Вітчизняна фармацевтика: виживе найсильніший

Сергій Чигир, для РЕ

2013 рік може стати відправною точкою злиття та поглинань на фармацевтичному ринку, на якому працює понад 100 фармацевтичних підприємств і понад 20 тисяч точок продажу лікарняних засобів.

Лише у 2012 році ринок заробив 27 мільярдів гривень – на 17% більше, ніж в 2011 році.

Цього року, як прогнозують експерти, він заробить на 15% більше. Цілком можливо, що саме фармацевтика буде основним об'єктом покупок з боку іноземних інвесторів.

За доби колишнього СРСР Україна забезпечувала ліками весь Радянський Союз. Згодом, після переходу на ринкові відносини, Україна втратила значну частину ринків та виробничої бази.

Підприємства випускали лише однотипну продукцію, або обмежувалися виготовленням субстанції для виробництва готових лікарняних препаратів.

Ставка на генерики

Пізніше фармацевти навчилися виготовляти генерики, а трохи згодом перейшли до розробки оригінальних ліків.

Підприємства вже запроваджують стандарти належної виробничої практики - так звані GMP, які дають "зелене світло" розробці і виробництву як оригінального препарату, так і генериків - препаратів, які можна випускати, після того, як мине патентний захист оригінальних ліків.

Препарати за своїми властивостями тотожні іноземним аналогам, але коштують від 2 до 10 разів дешевше. Організація виробництва генериків коштує до 20 мільйонів доларів.

Виробництво генериків українськими компаніями швидко набирає оберти, але з ними активно конкурують індійські та китайські, які теж намагаються завоювати вітчизняний ринок ліків.

Але й оригінальні ліки приносять українським фармацевтам значні доходи. Приміром, в 2009 році, коли по Україні вирував "свинячий грип", продажі противірусного "Амізона" компанії "Фармак" виросли в 10 разів лише за 2 місяці.

З іншого боку, на розробку та дослідження оригінальних препаратів треба витратити з десяток років і не один десяток мільйонів доларів.

Конкуренція з ТНК

Чимало грошей коштує і маркетингове просування вітчизняних препаратів. Якщо людина не знає, що це за ліки, вона не захоче їх купити, попри їхні властивості та ціну.

Приміром, "Фармак" щорічно витрачає на рекламу 100 мільйонів, маркетинговий бюджет "Дарниці" за останній рік зріс у 2,5 рази - до 125 мільйонів доларів.

Загалом, на рекламу фармацевти виділяють до 70% бюджету з просування, більша частина грошей йде на телебачення.

Водночас, до десятки найбільших фармацевтів-рекламодавців на ТБ входить лише одна українська компанія - "Фармак". Левова частина фармацевтичного медіа ринку - транснаціональні корпорації (ТНК).

Топ-10 організацій за обсягом інвестицій у ТБ-рекламу лікарських засобів за підсумками І кварталу 2013 року

2012

2013

Компанія

Обсяг продажів реклами, млн грн.

WGRP, %

EqGRP, %

Кількість виходів, шт.

2

1

Berlin-Chemie/Menarini Group

96,7

5 990,1

6 800,0

13 905

1

2

Teva

91,1

3 850,0

5 217,9

17 278

5

3

Sandoz

83,2

4 312,4

5 718,2

16 029

6

4

Sanofi

77,3

4 196,0

5 157,1

15 373

4

5

Bayer Consumer Care

77,2

4 284,5

4 906,8

13 202

11

6

GlaxoSmithKline

74,0

3 511,1

4 447,8

11 856

13

7

Omega Pharma

73,9

3 132,5

4 364,0

13 256

3

8

Фар мак

60,4

6 554,1

7 987,9

38 379

7

9

Novartis Consumer Health

52,4

3 332,6

4 307,2

12 066

8

10

Takeda

43,2

1 993,5

2 378,1

5 842

Інші

464,2

32 523,9

44 424,7

246 807

Разом

1 193,6

73 680,7

95 709,7

403 993

Дані: "Gfk-Україна"

30% маркетингового бюджету фармацевти витрачають на просування через аптеки, лікарів, мерчандайзинг, так інші прояви BTL. Довгий час українські компанії ігнорували BTL, чим користувалися їхні західні конкуренти, які регулярно проводили семінари, конференції для лікарів, стимулювали грошовими та іншими способами.

Як наслідок, медики стали більш лояльними до продукції західних брендів, до українських аналогів довгий час було упереджене ставлення, що передавалося і до їхніх пацієнтів.

Хоча фармацевтам нещодавно заборонили матеріально стимулювати лікарів, але подібна співпраця продовжується і зараз.

Програють вітчизняні компанії не лише у рекламі, але й у розробках нової продукції. Проблема в тому, що за останні 20 років Україна позбавилася більшості виробничої та наукової інфраструктури.

За часів СРСР республіка повністю забезпечувала себе вітамінами, вакцинами, сиворотками, препаратами крові, інфузійними засобами, багатьма антибіотиками, серцево-судинними препаратами та іншими медикаментами.

Тепер для того, щоб виготовити ліки, треба замовляти сировину з-за кордону. Через це імпортери займають 80% грошового ринку ліків та сировини.

Девальвація долара в 2008-2009 роках одразу підняла ціни на імпортні ліки, чим скористалися українські фармацевти.

Але згодом, імпортери стали відновлювати свої позиції: прив'язували свої продажі до гривні, відкривали власні представництва, і врешті-решт, замислилися про покупку вітчизняних фармацевтичних компаній.

Епоха поглинань

І дійсно, умови для цього дуже вигідні. З одного боку, ринок дуже розпорошений, рівень концентрації тут не значний.

З іншого, фармацевти не мають грошей на власні розробки, тобто суттєво відстають від новинок, що випускають міжнародні гіганти.

Деякі українські бізнесмени вже поступово позбуваються своїх фармацевтичних компаній, оскільки не бачать можливості завоювати на українському ринку панівне становище.

Наприклад, українсько-російський бізнесмен Ігор Сало продав колишньому депутату Державної думи Росії Олександру Шишкіну харківську фармацевтичну групу "Здоров'я".

Донецький олігарх Рінат Ахметов продав невідомому покупцю одну з найбільших аптечних мереж – "Український аптечних холдинг". В "СКМ" пояснили це рішення небажанням розвивати непрофільний вид бізнесу.

Жоден з великих гравців не володіє понад 5% ринку. У фармацевтиці працює багато дрібних гравців, з якими складно конкурувати.

Стає зрозуміло, що згодом опанувати ринок зможуть лише транснаціональні монстри. І це лише справа часу.

Тіснота українського ринку та тиск регуляторних органів змушує вітчизняних фармацевтів шукати нові ринку збуту за кордоном.

Непокоїть виробників і пасивність держави, які постійно придумує якісь нові обмеження - наприкад, розширення списків наркотичних препаратів, постійно вимагає низьких цін на ліки, але не планує збільшувати бюджетні витрати на закупку ліків.

За показниками ВОЗ, 80% соціальних ліків має фінансувати держава, і лише 20% людина. В Україні навпаки, 80% соціальних ліків купує населення у аптечних мережах.

Тому фармацевти України вже давно освоїли ринки ближнього зарубіжжя, зараз успішно просуваються на Далекій Схід, планують опановувати Європу.

Як це працює

"Реальна Економіка" спробувала побачити на власні очі, як працює вітчизняне фармацевтичне підприємство. Для цього автор завітав на підприємство "Київ медпрепарат", який належить корпорації "Артеріум".

Спочатку ми потрапили у цех з виробництва ін’єкційних лікарських засобів, де виробляють стерильні препарати. В цеху знаходяться 2 відокремлені технологічні лінії з виробництва ін’єкційних препаратів.

На одній здійснюється виробництво ін'єкційних лікарських засобів групи аміноглікозидів, на іншій - групи цефалоспоринів.

Як пояснила керівник виробничої служби Людмила Денесюк, для різних груп препаратів виробництво повинно бути відокремленим, щоб усунути навіть теоретичні ризики для якості продукції.

Виробництво ін'єкційних препаратів починається з підготовки стерильних флаконів, у які потім дозують стерильний порошок. Спочатку флакони миють на спеціальній машині з використанням води для ін'єкцій з періодичним продуванням флаконів чистим стисненим повітрям.

Далі флакони по конвеєрній стрічці надходять у стерилізаційний тунель, який має 3 температурні зони: зону нагріву, зону стерилізації та зону охолодження.

Стерилізацію флаконів здійснюють при температурі 330-3500С, що забезпечує їх стерильність та апірогенність. Після стадії охолодження флакони надходять в зону найвищого класу чистоти – "А".

Процес фасування порошку у флакони та їх герметизація також проводиться в окремих зонах у класі чистоти "А", де відбувається постійний моніторинг відсутності часток розміром 0,5 мкм та 5 мкм, а також мікробіологічний моніторинг в режимі on-line.

Після того, як флакони проходять герметичне закупорювання, їх перевіряють на герметичність спеціальним приладом.

Під час самого виробництва використовується лише стерильний безворсовий одноразовий спеціальний одяг.

Виробництво ліків з дотриманням таких жорстких вимог є доволі витратним. На заходи з безпеки уходить значна частина часу та грошей.

Крім того, як зазначила Денесюк, кожна вироблена серія проходить повний контроль якості за аналітичними, біологічними та фармакологічними показниками.

Державна служба України з контролю якості може за мінімальних сумнівів в якості продукції відібрати зразки для арбітражного контролю будь-якої серії, будь-якого продукту в будь-який момент.

Наступна лінія налаштована на виробництво таблеток. Формування таблеткової маси для їхнього виробництва проводиться у змішувачах та сушарках. Після проведення контролю якості таблеткова маса передається на таблетування.

Кожна таблетка на виході з таблеткового пресу перевіряється на наявність металу за допомогою спеціального пристрою - металодетектора.

Для контролю якості вироблених таблеток на дільниці обладнана спеціальна лабораторія, в якій в процесі виробництва періодично перевіряється щонайменше п’ять показників якості таблеток.

Далі таблетки надходять на фасування в блістер, і потім на автоматичне пакування в картонні упаковки.

Ознайомившись з технологією, ми прийшли до висновку, що процес виробництва – вкрай складний і дорогий, і знаходиться під постійним контролем держави. Тож конкурувати вітчизняним виробникам з іноземцями, тим паче, індійськими та китайськими, дуже непросто.

Ще складніше конкурувати з фальсифікатом, який заполонив ринок попри "пильний" державний контроль.