Економіка: реальний сектор втрачає ринки

Сергій Чигир, для РЕ

Українська промисловість, схоже, набагато гірше реагує на світову економічну рецесію, ніж, приміром, фінансовий сектор чи сфера послуг. Дається взнаки експортна орієнтація вітчизняної економіки.

Негативна світова кон’юнктура приносить серйозні труднощі вітчизняним підприємствам. За даними Держстату, у вересні промислове виробництво скоротилося на 5,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Наша промисловість котиться униз вже 2 рік поспіль, і дна цього падіння досі не видно.

Україна занадто залежна від світового попиту, оскільки експортні галузі - металургія, хімія, машинобудування, агропром - забезпечують до 80% валового внутрішнього продукту.

Наразі основні торгові партнери - країни ЄС та СНД - переживають на найкращі часи, що негативно впливає на попит з їхнього боку. За даними Мінекономіки, звуження зовнішнього попиту є ключовим фактором негативної динаміки ВВП України, який у ІІІ кварталі 2013 року скоротився на 1,5% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Водночас, економіка єврозони, на відміну від України, у ІІІ кварталі таки вийшла у "плюс", хоча й незначний - +0,2%. В Росії темпи зростання ВВП дещо кращі (+1,3% ВВП у ІІІ кварталі), хоча її економіка, як і України, також спрямована на експорт, здебільшого, у ті ж країни ЄС.

Ризик втратити своє

Більшість розвинутих країн під час кризи 2008-2009 років спрямували значні зусилля на захист власного внутрішнього ринку, стимулюючи попит підприємств та населення. Україна від початку кризи не зробила конкретних заходів із підтримки власного внутрішнього попиту.

Натомість, в тому ж кризовому 2008 році Україна вступає до СОТ на вкрай невигідних для неї умовах. А вже у 2012 році починає благати цю організацію дозволити переглянути тарифи на 371 товарну позицію.

Та й без цього офіційний Київ встиг посваритися із СОТ, коли самочинно підвищив мита на імпорт автомобілів.

Відсутність ефективних державних програм стимулювання внутрішнього попиту та відкритість кордонів призвели до того, що промисловість стала ще більш залежною від зовнішньої кон’юнктури, гостро реагуючи на будь-яке падіння цін.

Так, через спад світового попиту на зерно закупівельні ціни в Україні в 2013 році впали на третину. За попередніми розрахунками експертів, у 2013 році середня збитковість зернових культур становитиме 164,3 гривні на гектар.

Враховуючи значні посівні площі пшениці, ячменю та кукурудзи, загальна сума збитків складе майже 2 мільярди гривень.

Падіння цін на мінеральні добрива привело до того, що майже всі хімічні підприємства олігарха Дмитра Фірташа стали "на плановий ремонт", поставивши під загрозу забезпечення українських аграріїв мінеральними добривами.

Фактично, лише допомога з боку "Газпрому" у вигляді пільгової ціни на газ у 260 доларів за тисячу кубометрів врятувала корпорацію олігарха. Які преференції пообіцяв взамін "хімічний король", наразі невідомо.

Промисловість потерпає від торгових війн

У вересні ще більше "просіла" харчова промисловість - 12,8% (проти вересня 2012 року), тоді як у серпні падіння складало 8,5%. Далися взнаки наслідки торгової війни з Росією, куди постачається значна частина кондитерської та молочної продукції України.

Про роль цієї країни у експорті молочних товарів красномовно говорять цифри. 70% вітчизняного молочного експорту постачається саме в Росію. Здебільшого, туди продаються тверді сири.

Одразу переорієнтуватися на інші ринки українські молочники не змогли, оскільки споживачі інших країн не звикли до таких сортів (приміром, у Європі, здебільшого, споживають м’які види сирів), а конкурувати ціною підприємства не змогли через дефіцит молочної сировини.

Так само не можуть, чи не бажають, опанувати інші ринки вітчизняні кондитерські та алкогольні підприємства, які десятками років були "заточені" на смаки споживачів країн СНД.

Українські виробники солодкого та алкоголю, аби зменшити витрати на митні та санітарні процедури, поступово переносять виробництво на територію Росії. Звільнення "головного санітару" Росії Геннадія Оніщенка не змінило підходу до українських товарів.

Продукція вінницької та київської фабрик корпорації Roshen не пройшла перевірку російських інспекторів, які знайшли в українських цукерках та шоколаді високий зміст плісняви та дріжджів.

Міністр агрополітики України Микола Присяжнюк, у свою чергу, звинуватив російські делегацію у промисловому шпіонажі, оскільки, за його словами, у складі делегації були не лише санітари, але й представники російських кондитерських підприємств.

Скоріш за все, тенденція переносу виробничих потужностей в Росію продовжиться і далі, оскільки північний сусід планує підняти митні ставки на українську продукцію у зв’язку із підписанням Києвом у листопаді угоди про ЗСТ з Євросоюзом.

Україна ж погрожує звернутися в арбітраж СНД - Україна має зону вільної торгівлі з країнами СНД, однак навряд чи ці скарги будуть результативними.

Ще одна жертва економічних взаємовідносин між двома країнами - машинобудування, яке у вересні обвалилось на 16,2%. Близько 40% продукції постачається в Росію, тож не дивно, що політичні протиріччя між двома країнами одразу переросли у економічні, тим паче, що замовниками українських промислових товарів виступають або державні підприємства, або компанії, що належать провладним олігархам.

Через падіння російського попиту Стаханівський та Крюківський вагонобудівні заводи лише у ІІІ кварталі 2013 року скоротили виробництво на 50%.

На Стаханівському заводі під тимчасове скорочення потрапила третина працівників - 1,5 тисячі осіб.

На КВБЗ планують до кінця року скоротити 500 співробітників. 80% вантажних вагонів ці підприємства постачають на експорт, переважно, до Росії, яка, фактично, закрила доступ до свого ринку, відкликавши сертифікати на українські вантажні вагони, звинувативши їх у аварії поїзда у Приволжі. Двократне падіння замовлень відчув на собі і "Дніпровагонмаш".

У жовтні закрився легендарний Харківський тракторний завод, який постачав свою продукцію як у країни СНД, так і країни далекого зарубіжжя.

Підприємство, яке контролює російська група "ГАЗ" бізнесмена Олеги Дерипаски, стало звинувачувати українських митників у затягуванні оформлення імпортних комплектуючих, здебільшого китайського виробництва.

Тим самим, на думку "ХТЗ", дії митників могли зірвати кубинський контракт на постачання понад 200 тракторів.

Раніше харків’яни відмовилися від постачання комплектуючих з Лозовського ковальсько-механічного заводу, який входив до групи "УПЕК" Анатолія Гіршфельда. Через начебто підвищення цін з боку українського виробника "ХТЗ" вирішив відмовився виконувати контракт, перейшовши на імпорт китайських комплектуючих.

Гіршфельд, у свою чергу, звинуватив новий менеджмент "ХТЗ" у використанні "сірого" імпорту, поскаржившись на це першому віце-прем’єру Сергію Арбузову. Бізнесмен вимагає від уряду виключити "ХТЗ" із списку підприємств, що користуються державною підтримкою, оскільки той збирає машини з імпортних комплектуючих.

Саме харківський завод є постачальником державної лізингової компанії "Украгролізінг", що здає селянам вітчизняну техніку на пільгових умовах. Відтепер він тимчасово припинив свою діяльність, хоча, за даними ЗМІ, на підприємстві таки збирають трактори для Куби, бо вже отримали 50% передплати.

Подальші торгові війни з Росією можуть негативно відбитися і на інших галузях, зокрема, металургійній та трубній. Москва відмовилась від пролонгації квот на безмитну поставку українських труб, як наслідок, потужності Харцизького трубного заводу нині завантажені лише на 20%. За перше півріччя 2013 року виробництво сталевих труб скоротилось на 24%.

Однак повністю відмовитися від українського імпорту Росія не зможе, оскільки немає власних виробничих аналогів для імпортозаміщення.

Назад до українського споживача?

Як показала практика, політика відкритих дверей та участь у глобальних чи регіональних інтеграційних проектах не приносить Україні значних економічних вигод, натомість, загрожує витісненню вітчизняних виробників із внутрішнього ринку.

П’ятирічна діяльність в рамках СОТ, попри всі очікування, не призвела до нової модернізації та притоку зарубіжних інвестицій, оскільки іноземним компаніям за низьких мит вигідніше продавати готову продукцію, ніж розміщати тут власне виробництво.

Зона вільної торгівлі з країнами СНД теж не принесла Україні економічних переваг. Дешевих енергоносіїв вона не передбачає, а місцеві ринки можуть бути закриті для України в будь-який момент, що яскраво показали справи з експортом українських вагонів та "кондитерки" до Росії.

Так само Митний союз та ЗСТ з ЄС, попри масову піар-кампанію як з одного, так і іншого боку, висувають нові вимоги до української промисловості, водночас, важелів впливу в українських виробників на країни-партнери залишається небагато. Тому в короткостроковій перспективі більш доцільним для промисловців залишається розвиток, в першу чергу, внутрішнього ринку.

Активно розвиваючи співробітництво з іншими країнами, Україні краще мати позаду надійний тил у вигляді платоспроможного внутрішнього ринку.

Саме наші громадяни, що є споживачами, гостро потребують нових вагонів, супутників, фуражного зерна для худоби, металу для будівництва і так далі. Нажаль, державні програми по стимулюванню внутрішнього ринку були провалені, що визнав сам прем’єр-міністр Микола Азаров.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.