Падіння режиму Віктора Януковича показало багато брудних сторін вітчизняної владної машини. Однак на порозі нові вибори, з наближенням яких активізуються політтехнологи. Їх безпринципність добре простежується на прикладі освоєння коштів на піарі колишніх київських чиновників. Крали не тільки чинуші, а й з вигляду респектабельні фахівці з одурманювання широких мас.

"Реальна економіка" продовжує досліджувати тему розподілу "цифрових" частот. Цього разу нашу увагу привернуло те, як завдяки Нацраді в "цифру" потрапив черговий медіаактив "Сім'ї" - телеканал Business, який замінив телеканал "Погода ТБ".

Канал "Сіті" не отримав ліцензію навіть у Києві, попри наявність аналогової частоти. За бортом опинився канал новин "24" безпартійного мера Львова Андрія Садового, який претендував на 5 областей Західної України та кабельний телеканал "Перший діловий" регіонала Ігоря Шкіря.

Отримавши "цифрові" ліцензії на всю Україну та створивши таким чином ще один загальнонаціональний телеканал, телекомпанії з невідомими власниками за два роки так і не розпочали повноцінного мовлення.

Менше ніж за два роки - в червні 2015, українське телебачення має повністю перейти від аналогового типу мовлення на цифрове. Але серед 10-ти олігархів, які володіють "цифровими" каналами, 7 - мають пряме відношення до провладної партії.

"Турки якісь ненормальні. Вони не беруть хабарів. Ти маєш вчитись зранку до вечора. А от в Україні - все добре. Мій "куратор" легко з усіма знаходить мову".

О третій годині ночі бабуся киянина Олега поїхала на таксі до Шулявки, і без вагань віддала шістнадцять тисяч гривень чоловікові на мосту, якого бачила вперше в житті. Вона зробила це, бо була впевнена, що рятує сина від в’язниці. Принаймні, так їй пояснили по телефону за годину до передачі грошей.

Оператори часто користуються саме тим, що пересічний абонент не готовий до судової тяганини. Вона надто виснажлива як фізично, так і матеріально. А інших засобів захистити себе практично нема.

Як би там не було, оцифровування українського ефіру у своєму першому приході викликає масу цікавих питань, відповіді на які потрібно шукати в Белізі, на Британських Віргінських островах і на Кіпрі.

Контейнери стоять, накопичуються простої, йде збиток. Але тут з'являються Завійський та Голіусов, власники патентів, і кажуть: "В принципі від тисячі до 3 тисяч гривень нам заплатите, і ми розблокуємо товар".

Подейкують, що автозаправний бізнес для нього створив батько - Анатолій Ставицький, який на початку 2000 років був крупним нафтовим підприємцем. А назва "БРСМ" походить від компанії старшого Ставицького.

Від потрапляння UA-IX в одні руки є і небезпека втрати політичної свободи вітчизняного інтернету. За великим збігом розмови про реорганізацію розпочались саме напередодні виборів.

Здавалось би - збирай гроші і мерщій у банк. Однак закон не встановлює, яку суму гарантовано відшкодують. З документа зникла лімітована сума 150 тисяч гривень.

На питання "У вас можна придбати валютні облігації?" дівчина-касир ледь стримала сміх: "Які облігації? Це для нас занадто високі матерії. Можете кредит взяти - у нас зараз дуже вигідні умови".

Журналіст назвався податківцем і зателефонував у три жеки Подільського району. Співрозмовниці не здивувалися дзвінку. Ймовірно, вони таки співпрацюють з податківцями.

"Яблуко чомусь у боксерських рукавицях. У нього напівзаплющені очі, тож воно нагадує часи, коли на стадіонах ще можна було пити горілку".

"Чиновник вирішив, що квартира в Печерському районі коштує мінімум 100 тисяч доларів, і ви хоч головою до стіни бийтесь, але ніхто нижчу ціну вам не поставить".

Одесит Андрій кілька років тому взяв іпотечний кредит у доларах, а повертати його мусив у гривні. Враховуючи суму позики - 80 тисяч доларів - це б означало, що чоловіку треба сплатити за новим курсом 640 тисяч гривень.

"Незаконні кіоски працюють не на виживання, вони отримують величезні прибутки. Комерсант, який володіє тисячею ларьків у столиці, заробляє мільйон доларів на місяць. Один кіоск коштує 10 тисяч доларів, бідняк його не встановить".

Перші смс від банку жінка проігнорувала, а коли прийшла сплатити кредит, гроші не взяли. Наказали заповнити анкету. Жінці не зрозуміло, навіщо знову надавати інформацію, якщо вона це вже зробила під час укладання угоди.