Євген Шпитко

Євген Шпитко

редактор інтернет-видання "Реальна економіка", журналіст

БЛОГЕРИ


Країна без можливостей та майбутнього

Вибори, перший робочий день нового парламенту. Бійки, заяви, вибори Азарова, Рибака, виступ президента.

Який був сенс спостерігати за цим всім?

Політики живуть у власному світі, який дуже далекий від реальних проблем реальної країни, в якій живе майже 47 мільйонів людей.

Вітчизняна економіка тримають на "чесному слові" та на залишках тіньового сектору. Насправді, нам не хочеться визнавати, що ми на краю прірви, і це допомагає нам довше на цьому краю стояти.

Банківський сектор затиснутий у стагнації. Він не може допомогти економіці - промисловість не тягне високі процентні ставки, тому і не має ресурсів для розвитку. Маленький поштовх – і може впасти вся система, достатньо буде навіть маленького "ПІБу".

Інвесторам не цікаво інвестувати в економіку та розвиток бізнесу, адже сьогодні витративши 100 тисяч доларів, вони почнуть отримувати доходи вже за курсом 10 чи 12, а це значить – що їм вигідніше просто тримати кошти при собі. Не кажучи вже про інші перешкоди для ведення бізнесу в цій країні.

Продукти у сусідній Польщі (як і в Білорусі) коштують дешевше, ніж у нас. До того ж вони більш якісні. Вітчизняному бізнесу у витрати необхідно закладати величезну маржу, щоб мати можливість платити податки, роздавати хабарі, купувати місця на полицях супермаркетів, а ще потрібно конкурувати з тіньовим бізнесом та контрабандою.

Сировинна вітчизняна економіка постійно втрачає позиції на світових ринках через свою високу енергоємність та неконкурентоспроможність.

Золотовалютні резерви потроху тануть. Але їх реальний рівень далекий від офіційного. Адже більше 10 мільярдів в них – кредит МВФ, а ще невідомий обсяг міститься в інших валютах та різних цінних паперах. А це можуть бути не лише боргові зобов’язання інших країн, а і папери іпотечних компаній в якомусь США, де на рахунках місцевих банків і знаходиться велика частина резервів. Як швидко їх можна буде перевести у "живі долари", навряд чи розуміють навіть у Арбузова.

За останні 300 років світ пережив немало криз, як локальних, так і глобальних.

Але Україна схоже зараз переживає не кризу, вона переживає тупікову точку свого розвитку, прямого виходу з якої немає. Ми не маємо жодного засобу чи галузі, які би змогли витягнути економіку країни з тупікового тунелю розвитку.

Жодна людина, що має вплив на вирішення державних питань та проблем не зацікавлена (або просто неспроможна) шукати сенси та засоби існування цієї держави.

Частина людей користується дотичністю до влади, або самою владою, за рахунок чого задовольняють власні потреби, потреби близьких та, іноді, власного бізнесу. Частина з них розуміє патовість ситуації, але життя триває для них тут і зараз, а відмовлятися від добробуту заради ефемерних цілей ніхто з них не спроможний.

Інша частина, яка хотіла грати за чесними правила у життя та економічно-правові відносини – або вже залишила цю країну, або сумно спостерігає за розвитком ситуації та робить вигляд, що немає можливості радикально вплинути на ситуацію.

Переважна більшість населення з острахом боїться завтрашнього дня, до речі, небезпідставно.

І навряд чи є хоч одна людина в цій країні, яка здатна перезавантажити систему та дати їй друге дихання і друге життя.

Пройде деякий час і кількість вбивств та крадіжок на вулицях почне зростати, і кожен буде сподіватися що кримінал не торкнеться їхнього життя, буде пізно?

Люди не вийдуть на новий майдан. На це є як мінімум три причини. Минулого разу це нічого не дало. Тепер можна збиратися і висловлювати незадоволення у соціальних мережах. Революція живе завжди за рахунок середнього класу, коли його немає – немає і революції. За гроші спонсорів люди не полізуть під танки, а без підтримки зсередини ми не здатні зорганізуватись в дієву силу. До речі, і цілі у кожного потенційного учасника майдану будуть різні. Минулого разу їх об'єднало почуття несправедливості і ненависть до декількох людей.

Але чи потрібні українцям зміни? Наш вибір і поведінка показують, що нас і так все влаштовує.

Коментарі

Додати коментар






ГОЛОВНЕ на 09 липня 2020, 22:15

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Грабувати, охороняти чи торгувати?

Загрузка...
закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.