Найбільша торгівельна угода в світі

The Huffington Post

Після років війни навколо торгівельних питань, США і Європа вирішили рішуче змінити напрям співробітництва і зараз ведуть розмову про те, що може стати найбільшою зоною вільної торгівлі. Все це заради порятунку своїх багатостраждальних економік.

Зараз перемовини ще на початковому етапі. І попереду обидві сторони ще чекають важкі перешкоди: різниця рівня сільського господарства, екологія продуктів і законодавство щодо зміни клімату.

Втім, європейські і американські чиновники хочуть дійти згоди. І американська лейбористська група, яка зазвичай найбільше перешкоджає американським торгівельним угодам, заявила, що зараз не буде стояти на шляху.

Минулого місяця держсекретар Хіларі Клінтон під час промови про трансатлантичні відносини натякнула про таку зацікавленість адміністрації Обами.

"Якщо все буде зроблено правильно, угода нам відкриє ринки і лібералізує торгівлю, а це сприятиме глобальній конкурентоспроможності на все наступне століття, створення робочих місць і накопичення сотень мільярдів доларів для нашої економіки", - заявила Клінтон.

Європейські чиновники разом з Комісаром з питань торгівлі ЄС Карелом Де Гуртом також з ентузіазмом сприйняли таку можливість.

Обидві сторони чекають на звіт, який спеціально призначена робоча група надасть у найближчі тижні. Позитивні рекомендації можуть призвести до перших раундів переговорів уже на початку 2013 року.

Бажання Вашингтона підписати угоду про зону безмитної торгівлі виглядає дещо дивно. Переговори щодо вільної торгівлі завжди велися дуже важко у США, починаючи з дебатів щодо угоди NAFTA з Мексикою і Канадою у 1991 році.

З тих пір через Конгрес було важко проштовхнути будь-яку більш-менш велику торгівельну угоду. Супротив лейбористських угруповань завжди цьому заважав. Менші угоди, зокрема з Перу та Південною Кореєю, були ухвалені.

Намагання обговорити послаблення тарифів між більш ніж 150 країнами-членами Світової організації торгівлі також гальмуються в останні роки, частково через непорозуміння між США і ЄС.

Переговори наштовхувалися на складні питання, які призводили до трансатлантичних суперечок.

Обидві сторони останні часом сперечаються навколо торгівельних схем ЄС щодо продажу вуглецю. Порушення вимог щодо забруднення повітря передбачає штрафування авіаліній, які не відповідають європейським стандартам.

Існують також суттєві розбіжності щодо питання інтелектуальної власності і екології продуктів харчування.

Інші сільськогосподарські питання, такі як заборона ЄС використання ГМО-продуктів та добрив, також ускладнять переговори.

Модератор трансатлантичних переговорів з вашингтонського офісу у Німеччині Тайсон Баркер каже, що сільськогосподарьска тема особливо чутлива у Франції.

"Хто б собі що не надумав, а у Європі розмова піде не легко", - каже він.

У США переговори підтримують, як бізнес, так і профспілки.

Раніше профспілки протистояли угодам про вільну торгівлю США з країнами, що розвиваються, пояснюючи це тим, що американські працівники при цьому будуть конкурентно програвати через вищі екологічні стандарти і стандарти організації праці, у порівнянні з біднішими країнами, де оплата працівників нижча.

Проте гігантській американський профсоюз AFL-CIO каже, що у разі угоди з ЄС не матиме заперечень, адже соціальний добробут і екологічні стандарти Європи перевищують американські.

"AFL-CIO вважає, що зміцнення торгівельного зв'язку між ЄС і США буде вигідним, як американським, так і європейським працівникам", - заявили в організації.

Не дивно, що цю ідею було підтримано і торгівельною палатою США, яка вважає, що угода може мати значні економічні переваги для обох сторін.

Мита між ЄС і США вже доволі низькі, і становлять від 5 до 7%. Однак зважаючи на розміри ринків, навіть маргінальні скорочення матимуть великий економічний ефект.

Дослідження Європейського центру міжнародної політекономії свідчить про те, що знищення мит сприятиме зростанню американського експорту до ЄС на 17%. В центрі кажуть, що угода може збільшити американську і європейську економіки на 180 мільярдів доларів протягом наступних п'ять років.

При цьому Америка виграє більше за Європу. Потенційна угода може також полегшати торгівлю, вирівнявши регулювання і розширивши взаємне визнання продуктових стандартів, що використовують сторони.

"В цьому криється можливість. Це шанс. Треба ним скористатися", - каже віце-президент Європейського центру Пітер Чейз. Він бачить можливим початок переговорів наступного року, але передбачає, що без труднощів не обійдеться.

Він каже, обидві сторони мають досвід обговорення подібних угод, але з країнами з меншою економікою. І тому вони звикли бути сильною стороною у подібних переговорах. В даному випадку їм доведеться вести переговори на рівних.

Разом з тим Пітер Шотт з Інституту міжнародної економіки Петерсона бачить потенційний приклад для країн в угоді з Південною Кореєю. Він каже, що Європа вже скористалася угодою між США із Сеулом, підписавши аналогічну угоду.

"Дивно, що дві сторони підписали угоди з Кореєю, але не між собою", - каже Шотт.

На базі корейської угоди, каже Шотт, США і ЄС могли би домовитися.