Стати експлуататором

Tweet

Один мій знайомий фахівець в галузі інтернет-технологій, який працює в режимі фріланса (самозайнятості), нещодавно сказав мені "треба щось робити".

Під цим "щось робити" він мав на увазі не роботу як таку, а вирішення проблеми джерела існування у майбутньому.

Йому 35 років, і за все своє життя він жодного дня не пропрацював офіційно і не подарував жодної гривні ненажерливому Пенсійному фонду.

І не дарма, адже за планами нашого уряду 35-річні "випадають" із запланованої накопичувальної системи, яка невідомо ще коли буде працювати.

Кажуть, реформа запрацює після подолання дефіциту ПФ, тобто коли рак на горі свисне. Якщо Росія із захмарними сировинними доходами планує подолати дефіцит Пенсійного фонду не раніше 2032 року, то про нас годі й говорити.

До речі, новітня історія знає випадки коли "накопичувальну" частину держава відбирала і віддавала її на користь "солідарної" (Чілі), або намагалась це зробити (Чехія).

То чи варто грати з державою в азартні пенсійні ігри на свої кошти?

Платити у Пенсійний фонд, який сьогодні "солідарно" роздає кошти на захмарні пенсії прокурорів і депутатів, сенсу немає.

Втім питання "що робити?" залишається. Порада другу звернути увагу на недержавні пенсійні фонди (НПФ) альтернатива ще гірша.

Будь-яка фінансова структура в Україні з горизонтом часу більше 5-10 років - це 100% ризик. Навіть якщо нею будуть управляти кришталево чесні люди.

Щоб припинити дискусію про перспективи НПФ в Україні, достатньо звернути увагу на стан фондового ринку, про що "Реальна економіка" вже дискутувала. А це взаємозалежні фінансові інститути.

Тому, якщо українські НПФи на даному етапі тримають третину коштів на депозитах, а серед акцій домінують державні цінні папери, то з таким успіхом у мого друга єдиний шлях відкладати депозит у банку.

Інших інструментів держава йому не надає і надавати не хоче. Навіщо, скажімо, фондовий ринок українським олігархам, які мають прямий доступ до "дерибану" державного бюджету через пільги та державні закупівлі?

Там ще й прозорість демонструвати треба, баланси та власників світити. У нас це не безпечно - бізнес заберуть миттєво.

Врешті-решт, депозит загалом не вихід. Депозитні ставки у гривні навряд чи перекривають справжню інфляцію. На валютних теж багато не заробиш, та й майбутнє євро та долара не додають оптимізму.

До цього додамо заплановане урядом оподаткування депозитів та відсутність гарантій вчасного повернення коштів.

Але мій друг знайшов, здається, правильний вихід. Він збирається інвестувати кошти у свою роботу - найняти декількох співробітників, перекласти на них частину замовлень, платити їм, звісно, зарплату у конверті.

І дійсно, як вчив Карл Маркс додаткова вартість створюється за рахунок експлуатації людини людиною. Враховуючи, що безробітних та кваліфікованих спеціалістів в Україні вистачає, чому б їх не "по експлуатувати"?

Інтернет-бізнес для цього ідеальна сфера. Криві та загребущі лапи держави до нього ще не скоро доберуться - бракує мізків та уяви. Простіше вкрасти вугільну шахту або відібрати ларьок.

Звичайно, існує десятки способів для інвестування, про це написано безліч книжок. Але всі вони пишуть про єдине - станьте господарем свого таланту і не працюйте на "когось" за зарплату.

В українських реаліях до цього можна додати пораду уникати фінансових справ із державою.