
Едуард Бразас
Директор відділу агентських послуг АН "Сітікон"
Павло Кухта
трейдер, економіст, автор блога econoblog.com.ua
Едуард Бразас
Директор відділу агентських послуг АН "Сітікон"
Олександр Моісеєнко
журналіст
Дмитро Марунич
"Реальна економіка", редактор
Олександр Разуваєв
аналітик
Павло Харламов
журналіст
Олексій Молдован
економіст
Юрій Віннічук
журналіст
"неРеальна економіка"
Андрій Шевчук
Міжнародний оглядач
Максим Кухар
журналіст
Максим Сєроус
автор блога "Євродолар"
Юрій Шпак
економіст
Дмитро Джангіров
міжнародний оглядач
Павло Ілляшенко
стратег інвестиційної компанії
Юрій Глухов
економіст
Роман Корнилюк
кандидат економічних наук
Сергій Чигир
журналіст
Валентин Землянський
незалежний експерт
Олександр Спасиченко
керуючий активами
Дмитро Дєнков
журналіст
Євген Шпитко
журналіст
Правительство Украины располагает на валютном счете почти $1,9 млрд
Улюкаев назвал $40 за баррель нефти реалистичной ценой
Ряд депутатов предлагает ввести санкции против "Роснефти"
Число иностранных туристов достигло рекордных 1,2 млрд в 2015 году
ДТЭК возобновил прием угля шахт Львовско-Волынского бассейна
ЕС вводит универсальную профессиональную карту
"Укргазвыдобування" в 2015г снизило добычу газа на 3,9%
Чистый отток капитала из России в 2015 году составил $56,9 млрд.
Олланд ввел чрезвычайное экономическое положение во Франции
Сельхозпроизводство в Украине в 2015г сократилось на 4,8% - Госстат
Пару тижнів тому я натрапив на цікавий звіт Тройки-Діалог, присвячений структурі власності на російському фондовому ринку.
Відповідно до їхніх розрахунків, більше половини капіталізації належить двом категоріям гравців – державі (30%) і міноритарним акціонерам (free-float, 27%).
Аналітики розбили власників з Forbes 200 на олігархів і не-олігархів (businessmen) виходячи з їх поточного сприйняття інвесторами. Нагадаю, олігархом зазвичай вважається VHNWI (very high new-worth individual) з дуже сильними політичними зв'язками, які активно використовуються для просування бинес-інтересів цієї людини.
По співвідношенню капіталізації фондового ринку до ВВП Росія перебуває приблизно на одному рівні з іншими БРІКами.
А от по free-float серйозно відстає. Ця картинка 2010 року, уже тоді на рівні нинішньої Россії були тільки китайці. З тих пор показник скрізь виріс, наприклад, по оншор-Китаю я чув цифри в ~40%. Рівнем free-float, достатнім для того, щоб ринкова капіталізація давала адекватну оцінку вартості компанії, вважається ~70%.
Що цікаво, частка олігархів і бізнесменів у нафтогазовому секторі нижче, ніж у загальній капіталізації. Зате частка держави трохи вище.
Підприємства комунального сектору, в основному, належать державі, хоча частка іноземних інвесторів у них вище середнього.
У секторі технологій, медіа й телекомів держави дуже мало, зате частки олігархів і, особливо, бізнесменів, що не є олігархами, досить великі. Останнім належить більше чверті сектору. Іноземних стратегічних інвесторів тут теж більше, ніж у загальній капіталізації.
Металургія, добувний сектор та промвиробництво, в основному, належать олігархам. В останньому ще велика частка не-олігархів. У хімії, навпаки, більшу частку займають не-олігархи, але частка олігархів також вища за середню по ринку.
Фінсектор у Росії, в цілому, належить державі. До речі, такий контроль над фінансами – характерна ознака держкапитализму. Free-float тут також більше середнього, а от приватних стратегічних інвесторів, хоч російських, хоч іноземних, практично немає.
У виробництві споживчих товарів картина схожа, тільки замість держави основними власниками є бізнесмени-не-олігархи. Те ж саме в секторі нерухомості. Правда, там є невеликі частки й в олігархів, і у держави, і в інших категорій власників. Будівельний сектор належить наполовину російським бізнесменам (олігархам і не-олігархам), наполовину – міноритаріям та іншим категоріям власників. У всіх трьох секторах частка free-float вища за середню по ринку.
Розподіл власності в транспортному секторі схожий на середній по ринку, але частка іноземних стратегічних інвесторів і частина частки держави належить олігархам і не-олігархам.
Окрема цікава річ – показники компаній залежно від того, яка категорія власників у них домінує.
Компанії, що належать олігархом, є найбільше левереджованими. При цьому, маржа в них найнижча, як і найнижче Р/Е, хоч вони й платять відносно щедрі дивіденди. Загалом, для інвесторів це не найкраща категорія власників. Важко сказати, де тут неефективність такого роду власників, а де просте приховування частини доходів, але факт залишається фактом.
Найкращими власниками, з погляду інвесторів, є іноземці. Компанії, де вони є домінуючим власником, найменш левереджовані, мають найвищу маржу й платять найбільші дивіденди. З іншого боку, темпи росту EPS (прибуток на одну акцію) у них найнижчі. Р/Е ж досить високі, як і P/BV (співвідношення капіталізації до балансової вартості).
Держкорпорації мають середні фінансові показники, але платять найбільш низькі дивіденди. Р/Е в них низьке, а P/BV – навіть нижче, ніж в олігархів. Ймовірно, у ціну закладаються додаткові ризики, пов'язані з російським держапаратом.
Компанії не-олігархів у плані фінансових показників схожі на держкорпорації, щоправда, вони більш левереджовані. Дивіденди в них вищі, ніж у держкомпаній, але нижчі, ніж у всіх інших категорій домінуючих власників. Р/Е середнє, а от P/BV найвище по ринку.
Компанії, у яких домінують міноритарії, левереджовані на рівні держкорпорацій, але мають найвищу маржу серед не-іноземних компаній. Останні роки вони показують гарний ріст EPS. Дивіденди вони платять середні, а от Р/Е и P/BV у них найвищі по ринку (останнє – на одному рівні з компаніями не-олігархів). Відповідно, з точки зору інвесторів це також гарна категорія власників.