Юрій Шпак

Юрій Шпак

економіст

БЛОГЕРИ


Кардинал Азар'є

За останні декілька тижнів в Україні відбулось стільки ганебних і безглуздих подій, що журналістам час хапатись за голову. Інформаційних приводів багато, але всі вони лежать в одній сумній площині – Україна демонструє, що межі для її деградації і падіння не існує.

А може це лише здається і така щільність негативу пояснюється розвитком засобів масової інформації (переважно Інетернет) і головним законом мас-медіа - люди краще сприймають негативні новини?

Врешті-решт, мозок людини підсвідомо звертає увагу лише на інформацію яка підтверджує її уявлення про світ і ігнорує інформацію, яка спростовує зручні та сталі формули.

"Креативний клас" української інтернет-спільноти епохи Фейсбуку живе переважно у середовищі тотального тиску негативу і ненависті до української влади - і для цього є всі підстави.

Питання тільки в тому, чому така критична маса освічених, креативних, дієвих людей не спроможна змінити ситуацію на краще? І річ не в тому, що багатьом зручніше обмежитись "лайком" або "перепостом" (чи навіть написати у блог черговий "шедевр"), ніж вийти з протестом на вулицю.

Ставши запалом революцій на Близькому сході, у нас інтернет перетворюється на зливну каналізацію негативних емоцій, що влада може тільки вітати.

Цікавий приклад такої "каналізації" негативу демонструє Китай. Внутрішній інтернет у цій країні досить вільний, пиши що забажаєш та свари владу як заманеться.

Але є нюанс. Тільки-но "критикам" прийде в голову зустрітися в "реальному житті", та й ще більше двох, репресивна машина держави втручається миттєво та безжалісно. Говорити - говоріть, а збиратись - зась.

Українська влада ще не відшліфувала свій репресивний апарат до такої віртуозності, але з часом надолужить.

Що стосується іншої, більшої частини України, яка живе в "реалі" за межами соцмереж, то тут все простіше. Ці люди не загрожують владі, і як показали вибори з приреченою радістю голосують за неї.

Дивного тут нічого немає і це явище було розтлумачене ще кардиналом Рішельє у "Політичному заповіті". Ця максима варта цитування:

"Всі політики згодні, що якщо народ буде в достатку, то неможливо буде утримувати його в межах його обов'язків. Вони ґрунтуються на тому, що, маючи менше знань, ніж інші стани держави, незрівнянно краще виховані й більш освічені, народ навряд чи залишався б вірний порядку, який йому наказують розум і закони, якщо б він не був до певної міри стримуваний нуждою".

Чи не здається Вам, що наш президент і "колишній/майбутній" прем`єр-міністр є достойними послідовниками кардинала? І хоча їхні пізнання про цю історичну особистість обмежуються у кращому разі творами Дюма, політичний спадок цього видатного політика вони використовують на інстинктивному рівні.

Коментарі

Додати коментар


Федір

Це якесь безглузддя порівнювати історичну людину під ім`ям Рішельє,яку будуть пам'ятати нащадки усіх народів, з якоюсь безглуздою рилою, якого звуть ніяк та хто є ніхто.До речі і ім`я цієї рили Дапошліви.





ГОЛОВНЕ на 02 липня 2020, 15:32

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Грабувати, охороняти чи торгувати?

Загрузка...
закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.