З України тікають західні банки

Роман Корнилюк, для РЕ

Клієнти банків з іноземним капіталом нині змушені уважно стежити за перебігом подій в країнах походження акціонерів. Мас-медіа посилюють напруження вкладників свіжими новинами з грецьких та італійських боргових фронтів, які начебто можуть порушити стійкість європейських дочірніх банків в Україні.

Кілька іноземних банківських груп покинули вітчизняний ринок, продавши бізнес, інші згортають співпрацю з населенням, зосередившись на корпоративному бізнесі.

Чи триватиме вихід іноземних інвесторів у 2012 році, у якому форматі та з якими наслідками для населення відбуватиметься процес згортання - усе залежить від системних причин цього нового для України тренду.

Вистояли, щоб втекти

Іноземні банки не довго тішилися здобутими під час кризи перемогами та високими репутаційними позиціями. Протягом 2011-2012 років у групі фінансових установ з іноземним капіталом спостерігається розчарування в українському ринку.

Донедавна значні вливання капіталу і відкриття "антикризових" кредитних ліній з боку закордонних материнських структур сприяли утриманню на плаву всієї банківської системи України. Жоден банк з істинно іноземним капіталом не був ліквідований, тимчасова адміністрація вводилася лише у банках з вітчизняним капіталом.

У складні часи девальвації гривні, замороження депозитів і гучних банківських банкрутств вкладники продовжували довіряти іноземним установам, які не давали підстав боятися їхнього виходу з України.

Навіть експерти, які до 2009 року лякали населення ризиками відтоку іноземного банківського капіталу, у 2010 році кардинально змінили риторику. Вони переконували, що іноземний капітал неодмінно використає кризу для розширення своєї присутності на українському банківському ринку.

Проте згодом намітилася парадоксальна тенденція: іноземці почали потихенько відступати. Факти і заяви з прес-релізів свідчать про певне згортання банківського бізнесу, особливо роздрібного, іноземними інвесторами в Україні.

Менші виходять першими

Перші ознаки того, що шкіра вичинки не варта, проявилися у діях дрібних установ - російського "Ренесанс-капіталу", грузинського "БГ банку", чеського Home Credit Bank, ізраїльського VAB bank, які 2011 року були продані українським інвесторам.

Колишні іноземні власники заявили про зміну корпоративних стратегій своїх холдингів, до сфери інтересів яких український ринок входити перестав. Іноземці вийшли з України і сконцентрувалися на перспективніших, з їх точки зору, регіонах.

Покинуті банки не припинили свого існування. Home Credit Bank після придбання у чехів був перейменований акціонерами "Платинум банку" на ПАО "Банк восток" і наприкінці 2011 року проданий іншій "українській групі фізичних і юридичних осіб".

Куплений Рінатом Ахметовим у росіян "Банк ренесанс капітал" теж невдовзі буде перейменовано, а "БГ банк" внаслідок ребрендингу отримав назву "Перший".

Закручування гайок по-шведськи

"Ріксбанк Швеції" настільки серйозно взявся впроваджувати вимоги "Базель ІІІ", що встановив для системних транснаціональних установ значно вищі вимоги до адекватності капіталу першого рівня: 10% починаючи з 2013 року, і 12% з 2015 року.

Насправді ж, згідно з вимогами "Базель III", цей показник має становити не менше 7% до 2019 року. Для нарощення адекватності капіталу шведський регулятор радить не лише підвищувати капітальне забезпечення, а й зменшувати розмір активів, зважених на ризик. Логічним наслідком нових регуляторних правил стає скорочення материнськими холдингами найбільш ризикових закордонних активів.

Системні шведські банки SEB i Swedbank не забарилися з реакцією. SEB продав роздрібну мережу відділень в Україні групі "Євробанк".

Як відомо, роздрібна мережа "СЕБ банку" в Україні була створена в результаті значних витрат на придбання банків "Ажіо" та "Факторіал", а також капіталовкладень на створення нових відділень. За оцінками аналітиків, якою б не була ціна угоди придбання, в нинішніх умовах вона неодмінно нижча від суми попередніх інвестицій.

Інший банк з шведським капіталом - Сведбанк - закриває роздрібну мережу і зупиняє роботу з фізичними особами. Таким чином, банківська структура на основі колишніх Таскомерцбанку і Тасінвестбанку, вдало проданих Сергієм Тігіпком у 2007 році, позбувається рітейлового бізнесу, заради якого шведи і прийшли в Україну.

Австрійці на голодному пайку

Австрійська група Volksbank, яка не пройшла загальноєвропейських стрес-тестів влітку 2011 року, для покращення фінансових показників продала майже всі закордонні активи, в тому числі український Фольксбанк, російському Сбербанку.

Інші австрійські банки із закордонними активами центральний банк країни зобов'язав обмежити кредитування дочірніх компаній у центрально-східній Європі.

Таким чином, на законодавчому рівні оголошена боротьба з популярною практикою залучення депозитів за низькими ставками в західних владників та їх перетворення у високодохідні кредити на східних ринках.

Дочірні банки транскордонних австрійських холдингів - Raiffeisen чи Erste - відтепер мусять ставати більш самодостатніми у ресурсному плані: кредитування позичальників з молодих ринків повинне забезпечуватися місцевими внутрішніми депозитами, а не зовнішнім фінансуванням.

Оскільки австрійським банкам навряд чи вдасться різко збільшити обсяг депозитних вкладів в Україні, перспективи нарощення кредитування ними не зовсім райдужні.

Такі очікування підтверджуються заявами голови "Райффайзен банку аваль" Володимира Лавренчука про процес очищення кредитного портфеля і згортання нового іпотечного кредитування.

Німці плачуть, та працюють

Французькі і німецькі банки, які вважаються найбільш надійними з огляду на економічну потужність країн походження капіталу, в Україні пасуть задніх.

Французький Укрсиббанк, в якому на 1 жовтня 2011 року зафіксовано 1 394,6 мільйона гривень збитків, продав частину банкоматів компанії "Євронет Україна", а частину портфеля прострочених кредитів - колекторам.

Незважаючи на оптимізацію бізнес-процесів, установа залишається в роздрібному бізнесі і планує нарощувати кількість клієнтів-фізичних осіб.

Банк "Форум", який входить до німецького холдингу Commerzbak, за дев'ять місяців 2011 року отримав 429,7 мільйона гривень збитків.

Німецькі акціонери установи заявили, що розглядають можливість її продажу новому інвестору, якого не так легко знайти через значний розмір активів і низьку інвестиційну привабливість українського банківського ринку.

Дочірня структура "Дойче банку" в Україні, відкрита у 2009 році, поки що теж показує збитки, незважаючи на відсутність тягаря передкризових проблемних позик.

Таким чином, банки з країн-локомотивів ЄС змушують вкладників уважно стежити за динамікою їх фінансового стану і новинами про зміни у структурі власності.

Росіяни нарощують позиції

На відміну від західних колег, банки північно-східного сусіда із завидною швидкістю розширюють сфери свого впливу на українському банківському ринку. За 2005-2012 роки частка їх активів у секторі зросла з 1,5% до 12%.

Динаміка частки російських банків в активах банківської системи України

Джерело: розраховано автором на основі даних НБУ

Акціонерами найбільших російських банків, які діють в Україні, є уряд, центробанк та потужні енергетичні холдинги. Високі ціни на нафту і газ, які позитивно впливають на доходи державного та корпоративних бюджетів, дають банкам з російським капіталом конкурентну перевагу через доступ до валютної ресурсної бази.

При цьому Москва проявляє високу зацікавленість і стимулює експансію банків в Україні не лише в рамках обслуговування власних підприємств. Варто згадати хоча би бридж-кредит обсягом 2 мільярди доларів, який ВТБ надає урядові України, або спільні українсько-російські ідеї щодо використання рубля при газових розрахунках.

Незважаючи на традиційну думку, що ефективність роботи російських банків обчислюється не стільки в економічній, скільки в геополітичній площині, наприкінці 2011 року керівники деяких банків з російським капіталом вирішили підвищити рентабельність бізнесу в Україні шляхом планового скорочення персоналу.

Без гучних скандалів

Парадоксальний вихід західних інвесторів з українського банківського ринку насправді легко пояснити. Головною причиною розчарування європейців у роздрібному банківському бізнесі, швидше за все, була втрата ключових мотивів іноземної експансії у 2000-х роках - високої маржі та перспектив розширення ринку.

По-перше, зросла вартість ресурсів на європейському ринку капіталів через кризу у країнах групи PIIGS, а підіймати далі кредитні ставки в Україні стає ризиковано - на таку наживку зазвичай клюють лише недобросовісні позичальники.

По-друге, реальні доходи населення - головне джерело депозитних вкладів і виплат за кредитами - ростуть не так, як планувалося. За даними Держстату від третього кварталу 2011 року, реальний дохід населення за 12 місяців збільшився на 10,3%.

Оскільки офіційні дані ґрунтуються на інфляції, яку багато хто вважає заниженою, цілком можливо, що реальні доходи взагалі не ростуть.

По-третє, низька кредитоспроможність позичальників посилюється масовими відмовами повертати борги і недосконалістю законодавства щодо реалізації іпотеки.

Заборона валютного кредитування населення знизила прибутки банків через потребу купувати гривню та додатково страхуватися від валютних ризиків - ресурси для кредитів іноземним банкам легше сформувати в доларах чи євро.

Крім того, материнським групам необхідні додаткові ресурси для покриття збитків за проблемними суверенними боргами Європи. Проте користі від вивільнених в Україні резервів мало: обсяги активів українських "дочок" мікроскопічні в масштабах холдингу, а продати банк за нормальну ціну зараз доволі важко.

Більшість західних і північно-східних банків далекі від оптимізму щодо їх перспектив в Україні. У 2012 році вони планують закріпитися на ринку настільки, наскільки дозволятимуть ресурсна база, регуляторний режим і політика центральних офісів.

Втім, ситуацію навряд чи можна назвати панічною. Йде необхідна для виживання реструктуризація. Системні гравці залишаються і якщо й ліквідують рештки агресивних програм роздрібного кредитування, то цивілізовано і без різких рухів.

Поки що жоден іноземний інвестор не пішов з гучними скандалами. Договори клієнтів переоформлюються згідно з нормами законодавства. Для міжнародних банківських холдингів бездоганна репутація та фінансова стійкість дорогого коштують, а гарні річні звіти перед міжнародними інвесторами - понад усе.

Єдиний нюанс, який варто враховувати клієнтам щойно проданих банків, - це репутація і надійність нових власників.

Роман Корнилюк, кандидат економічних наук