В Україні нарешті працює єдиний депозитарій

Ігор Кравчук, для РЕ

В українській індустрії цінних паперів жовтень 2013 року запам’ятається як час впровадження нових стандартів зберігання та обслуговування обігу фондових цінностей.

Одинадцятого жовтня в суперечці, який депозитарій головніший, остаточно поставлено крапку. В Україні почне працювати єдиний центральний депозитарій на базі Національного депозитарію.

Однак він не буде єдиним депозитарієм. Обслуговування державних цінних паперів надалі здійснюватиме депозитарій НБУ, сфера діяльності якого розшириться також за рахунок облігацій місцевих позик.

Нагадаємо, що ключову роль в управлінні центральним депозитарієм відіграє держава, частка якої разом з НБУ має складати не менше 50%. І ця норма є виправданою для забезпечення національної фінансової безпеки.

Хоча була значна критика з боку учасників ринку щодо частки держави в депозитарії, в практиці країн Центральної і Східної Європи основними власниками депозитаріїв є або держава або біржі.

Структура власників центральних депозитаріїв світу

Країна

Частка держави у структурі власників, %

Частка інших власників, %

Сербія

100

-

Болгарія

43,7

Банки – 37,1
Болгарська фондова біржа – 6,61
Інші власники – 12,68

Чехія

-

Празька фондова біржа – 100

Хорватія

62,3

Фінансові агенції – 16,6
Ринкові учасники – 21,1

Угорщина

53,33 – Національний банк Угорщини

46,67 – Будапештська фондова біржа

Польща

70 – казначейство та центральний банк

30 – Варшавська фондова біржа

Росія

-

99,99 – Московська біржа

Джерело: http://www.ecsda.eu

Але з часом частка держави разом з НБУ має зменшитися до 25% + 1 акція.

Процес запуску роботи депозитарію зіштовхується з певними труднощами. Так, організація роботи центрального депозитарію щодо формування підзаконної нормативної бази здійснюється за принципом підготовки студентів до сесії - "в останній день".

Зокрема регламент роботи депозитарію та положення про інформаційно-телекомунікаційну систему обробки інформації депозитарію затверджено лише 20 вересня цього року, а рішення НКЦПФР щодо останніх змін до порядку передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію зареєстровано в Мінюсті лише 30 вересня.

Розрахунковий центр

Новацією нової депозитарної системи України є створення Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках. Даний центр було утворено на базі конкурента Національного депозитарію - ВДЦП. При цьому головним акціонером розрахункового інституту також є НБУ.

Розрахунковий центр має статус банківської установи та підлягає нагляду зі сторони НБУ. Крім того, центр є учасником системи електронних платежів.

Найбільший спротив проти створення цього інституту був зі сторони бірж, які протягом останніх років впровадили інститути центральних контрагентів, що дозволяло розширити спектр їхніх доходів.

З жовтня біржові операції будуть здійснюватися через Розрахунковий центр, який буде виконувати функції центрального контрагента. Таким чином, розроблені та профінансовані біржами системи центральних контрагентів вже не потрібні.

Позитивним фактором концентрації розрахунково-клірингової функції в межах створеного Розрахункового центру є зменшення операційно-розрахункових ризиків щодо операцій з цінними паперами, оскільки НБУ вже має достатній досвід забезпечення функціонування системи електронних платежів, яку визнано однією з кращих в Європі ще при її впровадженні в 90-х роках.

Проте нормативне супроводження роботи Розрахункового центру бажає кращого. Не дивлячись на прийняття профільного закону ще у липні 2012 року, ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – клірингової діяльності Розрахунковому центру були схвалені на засіданні НКЦПФР лише 1 жовтня 2013 року.

Інститут реєстраторів…

Важливим елементом реформи депозитарної інфраструктури є ліквідація реєстраторів власників іменних цінних паперів, які набули "слави" в якості інструменту реалізації рейдерських захоплень.

Станом на кінець серпня цього року в Україні було ще 120 реєстраторів, а, наприклад, в 2010 році – 297, що складало майже 50% всіх учасників депозитарної системи.

Для реалізації цієї складової депозитарної реформи усі акції повинні бути тільки в електронній формі. Цю норму було визначено ще в 2008 році у Законі "Про акціонерні товариства" і процес дематеріалізації мав завершитися 29 жовтня 2010 року, однак затягнувся на роки.

Станом на кінець 2012 року депозитарії цінних паперів обліковували ще 1 336 цінних паперів, випуски яких зареєстровані у документарній формі.

Проблеми впровадження депозитарних змін

Не зважаючи на значний позитив реформи депозитарної інфраструктури її реалізація на даний час має і негатив.

Так, виникла проблема вчасного отримання ліцензій депозитарної установи. Станом на кінець серпня 2013 року ліцензії зберігачів, якими до середини жовтня називаються інститути з обслуговування цінних паперів в електронній формі, мали 356 установ. На даний час НКЦПФР видала лише 184 нові ліцензії, і ще документи 120 установ на розгляді.

Існують проблеми з переоформленням договорів з клієнтами щодо депозитарного обслуговування. Форма договору була затверджена в Мінюсті у вересні, але публічно не опубліковано нормативний документ НКЦПФР, а тому укладати договори з клієнтами торговці ще не можуть.

Відсутність договорів не дозволить клієнтам здійснювати операції з цінними паперами, а число зареєстрованих рахунків фізичних осіб для здійснення інтернет-трейдингу на "Українській біржі" складає 14 682. Зрозуміло, що це негативно відіб’ється на рівні ліквідності біржі.

Неочікуваною для трейдерів стала інформація про необхідність закриття всіх маржинальних угод, щоб забезпечити переведення цінних паперів в депозитарній системі у відповідності до нового законодавства. Як результат це призвело до збитків серед трейдерів.

Крім того, два дні не будуть проводитися торги на "Українській біржі", щоб забезпечити переведення "блакитних фішок" в центральний депозитарій, а також підвищено гарантійне забезпечення за операціями з ф’ючерсами з 20 до 25%.

Нагадаємо, що базові рекомендації щодо обслуговування обігу цінних паперів було затверджені міжнародною "Групою Тридцяти" ще в 1989 році.

Зокрема, однією з головних рекомендацій було створення в кожній країні єдиного центрального депозитарію. Однак Україні знадобилося доволі багато часу для реалізації цієї норми.

Становлення депозитарної інфраструктури

Основні засади формування системи депозитарного обслуговування були прийняті ще в 1997 році в Законі "Про Національну депозитарну систему…". Нормативний акт передбачав створення як Національного депозитарію, так й інших депозитаріїв.

Ця правова норма призвела до створення в Україні декількох депозитаріїв та існування суперечок між ними більше 15 років.

У травні 1999 року було створено Національний депозитарій України. Однак він не міг виконувати комерційних функцій, тобто зберігання та обслуговування обігу цінних паперів, оскільки з 1999 по 2006 роки діяв міжурядовий україн­сько-американський меморандум, яким передбачалася реалізація проекту USAID щодо створення комерційного клірингового депозитарію, в ролі якого виступив "Міжрегіональний фондовий союз" (МФС).

Саме МФС був головним депозитарієм з обслуговування корпоративних цінних паперів. Крім того, функціонував третій депозитарій - Центральний депозитарій НБУ з обслуговування обігу державних цінних паперів.

Після закінчення терміну міжурядового меморандуму у 2006 році боротьба між НДУ та МФС за обслуговування операцій з корпоративними цінними паперами загострилася і до неї були причетні як керівництво депозитаріїв, так і Національна комісія з цінних паперів, президентська адміністрація, уряд та учасники ринку.

У 2008 році було створено Всеукраїнський депозитарій цінних паперів (ВДЦП), в якому 25% акцій володів НБУ. Було розроблено план приєднати МФС до ВДЦП і на його основі з допомогою НБУ створити єдиний центральний депозитарій.

Однак в той час керівництво Національного депозитарію мало суттєве лобі як в уряді, так і в секретаріаті Президента, а тому цей план до кінця не було реалізовано. Лише депозитарій МФС було приєднано до ВДЦП.

З приходом нового керівництва Національної комісії з цінних паперів у 2010 році активно розроблявся проект щодо реформування депозитарної інфраструктури та було повністю змінено керівництво Національного депозитарію.

І як результат, у липні 2012 року було прийнято Закон "Про депозитарну систему України", згідно якого суттєво змінюється порядок функціонування депозитарної інфраструктури у відповідності до міжнародних стандартів, зокрема створено центральний депозитарій, єдиний розрахунковий центр за операціями з цінними паперами, скасовано інститут реєстраторів тощо.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.