Стрілець - молодець?

Tweet

Історія "караванського стрільця" набирає обертів і за своєю інформаційною щільністю не поступається темі виборів.

Телевізійні ток-шоу, газетні публікації, інтернет-форуми обговорюють розстріл трьох охоронців гіпермаркету "Караван" та особистість вбивці.

За лаштунками залишається багато питань. Існує безліч версій мотивів холоднокровного вбивства, міліція вже встигла "визначити" кандидатуру вбивці – львів’янина Ярослава Мазурка, у мережі Інтернет систематично з`являються нові фото "стрільця".

Але залишимо всі ці дискусійні подробиці і спробуємо розглянути на події з соціальної точки зору, а саме реакції громадськості.

Перша реакція переважної більшості громадян на події цілком передбачувана - це обурення, осуд антисоціального вчинку, співчуття загиблим і страх за власну безпеку.

Проте далі ситуація починає змінюватись, про що свідчать чисельні коментарі інтернет-спільноти та розмови людей між собою.

Негативне ставлення до вбивці у багатьох перетворюється у позитивне або нейтральне. І цьому є логічне пояснення.

Річ у тому, що прості громадяни підсвідомо (чи навіть свідомо) не ототожнюють себе із жертвами. Жертвами стали, нагадаємо охоронці, а охоронці це символ влади, системи примусу і покарання. Дарма, що це охоронці приватної ,а не державної структури.

Наше суспільство жорстко розшароване як на рівні окремих особистостей, так і на рівні професійних, майнових класів та груп.

Охоронець це втілення підсвідомого зла. Він охороняє торгівельний заклад, де нас намагаються щодня обдурити, обважити, обрахувати, підсунути неякісний товар, врешті-решт змусити заплатити за "невідомо кому вигаданими цінниками".

Більше того, охоронці, як згодом виявилось, мають виробничий план із затримки крадіїв, і на цю роль доводиться часто шукати безневинних і беззахисних громадян. Нещодавній випадок із вбивством покупця супермаркету у Луганську яскраве тому підтвердження.

Врешті-решт, підсвідомо охоронці супермаркетів для наших громадян перебувають по один бік барикад з жорстокою міліцію, корумпованими судами, тобто всіма інститутами влади, які є ворожими для нас.

Тому не дивно, що багато дописувачів коментарів під черговими новинами про "караванського стрільця" жалкують, що той почав з супермаркету, а не найближчого відділу внутрішніх справ.

Отже, вбивця охоронців "Каравану" виявивсяє таким собі Робін Гудом. Більше того, він може стати реальним символом українського Чегівари.

Безпорадність вітчизняної міліції з кожним днем лише підсилює цю тенденцію. Все це відбувається на тлі брудної передвиборчої кампанії, та економічного зубожіння населення.

Безкарність і зухвалість вчинку, його соціальний підтекст, штовхають громадськість до простого висновку – влада беззахисна і може бути покарана. Перші постріли вже пролунали.