
Едуард Бразас
Директор відділу агентських послуг АН "Сітікон"
Юрій Шпак
економіст
Едуард Бразас
Директор відділу агентських послуг АН "Сітікон"
Олександр Моісеєнко
журналіст
Дмитро Марунич
"Реальна економіка", редактор
Олександр Разуваєв
аналітик
Павло Харламов
журналіст
Олексій Молдован
економіст
Юрій Віннічук
журналіст
"неРеальна економіка"
Андрій Шевчук
Міжнародний оглядач
Максим Кухар
журналіст
Максим Сєроус
автор блога "Євродолар"
Дмитро Джангіров
міжнародний оглядач
Павло Ілляшенко
стратег інвестиційної компанії
Юрій Глухов
економіст
Роман Корнилюк
кандидат економічних наук
Сергій Чигир
журналіст
Павло Кухта
економіст
Валентин Землянський
незалежний експерт
Олександр Спасиченко
керуючий активами
Дмитро Дєнков
журналіст
Євген Шпитко
журналіст
Спростування
Правительство Украины располагает на валютном счете почти $1,9 млрд
Улюкаев назвал $40 за баррель нефти реалистичной ценой
Ряд депутатов предлагает ввести санкции против "Роснефти"
Число иностранных туристов достигло рекордных 1,2 млрд в 2015 году
ДТЭК возобновил прием угля шахт Львовско-Волынского бассейна
ЕС вводит универсальную профессиональную карту
"Укргазвыдобування" в 2015г снизило добычу газа на 3,9%
Чистый отток капитала из России в 2015 году составил $56,9 млрд.
Олланд ввел чрезвычайное экономическое положение во Франции
Чорні діри існують не тільки у глибокому космосі. Чи мало цих загадкових об'єктів можна зустріти і у Держаному бюджеті, хоча здається, сам бюджет і є, як кажуть астрономи, супермасивною чорною дірою.
Наприклад, житлово-комунальне господарство. Скільки списів зламано, скільки законів та проектів реформ переписано, а гроші зникають безслідно і їх сума тільки зростає.
Під кінець власної каденції парламент кинув у "чорну діру" вітчизняної "комуналки" 7,6 мільярда гривень. Причому кошти ці були записані у державний борг.
Мета такого кроку, на думку депутатів, дуже шляхетна - компенсувати населенню різницю у тарифах на житлово-комунальні послуги.
І що цікаво - за закон проголосували вже після виборів. На перший погляд, знаючи шахрайську вдачу українських можновладців, це нонсенс – після виборів полегшувати життя громадян.
Як правило, логічніше ще дужче затягнути мотузку на кволій шиї електорату і ощасливити його черговим "покращенням" або "реформою".
Але якщо придивитись уважніше до проблеми, то все стає на свої місця. Річ у тім, що держава дає ці 7,6 мільярда гривень не людям, а наближеним до неї олігархам –власникам чисельних обленерго (пригадайте ще списання їм боргів у 24 мільярди гривень у 2011 році). Українці до цих грошей жодного відношення не мають.
Гляньте, яка геніальна схема – влада та її олігархи утримують населення на межі фізичного виживання мізерними зарплатами, а потім каже населенню – "ми так за вас піклуємось, що не хочемо підвищувати вам платню за комунальні послуги ще більше, тому сплачуємо різницю за вас".
А звідки держава така щедра, що сплачує за нас кошти? Правильно з державного бюджету, який наповнюється нашими ж немаленькими податками.
Отже, опосередковано ми виплачуємо комунальні послуги в повному обсязі, вірніше в обсязі який за багатьма параметрами уже перевищує світовий рівень. А як інакше, коли ринок монополізовано? Нам не компенсували різницю у 7,6 мільярда гривень. У нас їх вкрали.
Уявімо, що держава каже – комунальні тарифи піднімаються до ринкового рівня, щоб не було потреби у бюджетній голці.
Коли громадянин піде сплачувати "ринкові" рахунки, у нього одразу спадуть рожеві окуляри – а чому це я маю стільки платити і хто порахував ці тарифи? Це перше питання.
Друге, буде із серії, чому питома вага зарплат у кінцевій продукції наших підприємств така мізерна, але навіть і ці копійки часто не виплачують?
Тут вже не допоможе ні підкуп чи залякування виборців, ні підставні голови виборчкомів. Просто наступних виборів вже ніхто не чекатиме, і головне ці питання пролунають в першу чергу в індустріальних районах, які так полюбляє партія влади.
Існуюча схема дозволяє владі – створювати ілюзію турботи про населення, напряму грабувати державний бюджет (причому у нашому випадку не просто грабувати, а грабувати у борг, залишаючи хомут майбутнім поколінням українців), у ручному режимі використовувати бюджетні кошти, залишати електорат на рівні фізіологічного виживання.
Рано чи пізно, схема розвалиться. Вона вже сиплеться, і нажаль за гіршим сценарієм. Приватним монополістам нашої енергетики у кінцевому підсумку байдуже звідки ідуть кошти з бюджету чи напряму з кишень громадян.
Під виглядом чергових "реформ", киваючи в бік МВФ, лаючи жадібність стратегічного партнера на тлі пустої скарбниці, влада банально підтягне тарифи до "справедливого" рівня, залишивши доходи населення такими ж низькими. А що? Може стерплять, як каже гарант та його близьке оточення.