Життєвий простір киян невпинно скорочується. Куди не кинь оком - усюди погляд перекривають химерні металеві і цегляні потвори. Влада чомусь називає їх Малими Архітектурними Формами (МАФ). Хоча краще їх назвати Міськими Апокаліптичними Фантомами.
Нажаль, ці фантоми цілком матеріальні, більше того вони нахабно втручаються в інтимні стосунки людини і міста.
Агресивна какофонія низькопробного шансону, сморід собачих чебуреків, антисанітарія, липка нав`язлива реклама перетворюють нас на лабораторних пацюків, які рухаються химерним лабіринтом клітки.
Все почалось на початку 90-х. Перше економічне диво незалежної України - Республіканський Стадіон, Мекка вільної базарної торгівлі. Потім, наче виразки віспи, почали усюди з`являтись "ларьки".
Після зруйнованої системи радянської торгівлі, відсутності нормальних магазинів та супермаркетів, вони виконували значущу соціально-економічну функцію - продавали максимально можливий асортимент товару від горілки до шкарпеток.
І головне - вони давали роботу безробітній інтелігенції, ставали інкубаторами нової соціальної касти дрібних підприємців та слугували родючим ґрунтом для існування легендарних бандитів і рекету.
З цих трьох верств, як показала новітня історія і склад сучасного парламенту, перемогли останні.
Але, сьогодні, коли легко у будь-якому районі міста потрапити в Novus чи "Ашан", чому цих "ларьків" більше у разів 10 ніж тоді, у "лихі" 90-ті? І це при тому, що населення в Україні скоротилось на 7 мільйонів.
В глибині душі я розумію чому все так сталося, і чому Київ приречений у сьогоднішніх реаліях поступово деградувати, перетворюючись на базарну агломерацію.
МАФи це індикатор економічної ситуації в країні, яка, як це не парадоксально, сьогодні гірша за 90-ті
По-перше, у країні велике приховане безробіття, а МАФи це максимально доступне місце роботи.
По-друге, ці торгівельні точки остання лінія оборони малого бізнесу - усі інші нормальні ринкові та економічні ніші зайняті монополіями, умови для вільного бізнесу з року в рік тільки погіршуються.
По-третє, міські чиновники після більш-менш адекватного Сан Санича, переживши навалу "Космоса" і його "молодої команди", повністю втратили відчуття реальності і перетворили МАФи на власну кормову базу.
А з чого їм ще жити коли айже всі промислові підприємства у Києві знищені?
Отже ситуація тільки погіршуватиметься, про що свідчить поява вже не металевих, а цегляних МАФів. Як у одній пісні співається – "цей дощ надовго…".
На цьому тлі з ностальгією переглядаєш радянські фільми з величезними просторами площ та житлових кварталів, зелених парків та лісових зон, без всюдисущих рекламних щитів, "ларьків", стихійних базарів. Та навіть сучасний вигляд Мінську - показовий приклад.
До речі, це цікаве порівняння - невже за свободу простору треба платити свободою політичною? Хоча у нас скоро не буде обох відразу.
Ще один неприємний факт, який стосується абсолютно всіх. Якщо ви думаєте, що ваш зір псується від офісної роботи та читання цього тексту на моніторі, то ви праві тільки частково.
Зір городян псується і стає короткозорим через замкнений простір, коли око не може систематично фокусуватись на віддалених об`єктах. Кожний новий МАФ це черговий цвях у наше око і в прямому і переносному сенсі.
