Дмитро Дєнков

Дмитро Дєнков

журналіст інтернет-видання "Реальна економіка"

БЛОГЕРИ


Навіщо кольорові ЗМІ податківцям?

Друковані видання в Україні будуть жити. Будуть жити ще довго. Можливо вічно.

І мова зовсім не про ті газети і журнали, до яких звикли пересічні українці і кожного дня їх читають в метро, автобусах, на роботі, на кухні або в інших популярних для читання частинах дому/квартири.

Ймовірно, колись друковані видання все ж таки поступляться місцем Інтернет-аналогам в планшетах та телефонах, але не ці. Цих конкуренція не вб'є, тому що вони захищені системою, і бюджетними грошима.

Тож мова про державні друковані ЗМІ. Нещодавно "РЕ" довелося познайомитися з одним з таких – з "Вісником податкової служби України".

Що це таке? Питання, яке поставлять 99,9% читачів. Припустимо, що 0,1% - це податківці або представники дрібного бізнесу, яким настійливо пропонують придбати це "щастя" в той час, коли вони здають звітність в пунктах обслуговування платників податків.

Отже, Вісник податкової служби, це, як вказується на сайті видання, інформаційно-аналітичний журнал. Там же зазначається, що це єдине офіційне видання Державної податкової служби.

"Віснику" уже 17 років. Відносно недавно він став повнокольоровим. Це, начебто, демонструє, що зміни торкнулися усієї податкової системи і навіть окремо взятого журналу. А додання кольорів наче посилить комунікації із бізнесом.

В Черкаській області цим перетворенням податкового "Віснику" присвятили навіть окрему прес-конференцію. Відчуваєте, наскільки це важлива подія…

Пересічні громадяни, на жаль чи на щастя, не мали змоги ознайомитися з цим збірником "ексклюзивних консультацій фахівців" і "цікавими фактами про діяльність ДПС".

Утім, багато киян та українців теж, ймовірно, бачили обкладинку одного з номерів журналу, на якій красувався екс-голова Нацбанку Сергій Арбузов. Цією обкладинкою напередодні кадрових змін в Кабміні було обвішано пів міста - на сіті-лайтах та банерних розтяжках.

Невідомо, чи сильно допоміг цей піар за допомогою податкового "Віснику" Арбузову чи титул "найкращого банкіра Східної Європи", наданий уявними дослідниками із спального району Кельна, але він уже сьогодні віце-прем'єр, і схоже, фактичний прем'єр. Проте, невдалий "промоушн" це не головне, коли ти очолював банк президентського сина.

Отже, видавцем інформаційно-аналітичного журналу, який допомогав пану Арбузову "засвітитися" напередодні великого переділу міністерських портфелів - є державне підприємство "Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України" ("СВЦ ДПС України").

У цього підприємства є філії в кожній області із своїми очільниками. Чим займаються ці регіональні керівники, незрозуміло, але вони є. Це нагадує уже крилату фразу з російської комедії ДМБ: “Бачиш ховраха?”. “Ні”. “І я його не бачу, але він є”.

Філії збирають гроші з місцевих осередків ДПС, і схоже, досить немалі. Так, "Вісник" обсягом 80 сторінок виходить щосереди тиражем 66 700 примірників. Принаймні, така цифра зазначається на сайті видання.

До того ж, випускається журнал ще і двома мовами — українською та російською - у співвідношенні 50 на 50.

Тож виходить, що один журнал коштує приблизно 23 гривні. За рік, якщо немає проблем з реалізацією 67 тисяч примірників, можна виручити близько 73 мільйонів гривень.

Утім, з продажем, ймовірно, проблем немає.

За словами представника одного з районних управлінь ДПС, журнали змушують купувати як бізнесменів так і звичайних клерків-податківців. Перед останніми, зокрема, ставлять завдання: продати певну кількість примірників за місяць.

Якщо раптом підприємці не купили чи не підписалися, податківцям доводиться платити із власної кишені. Тому вони, зазвичай, під різними приводами перекидають цю ношу на платників податків, які щось там завинили.

За словами співрозмовника "РЕ" з районної Податкової, ні він, ні його колеги друкованою версією "Вісника" не користуються. Їм цілком достатньо і електронного журналу, хоча і туди, за його словами, вони заходять раз на рік.

Отже, більше 70 мільйонів гривень на рік із кишень платників податків на бозна-що. І до речі, частина цих коштів за традиціями українських держзакупівель дістається типографіям з найбільш високими ціновими пропозиціями.

Так, у минулому році (2012), як і в попередньому (2011), послуги з друку Податкового "Віснику" для СВЦ ДПС надавало ТОВ "Укрполіграфмедіа".

За інформацією порталу "Наші гроші", в одному з останніх тендерів на друк, який відбувся у січні 2012 року, згадане ТОВ перемогло з пропозицією 12,48 мільйона гривень.

Єдиним конкурентом фірми-переможця було ПП "Видавництво "Досконалий Друк", яке пропонувало за послуги 9,93 мільйона гривень, що на 2,6 мільйона ривень дешевше, ніж в "Укрполіграфмедіа". Однак податковий журнал без пояснення причин обрав дорожчу пропозицію.

ТОВ "Укрполіграфмедіа" засноване "Українським медіа холдингом" Бориса Ложкіна. Зокрема, видавничий дім УМХ об’єднує десятки друкованих ЗМІ, інтернет-видань, радіостанцій. Найбільш відомі "Комсомольська правда в Україні", "Аргументи і факти в Україні", "Фокус".

Як відомо, УМХ також випускає в Україні всесвітньо відомий діловий журнал Forbes.

*****

Тож, ми живемо в країні, влада якої витрачає мільйони з бюджету на друк незрозумілих видань, а потім ще і змушує населення їх купувати.

Зрештою, податковий "Вісник" далеко не єдине таке видання. Майже кожне державне відомство давно обзавелося своїм кишеньковим виданням, і витрачає на нього певну суму бюджетних грошенят. А про доцільність таких видатків годі і думати. Навіщо?

Коментарі

Додати коментар


Головний_державний_податковий_інспектор

Все правильно. Так і є. Кожен податківець має виписувати це лайно і має план на місяць. Не виконав план - заплати зі своєї кишені. З 1 січня гроші збирають наперед. А з самих податківців - на 3-6 місяців наперед. Ось так от :(





ГОЛОВНЕ на 28 вересня 2020, 21:58

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Грабувати, охороняти чи торгувати?

Загрузка...
закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.