Мічені Нобелем-1996: дослідник стимулів Вільям Вікрі

Роман Корнилюк, для РЕ

"Реальна економіка" продовжує рухатися до 1969 року, коли був названий перший лауреат Нобелівської премії з економіки – найпрестижнішої галузевої відзнаки, заснованої на честь 300-річчя Банку Швеції.

У червні та на початку липня "РЕ" розповідала про володарів нагороди 1997 року Майрона Скоулза та Роберта Мертона. Сьогодні на редакційному календарі – 1996 рік. Того року премія опинилася в руках економістів шотландця Джеймса Мірліса та американця Вільяма Вікрі, якому присвячений сьогоднішній випуск.

Наукове співтовариство відзначило вчених за їхні окремі внески в теорію економічних стимулів в умовах асиметричної інформації.

Однак церемонія нагородження у 1996 році була затьмарена смертю Вікрі. 82-річний професор Колумбійського університету помер від серцевого нападу за кермом автомобіля по дорозі на наукову конференцію через 3 дні після його оголошення лауреатом Нобелівської премії.

Сфера наукових інтересів

Вільям Вікрі, маючи канадське походження, більшість життя провів у США, присвятивши їх дослідженню інноваційних рішень вічних економічних проблем, серед яких оподаткування, ціноутворення, оптимізація корисності та розвиток міської інфраструктури в умовах асиметричної інформації.

Докторська дисертація Вікрі мала назву "Послідовність дій при прогресивному оподаткуванні". Дослідження вченого у сфері фіскальної політики користувались попитом в ООН, урядових структурах США та багатьох інших країнах світу.

Наприклад, Вікрі працював консультантом місії з розробки комплексної програми трансформації податкової системи повоєнної Японії.

Основними працями лауреата, що стали фундаментальними у своїх сферах, були "Програма прогресивного оподаткування" (1947, 1971), "Антитеорія: аукціони і невідома конкурентна пропозиція" (1961), "Мікро статика" (1964), "Економіка громадського сектору (Public economics)" (1994).

На початку своєї кар’єри науковець займався проблемами ціноутворення на ринку суспільно важливих благ, таких як громадський транспорт, електроенергетика, телефонний зв’язок, комунальні послуги.

Новації, запропоновані Вікрі, через свою революційність не завжди добре сприймались публікою та регуляторами.

Так, йому не вдалося у 1952 році переконати управління Нью-Йоркського метрополітену використовувати прогресивну систему оплати за проїзд, згідно з якою ціна мала б залежати від відстані проїзду, а за користування підземкою в години пік діяла б надбавка.

Вчений вважав, що такий фінансовий стимул сприятиме розвантаженню транспортної системи шляхом більш рівномірного розподілу потоків пасажирів в просторі та часі.

У пізньому періоді наукового шляху Вікрі акцентує увагу на більш широких проблемах макроекономіки.

Його улюбленими темами для аргументованої критики стали ірраціональне формування бюджету, надмірна увага регуляторів до підтримки низького рівня інфляції, а також недостатня увага до так званого "марнотратного безробіття", яке в 1990-ті роки під впливом високих соціальних виплат розквітло буйним цвітом у багатьох розвинутих країнах.

Cуть вчення нобелівського лауреата

Досить часто неповна та асиметрична інформація суттєво впливає на ринкову економічну систему, оскільки краще проінформовані учасники схильні використовувати свої інформаційні переваги для досягнення власних стратегічних цілей.

Сучасні зарубіжні економічні дослідження приділяють велику увагу питанням централізованої оптимізації контрактів та інститутів для зменшення негативних соціальних ефектів асиметрії інформації.

Після Вікрі і Мірліса нобелівські премії за наукові досягнення у сфері інформаційної економіки у 2001 році отримали Джозеф Стігліц, Джордж Акерлоф і Майкл Спенс, про яких вже писала "Реальна економіка".

Однак саме нобелівські лауреати 1996 року вважаються основоположниками методологічних засад теорії інформаційної асиметрії, яка успішно використовується для вирішення проблем у численних сферах економічного життя.

Аукціони Вікрі: навіщо платити більше?

Вільям Вікрі у своїх працях на початку 1960-х років піддав сумніву фундаментальний висновок неокласичної економічної теорії про те, що ціна на товар є виключно функцією попиту та пропозиції.

Увівши в предмет дослідження асиметричність інформації між учасниками ринку, вчений стверджував, що на ринкову ціну та обсяг продажу можуть суттєво впливати правила, за якими ведеться торгівля.

Вікрі зумів довести, що боротись з неповною інформацією під час проведення аукціонів можна шляхом зміни правил гри.

Аукціони другої ціни, які тепер називаються "аукціонами Вікрі" - усувають головну проблему англійського відкритого аукціону, коли учасники в азарті намагаються перевершити один-одного, завищуючи ціни на товар під час поступового збільшення ставок.

З іншого боку бувають випадки слабкої конкуренції, коли на аукціоні можна купити річ набагато дешевше, ніж ви планували заплатити.

Аукціони Вікрі, на відміну від англійських, є однораундними торгами закритого типу, в яких учасники таємно вказують свої ставки у заклеєних конвертах. Перемагає учасник, який запропонує найвищу ціну.

Однак покупець зобов’язаний сплатити не свою, а іншу ціну - другу за розміром ставку. Такий механізм проведення аукціонів позбавлений недоліків закритих торгів першої ціни, під час яких усі покупці схильні занижувати вартість товару, називаючи ціну, нижчу за свою готовність заплатити.

В аукціоні другої ціни учасники, які пропонують завідома низькі ціни втрачають свій шанс виграти. І навпаки, учасники не будуть завищувати ціну порівняно з максимальною, адже зростає ризик того, що конкуренти назвуть високу "другу ціну", за якою доведеться купувати собі на збиток.

Таким чином, в усіх учасників таємних торгів за схемою "аукціон Вікрі" з’являються стимули пошуку ціни, яка була би максимально близькою до "справедливої", а товар отримує той, хто його найбільше цінує.

Асиметрія інформації долається, адже гравці не бояться признатися у максимальній оцінці товару - все одно у разі виграшу вони заплатять менше.

Науковий доробок Вікрі у сфері аукціонної торгівлі використовувався на практиці, наприклад при конструюванні механізмів продажу державних цінних паперів, авіатрафіку чи ліцензій на використання радіочастот у США та Євросоюзі.

За схожою, але модифікованою, схемою працює інтернет-аукціон E-bay, а також системи он-лайн реклами Google і Yahoo.

Податок на доходи: стимул, а не дійна корова

Вільям Вікрі зумів привернути увагу наукової спільноти до проблеми інформаційної асиметрії у сфері оподаткування доходів населення.

У 1945 році вчений довів, що під час формування податкової системи потрібно приділяти увагу не лише кращому розподілу податкових надходжень, а й не допускати шкідливих впливів механізму стягнення податків на економічну активність.

Податкова система повинна працювати не так для наповнення казни, як для стимулювання росту продуктивності праці людей.

Адже, якщо надавати надмірні преференції непродуктивним групам населення за рахунок фіскального тиску на продуктивні групи, втрачатимуться усі стимули до нарощення валового внутрішнього продукту.

Мета дослідження Вікрі формулювалась просто - знайти оптимальний рівень оподаткування, який би не стримував прагнення робітників до підвищення продуктивності. Як заявляв учений, головне не збалансований бюджет - а збалансований ринок праці.

Вікрі математично сформулював проблему оподаткування доходів населення таким чином, що особливого значення набула асиметрична інформація.

Наприклад, уряд не знає фактичної продуктивності праці робітників, у той час, як кожен з них приймає рішення щодо підвищення або пониження своїх зусиль в залежності від податкового тиску.

Надмірно посиливши ставки податку на доходи для багатих громадян в рамках прогресивної системи оподаткування, можна забезпечити рівність громадян. Однак через втрату стимулів до праці найбільш економічно активних верств населення така "зрівнялівка" призведе до економічного колапсу.

Тому Вікрі підтримував думку Харсаньї, що "питання ідеального розподілу прибутку, а звідси і правильної прогресивної податкової системи стає питанням компромісу між рівністю та стимулюванням".

Якщо податкові стимули сформовані з явним перекосом у сторону "зрівнялівки", раціонально мислячі працівники мігруватимуть зі сфери приватного бізнесу, де панують високі ризики і високі податки, в стабільніший державний сектор, який забезпечує необхідний рівень життя, надає широкі соціальні гарантії і дозволяє працювати в пів-сили.

Впровадження результатів досліджень

Вільям Вікрі протягом своєї довгої кар’єри не лише розвивав економічну теорію, а й знаходив масу можливостей для її практичного використання у найрізноманітніших сферах - від державних аукціонів з продажу радіочастот до міжнародних консультацій з питань оподаткування.

Загальновизнаним є внесок Вікрі в розробку механізмів ціноутворення для міського транспорту США, Індії, Аргентини, Венесуели. Вчений вважав, що ціни повинні обов’язково враховувати негативні ефекти, породжені транспортом.

Відхилена владою Нью-Йорка ідея Вікрі про плату за транспортне перевантаження, з 1975 року успішно використовується в Сінгапурі, де вартість автопроїзду в центральну частину міста варіюється в залежності від часу доби.

Водії отримують відчутний фінансовий стимул шукати економніші часові та просторові варіанти.

Як наслідок, дорожній рух у Сінгапурі виглядає більш впорядкованим та злагодженим у порівнянні з Нью-Йорком чи навіть Лондоном, незважаючи на більшу кількість автомобілів на 1 кілометр.

Ще один цікавий факт. У 1991 році когорта видатних західних економістів на чолі з нобелівськими лауреатами Модільяні, Соллоу та Тобіном, серед яких був і Вікрі, підписали відкритий лист Горбачову, в якому призвали президента СРСР зберегти суспільну власність на землю і формувати державний бюджет за рахунок стягнення ренти за користування землею та природними ресурсами.

Як бачимо, за 20 років після розпаду СРСР ситуація у земельному секторі особливо не змінилася. Демократичні наступники Михайла Сергійовича на пострадянському просторі й далі тримають мораторій на продаж землі, однак механізм бюджетних надходжень від земельної ренти та використання надр не можуть чи, скоріше, не хочуть удосконалити.

Кому ж із сучасних можновладців-неофеодалів буде вигідно витрачатися на сплату ренти? Бюджет потрібний, щоб його "дерибанити", а не наповнювати за свій же кошт.

Якщо суспільний лад тримається на асиметрії, в тому числі інформаційній - який стимул із нею боротися? Не дивно, що в Україні ідеї Вільяма Вікрі лише чекають свого зіркового часу.

Досьє лауреата

Вільям Вікрі народився 1914 року в Вікторії, Британська Колумбія, Канада. Отримавши вищу математичну освіту в Єльському університеті, працював податковим радником губернатора Пуерто-Рико, у Національній раді з планування ресурсів та міністерстві фінансів у Вашингтоні.

Після здобуття наукового ступеня PhD у 1947 році до останніх днів життя викладав у Колумбійському університеті (США). Фахівець з питань оподаткування, управління міською інфраструктурою, аукціонів та асиметрії інформації.

Статті про Вікрі: Ж.-Ж. Лаффонт, В. Ковальчук



Коментарі

Додати коментар


ГОЛОВНЕ на 14 грудня 2017, :04

Грабувати, охороняти чи торгувати?

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.