Кому належать російські корпорації

Tweet

Пару тижнів тому я натрапив на цікавий звіт Тройки-Діалог, присвячений структурі власності на російському фондовому ринку.

Відповідно до їхніх розрахунків, більше половини капіталізації належить двом категоріям гравців – державі (30%) і міноритарним акціонерам (free-float, 27%).

Аналітики розбили власників з Forbes 200 на олігархів і не-олігархів (businessmen) виходячи з їх поточного сприйняття інвесторами. Нагадаю, олігархом зазвичай вважається VHNWI (very high new-worth individual) з дуже сильними політичними зв'язками, які активно використовуються для просування бинес-інтересів цієї людини.

По співвідношенню капіталізації фондового ринку до ВВП Росія перебуває приблизно на одному рівні з іншими БРІКами.

А от по free-float серйозно відстає. Ця картинка 2010 року, уже тоді на рівні нинішньої Россії були тільки китайці. З тих пор показник скрізь виріс, наприклад, по оншор-Китаю я чув цифри в ~40%. Рівнем free-float, достатнім для того, щоб ринкова капіталізація давала адекватну оцінку вартості компанії, вважається ~70%.

Що цікаво, частка олігархів і бізнесменів у нафтогазовому секторі нижче, ніж у загальній капіталізації. Зате частка держави трохи вище.

Підприємства комунального сектору, в основному, належать державі, хоча частка іноземних інвесторів у них вище середнього.

У секторі технологій, медіа й телекомів держави дуже мало, зате частки олігархів і, особливо, бізнесменів, що не є олігархами, досить великі. Останнім належить більше чверті сектору. Іноземних стратегічних інвесторів тут теж більше, ніж у загальній капіталізації.

Металургія, добувний сектор та промвиробництво, в основному, належать олігархам. В останньому ще велика частка не-олігархів. У хімії, навпаки, більшу частку займають не-олігархи, але частка олігархів також вища за середню по ринку.

Фінсектор у Росії, в цілому, належить державі. До речі, такий контроль над фінансами – характерна ознака держкапитализму. Free-float тут також більше середнього, а от приватних стратегічних інвесторів, хоч російських, хоч іноземних, практично немає.

У виробництві споживчих товарів картина схожа, тільки замість держави основними власниками є бізнесмени-не-олігархи. Те ж саме в секторі нерухомості. Правда, там є невеликі частки й в олігархів, і у держави, і в інших категорій власників. Будівельний сектор належить наполовину російським бізнесменам (олігархам і не-олігархам), наполовину – міноритаріям та іншим категоріям власників. У всіх трьох секторах частка free-float вища за середню по ринку.

Розподіл власності в транспортному секторі схожий на середній по ринку, але частка іноземних стратегічних інвесторів і частина частки держави належить олігархам і не-олігархам.

Окрема цікава річ – показники компаній залежно від того, яка категорія власників у них домінує.

Компанії, що належать олігархом, є найбільше левереджованими. При цьому, маржа в них найнижча, як і найнижче Р/Е, хоч вони й платять відносно щедрі дивіденди. Загалом, для інвесторів це не найкраща категорія власників. Важко сказати, де тут неефективність такого роду власників, а де просте приховування частини доходів, але факт залишається фактом.

Найкращими власниками, з погляду інвесторів, є іноземці. Компанії, де вони є домінуючим власником, найменш левереджовані, мають найвищу маржу й платять найбільші дивіденди. З іншого боку, темпи росту EPS (прибуток на одну акцію) у них найнижчі. Р/Е ж досить високі, як і P/BV (співвідношення капіталізації до балансової вартості).

Держкорпорації мають середні фінансові показники, але платять найбільш низькі дивіденди. Р/Е в них низьке, а P/BV – навіть нижче, ніж в олігархів. Ймовірно, у ціну закладаються додаткові ризики, пов'язані з російським держапаратом.

Компанії не-олігархів у плані фінансових показників схожі на держкорпорації, щоправда, вони більш левереджовані. Дивіденди в них вищі, ніж у держкомпаній, але нижчі, ніж у всіх інших категорій домінуючих власників. Р/Е середнє, а от P/BV найвище по ринку.

Компанії, у яких домінують міноритарії, левереджовані на рівні держкорпорацій, але мають найвищу маржу серед не-іноземних компаній. Останні роки вони показують гарний ріст EPS. Дивіденди вони платять середні, а от Р/Е и P/BV у них найвищі по ринку (останнє – на одному рівні з компаніями не-олігархів). Відповідно, з точки зору інвесторів це також гарна категорія власників.