Юрій Шпак

Юрій Шпак

економіст

БЛОГЕРИ


Трохи почекаємо?

Найбільш нестерпне відчуття, яке опановує нашу свідомість сьогодні, напевне, відчуття невизначеності. Горизонт часу для прийняття рішень стрімко скорочується і, здається, сягає лічених днів.

Критична точка виборів пройдена, результати майже встановлені, але інформації щодо майбутнього все одно бракує.

Стискання часу відчуває і влада. Прийшовши назавжди, вона інстинктивно відчуває безсилля перед найближчим майбутнім.

Схема підготовки до президентських виборів 2015 року руйнується на очах. Зараз головне питання хоч якось утримати економічний "титанік", який вже наштовхнувся на льодову брилу економічної кризи. Почався зворотній відлік часу.

А коли часу мало, і кожен день може виявитись останнім, доводиться приймати екстремальні рішення з однією метою - вижити за будь-яку ціну. Тут вже не до "покращення".

У нашому випадку, влада планує виживати за наш рахунок. Останніми днями вона скинула реформаторську шкіру і встала на такий звичний і приємний для себе шлях соціального дарвінізму - виживає сильніший.

Перше питання у порядку денному реформаторів з Банкової – валютний курс. Ця тема вже стала заяложеною і банальною, але актуальності не втратила.

Не хочуть експортери валюту здавати – змусимо, не хочуть українці відмовлятись від доларів – обкладемо їх податком на 16%. Дійсно, багато країн таким чином захищають національну валюту і у цьому є економічний сенс.

Але тут гра в одні ворота - податок хочуть ввести як "у світі", а правоохоронну систему, суди, корупцію залишити на рівні Сомалі. Хоча, мені здається, я образив цю африканську державу порівнявши її з Україною).

Але народ у нас ще має достатній запас міцності, що чудово розуміють на печерських пагорбах. Тому валютних податків недостатньо – врешті решт не так вже й багато громадян можуть собі дозволити у цій країні заощаджувати.

От комунальні послуги –інша справа. Від них до міняли не втечеш. Тому подорожчання тарифів на комуналку під красномовною назвою "РАБ", плюс пеня у 100-300% саме те, що треба для повного охоплення електорату.

На цьому тлі подорожчання хліба виглядає незначною прикрістю.

Кризу відчувають не тільки рядові громадяни, але й забезпечені верстви панівного класу. З метою вирішення їх фінансових ускладнень уряд вже вирішив понизити податки на ввезення представницьких авто та яхт. Всі ми, як кажуть, в одній яхті пливемо.

Зараз Україна для уряду немов вичавлений тюбик зубної пасти. Видавлювати майже нічого, але на нього все тиснуть і тиснуть.

В найближчі місяці на нас чекатиме, що завгодно - від "майдану" до голодних бунтів. Єдине від чого ми застраховані, так це від цвинтарної "стабільності" - улюбленого стану правлячого режиму.

У влади вже повністю вичерпався ресурс і її вже ніщо не здатне врятувати, навіть якщо народ буде повністю пасивний і байдужий. А він таким вже не буде, що яскраво продемонстрували вибори.

Що робити? Трохи зачекати. Павуки на "Банковій" вже починають жерти один одного…

Коментарі

Додати коментар






ГОЛОВНЕ на 02 липня 2020, 14:52

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Грабувати, охороняти чи торгувати?

Загрузка...
закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.