Клієнт може звільнити керівника компанії

Іван Коваль, для РЕ

Усілякі рейтинги "най-най" - 10 божевільних геніїв, 50 українських багатіїв чи 500 найбільших фірм світу - звалюються на читача, як снігова лавина в горах під час відлиги. І читач, схоже, із задоволенням поринає у цю стихію.

Заволоділа магія "круглих" цифр і свідомістю двох американських консультантів.

Стів Чендлер і Скотт Річардсон, узагальнивши свій досвід, написали невелику за обсягом книгу "100 способів мотивації персоналу. Як стати хорошим керівником і не довести до божевілля оточуючих". Російськомовна версія праці побачила світ у московському видавництві "Фаир-пресс" 2006 року.

Насамперед, напрошується питання: чи здатна невелика книга вмістити цілу сотню порад? Адже навіть їх перерахування займе половину тому! Чи можна в такому разі докладно розкрити суть кожної з них? Автори вирішили вразити читача лаконічністю - кожна їх порада займає максимум дві сторінки тексту.

Головна особливість книги - велика кількість цитат. Мудрі думки великих людей не тільки відкривають кожен міні-розділ - часом здається, що з них виткане все полотно видання.

Невже робота автора полягає в умінні користуватися комп'ютерними клавішами Ctrl+C і Ctrl+V? Хоча ні - Стів і Скотт повинні володіти ще й ножицями, аби з року в рік вирізати афоризми з газет і журналів.

Втім, це аж ніяк не бентежить творців книжки, скоріше, навпаки - викликає у них захоплення, яке переходить у трепет.

"Ця жива, надихаюча і, без сумніву, актуальна книга відображає найкращий досвід ділових ігор, семінарів та індивідуальних тренувальних програм, присвячених питанням спілкування і керівництва. Серед ста порад, які відібрали найкращі фахівці з питань консалтингу, містяться такі важливі аспекти управління та мотивації, як навчання самодисципліні, лідерству, управлінню угодами, обліку роботи, збереженню впевненості у своїй правоті", - розхвалює видавець свій товар.

Цікавих думок у книзі й справді безліч, але більшість з них належить не її авторам, а філософам та іншим знаменитостям всіх часів і народів. Факт, звісно, сумний, але якщо налаштуватися на хвилю добросердя, його можна трактувати і як прояв скромності.

Справді, якщо власні судження програють думкам класика, навіщо друкувати у книзі гірші тези?

Серед чудової сотні зустрічаються кумедні побажання. Один з розділів називається так: "Не забувайте дихати". Лише в кінці відкривається вся глибина задуму: автори пропонують надихати підлеглих, а "дихати" замість "надихати" використовується винятково через те, що це однокореневі слова.

Творці книги наполегливо радять керівникам користуватися допомогою консультантів - цьому також присвячено цілий розділ. Невже автори так рекламують свої послуги?

Вистачає в тексті і банальностей: "Не відкладайте на завтра те, що можна зробити сьогодні". Вкотре авторів рятує чужий афоризм: "Яка користь від безсмертя людині, яка навіть півгодини не може прожити з розумом?".

Тішить, що на 180 сторінках книги заховалися всього дві граматичні помилки. Вкупі з простою людською мовою викладу це дуже непоганий результат.

Самі автори ставляться до своєї праці обережно. "Не вірте жодному слову в цій книзі", - оригінальничають вони у вступі. Замість цього консультанти закликають апробувати їх поради на практиці і користуватися лише найефективнішими з них.

Епіграфом до всієї роботи став вислів якогось Дейла Дотена: "Хоча бізнес - це гра показників, істинні успіхи тут визначаються швидше не цифрами, а якимись нематеріальними категоріями - дружбою, користю, допомогою, знаннями. Іншими словами, перемагає той, хто вмирає, пізнавши всі радощі життя".

В арсеналі американців - не тільки пафос безвісних геніїв, а й неоднозначні судження знаменитих співвітчизників, наприклад, 34-го президента США Ейзенхауера. "Управління - це мистецтво змусити людину робити те, чого вона не хоче", - цитують його автори. Невже саме в цьому головне завдання менеджменту?

"Не можна осягнути неосяжне", - сказав у 19-му столітті Козьма Прутков. "Мозок готовий обробляти одну і тільки одну думку в один момент", - вторять йому автори у розділі "Робіть тільки щось одне".

Ця "свіжа" ідея настільки їм сподобалася, що в розділі "Чітко усвідомлюйте свою мету" вони майже слово в слово повторили тезу про мозок. Вади співавторства чи банальний недогляд?

Привчати себе жити в умовах перманентного стресу - далеко не новація, проте письменники пропонують постійно збільшувати навантаження: "Прискорюйте зміни. Людині від природи властиво чинити їм опір. Ми всі так робимо. Спочатку не хочемо ставати під душ, а потім не хочемо вилазити з-під струменів води".

Однак вже через п'ять рядків автори беруть свої слова назад: "Ніхто не може працювати добре, перебуваючи у стані стресу. Знервований співробітник здатний користуватися лише малою часткою власного розуму та досвіду. Ніхто не працює краще за спокійну і зосереджену людину".

Як уживаються ці протилежні думки в одній голові? Хоча ні, "голів" у книги якраз дві. Можливо, цим все і пояснюється.

Втім, не все так погано. "Ми вчимо, як змусити людей мотивувати самих себе. Це досягається за рахунок управління угодами, а не людьми", - пишуть консультанти, і в цьому щось є. "Не говоріть людям, як робити. Скажіть, що робити і дозвольте їм здивувати вас результатами", - додають автори.

Заохочення завжди ефективніше за критику, наполягають американці. "Дресирувальники за хороший трюк завжди дають своєму дельфіну рибку. Чому ж управлінці діють інакше щодо свого персоналу?" - логічно розмірковують фахівці.

Далі - більше. "Перший обов'язок керівника - проявляти оптимізм. Якщо підлеглий після зустрічі із своїм начальником не відчув душевного підйому, значить, це поганий керівник", - вердикт авторів книги досить суворий, але, здається, справедливий.

"Управлінцю потрібно довго вчитися, щоб підбирати співробітників, які прагнуть до успіху", - зазначають консультанти. Це правда, але не вся: звичайний працівник теж не відразу знаходить цілеспрямованого шефа, а багато хто не знаходить його ніколи.

"Менеджери витрачають 70% часу на роботу з персоналом, який погано працює. При цьому хороші працівники звільняються, адже їм приділяється мало уваги. Вони не відчувають, що їх гідно оцінюють", - пишуть автори. Висновок простий: шефу слід менше думати про нероб і більше допомагати енергійним співробітникам.

Чи справедлива ця теза - судити, звичайно, самим керівникам. Тим більше, що в книзі вистачає і очевидних протиріч.

Так, спочатку автори стверджують, що в основі всякого бізнесу повинен стояти кінцевий результат, а далі - протилежна теза: "Робота - це всього лише гра, де результати не повинні мати вирішального значення". Підсумок - читацьке сум'яття та чудовий привід для сумніву в непохитності інших тез авторів книги.

Заодно дістається і метрам.

"Конструктивної критики нема", - цитують письменники Дейла Карнегі. Невже слова одного київського менеджера про те, що критика - це безкоштовна консультація, помилкові? А може, вся справа в об'єктно-суб'єктних відносинах?

Люди схильні бачити в критиці користь, якщо критикують самі або чують зауваження на адресу інших, а ось людина, яку критикують, навряд чи сприйме гіркі слова з вдячністю. Однак автори не обтяжують себе такими роздумами, очевидно, вважаючи, що все найрозумніше вже сказали інші. Чужі афоризми і справді непогані.

"Хороші керівники роблять все, щоб підвищити самооцінку співробітників. Якщо люди вірять у себе, вони можуть досягти дивовижних успіхів", - починають автори черговий розділ словами американця Сема Уолтона, засновника мережі магазинів Wal-Mart.

Вчинки людей визначаються тим, ким, на їхню думку, ми їх вважаємо. Як тільки ми розкриваємо в людях нові можливості, їх робота отримує абсолютно новий імпульс. І це найефективніший спосіб мотивації, впевнені консультанти.

Автори традиційно закликають дружити з клієнтами, адже вони - єдиний начальник. "Клієнт може звільнити будь-якого співробітника компанії, включаючи голову правління, просто витрачаючи свої гроші в іншому місці", - пояснюють американці.

Вони дивуються, чому слово "друг" так рідко звучить в бізнесі. "Невже ваші друзі кращі за ваших клієнтів? Чи так вже часто до вас заходить ваш друг і дає вам гроші для чергового іпотечного платежу? Ні? А ваші клієнти роблять саме так". Теза досить несподівана, але оспорити її не так-то просто.

А ось цікава порада шефам: фокусуйте свою увагу! Не важливо, про що йде мова: про велику подію чи про "маленьку" людину, яка прийшла на прийом.

"Якщо під час розмови ви раз у раз відповідаєте на дзвінки або читаєте пошту, ви поганий управлінець. Кожен, хто стикається з таким керівником, відчуває себе приниженим", - справедливо зауважують автори книги.

І нарешті - порада-тест, "позичена" у психолога Куе: завжди думайте про роботу як про щось просте, і саме такою вона і буде. "Думка - не просто ідея, вона створює реальність", - запевняють автори.

Кожен читач цієї книги може випробувати даний принцип, почавши думати про неї як про винятково класну річ. Однак чи стане книга від цього кращою, ніж є насправді?

Придбати книгу можна тут



Коментарі

Додати коментар


ГОЛОВНЕ на 25 березня 2019, 1:44

Грабувати, охороняти чи торгувати?

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.