Закордон нам допоможе: як іноземці українські дипломи купують

Азад Сафаров, для РЕ

Їх всіх везуть в разом в потязі. 13-15 людей в одному, максимум - в двох вагонах. Щоб не загубились і не відстали від куратора. Усі мають темне волосся, смагляве обличчя і південний акцент.

Це група азербайджанських студентів. Точніше, вони вже третій рік навчаються в одному з Харківських університетів. Серед них і Ісмаіл. У нього в рюкзаку ані конспектів, ані книг, ані навіть бібліотечного квитка.

Усе, що знадобиться Ісмаілу в найближчі дні на сесії - це 5000 гривень на здачу іспитів. Плюс додаткові витрати на житло і їжу. Воно того варте - бо завдяки диплому Ісмаіл на рік менше прослужить в армії.

Продавці українських дипломів

"Вища освіта в Україні", - білий прямокутний банер з таким надписом і жовто-блакитним прапором прикрашає фасад двоповерхового будинку в центрі Баку. Це прямо поруч з посольством Сполучених Штатів в Азербайджані.

Піднявшись на другий поверх, ви потрапляєте в просторий хол, де з папірцями в руках ходять між столами кілька молодих хлопців і дівчат. Їх питають про документи, уточнюють дату виїзду в Україну і знову перевіряють якісь папірці.

Ви прийшли в консалтингове агентство. Тут азербайджанським абітурієнтам допомагають отримати українську освіту. Знайти цей центр не важко. Повсюди в місті, частіше в метро, висять оголошення про "Освіту в Україні".

Уявляєте, яка гордість і пиха одразу охоплює українця, який бачить такі надписи? Він одразу високо підносить престижність освіти своєї країни. Ледь не порівнює цю рекламу з оголошеннями про освіту в Англії та США.

І тут кидається у вічі ще один надпис на оголошенні: "Без іспитів". Іноземцям дійсно в Україні не варто здавати іспити, проте співбесіду ще ніхто не скасовував.

"Насправді іспити є, але там все сплачено. Щоб не лякати батьків, ми так пишемо", - розповідає автор цієї реклами, жінка років тридцяти на ім’я Ірада. Саме вона і очолює консалтингове агентство.

У неї на письмовому столі, поближче до гостей, лежать українська "заліковка" та студентський квиток. Вони служать одразу і гачком, і гарантією для тих, хто ще має сумніви щодо діяльності агентства. Сама Ірада розмовляє російською з дуже помітним акцентом.

Виявляється, жінка сама "успішно закінчила" Кіровоградський національний технічний університет (КНТУ). А "тепер веде бізнес" з цим та іншими університетами України. Хоча половина оцінок в заліковці – "задовільно". Проте небагато азербайджанців можуть знати, як перекладається це слово.

Знання мови - не обов’язкове

За легендою автор прийшов підібрати український виш для свого далекого родича. Той, начебто, не знає ані українську, ані російську мову, та навіть не має особливого бажання вчитись.

"Це не проблема", - каже Ірада і одразу береться перераховувати мені виші, які можуть підійти родичу. Серед них - Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, Національний авіаційний університет, Харківський національний технічний університет.

В усіх цих вишах є підготовчі курси російської мови для іноземців. 9 місяців за 1000 доларів. Проте Ірада одразу попереджає, що ці курси - лише зайві витрати коштів. Бо ще ніхто серед її студентів так швидко не опановував мову.

"Я можу влаштувати його на підготовчі курси у найкрутіші виші України. І навіть після цього провести його на 1-й курс, без знання мови. Але це для вас буде 3-4 рази витратніше протягом всього навчання",- пояснює Ірада.

Вона радить вступати в її рідну alma mater - КНТУ. Мовляв, там "наш студент" зможе одразу вступити на 1-й курс без мови і без підготовчих курсів. Ірада обіцяє, що прискіпуватись до мовної безграмотності студента ніхто не буде. І дає гарантії, що його не виженуть.

125 000 за диплом

Та все це не безкоштовно. За послуги консалтингового агентства клієнт має сплатити одразу 1500 манатів, а це приблизно 15 000 гривень. За ці гроші агентство супроводжує студента протягом чотирьох наступних років навчання і вирішує всі питання. А питання не прості.

По-перше, домовитись про здачу всіх іспитів. Одна "успішна" сесія коштує 5000-5500 гривень, в залежності від обраного факультету і спеціальності.

По-друге, перельоти і проживання в Україні протягом тижня. Справа в тому, що більшість клієнтів Іради - заочники.

Азербайджанські мисливці за дипломами не мають великих коштів, щоб жити протягом року за кордоном. Вони були б і раді взагалі сплатити кошти і не їздити в Україну, але тоді диплом буде не дійсним.

"Якщо у паспорті не буде штампів про виїзд в Україну як мінімум на 7-10 днів і двічі на рік, то диплом просто не буде сертифікований Азербайджаном. В Україні я можу домовитись, але ви потім не зможете домовитись з Міністерством освіти нашої країни", - пояснює Ірада.

Для своїх клієнтів вона навіть зробила неймовірне. Жінка домовилась про те, щоб дві сесії здавати за раз. Таким чином її азербайджанські клієнти бачать свій університет тільки один раз на рік, навесні. І то, якщо пощастить побачити.

"Усі домовленості з деканатом я веду сама. І плачу теж сама. Ваш родич може гуляти, відпочивати з іншими студентами. Я взагалі за те, щоб вони не дуже маячили в коридорах вишу. Деякі декани нервують", - розказує Ірада.

Система "два в одному", авжеж, не означає жодних пільг на ціну. Студент платить за здачу двох сесій. Це приблизно 10-11 тисяч гривень. Плюс до цієї суми треба додати ще офіційну ціну за навчання іноземця в університеті.

Заради нас Ірада навіть виділила на аркуші паперу спеціальності, які могли підійти майбутньому студентові. Ціни там варіюються теж від 10 до 11 тисяч гривень.

І це тільки ціни на заочне навчання. Щоб вирахувати ціну на очників, треба додати до вартості ще 3-4 тисячі гривень.

На наше прохання Ірада розписала на аркуші паперу витрати студента на рік. Отже якщо порахувати плату агентству, хабар за здачу сесії, річну плату за навчання, перельоти та проживання - то загальна ціна за перший рік навчання азербайджанському шукачу диплому виходить 39200-42500 гривень.

Далі, оскільки внесок агентству одноразовий, студент платить щороку 24,2-27,5 тисячі гривень.

Вартість "навчання" для Азербайджанців, гривень

Першій рік навчання Наступні роки
Плата Агенству 15 000 0
2 сесії за рік 10 000 - 11 000 10 000 - 11 000
Переліт Баку-Київ-Баку 3 200 - 3 400 3 200 - 3 400
Річна плата за навчання 10 000 - 11 000 10 000 - 11 000
Проживання 1 000 - 1 500 1 000 - 1 500

Загалом за 4 роки навчання виходить від 111,8 до 125 тисяч гривень.

"Це найдешевший сектор в Україні. Врахуйте, що я вам ще не розповідаю про Київ, Харків, Одесу - найпопулярніші напрями", - заспокоює Ірада.

І вона таки права. Навіть з додатковими витратами ця сума все одно менша, ніж якби азербайджанець спробував "купити диплом" на Батьківщині.

В гостях - добре, вдома - дорожче

Справа в тому, що Азербайджан теж перейшов на тестову систему іспитів вступу у виш. І якщо абітурієнт не набрав достатньої кількості балів, вступити на бажаний факультет і спеціальність практично неможливо.

"Середня ціна хабарів там 100-150 тисяч доларів", - уточнює Михайло Ізюминський, директор консалтингової компанії "Український консиліум міжнародної освіти". Це підтверджують і самі азербайджанці.

Ісмаіл - один з тих, кому не вистачило грошей ані на хабар для рідних вишів, ані на перельоти в Кіровоград через Київ. Він обрав дешевший варіант - навчання у Харкові через іншу консалтингову фірму. І добирається до України потягом.

Хлопець вже тричі був в Україні. Щоразу - не більше 7-10 днів. За цей час він встиг закінчити третій курс одного з Харківських університетів. Якого саме – просить не називати. Інакше він не довчиться до свого диплому. А він хлопцю вкрай потрібен. Щоб зменшити строк служби в Азербайджанській армії до одного року.

"Нас везуть по п'ятнадцять людей в потязі. В грудні і травні. В університеті я був один раз, коли поступав. Більше там особливо не з`являвся. Ну, може, прогулювався поряд кілька разів", - розповідає Ісмаіл.

Щоб зекономити гроші, Ісмаіл разом з "одногрупниками" поселяються в квартирах в Харкові по 4-5 людей.

Вчитися в Україні Ісмаіл вирішив не одразу. Спершу він розмірковував про Туреччину. Там і мова зрозуміліша для хлопця, і домовитись можна було б без посередників. Проте не вдалося.

"Турки якісь ненормальні. Вони не беруть хабарів. Ти маєш вчитись зранку до вечора. А от в Україні - все добре. Мій "куратор" легко з усіма знаходить мову".

Компенсувати свої витрати Ісмаіл збирається тим самим шляхом, як і навчається. Він хоче возити по кілька азербайджанських абітурієнтів в українські виші.

"У мене у дворі всі знають, як я вчусь. І всі заздрять. Мене постійно питають "чи це важко", "скільки коштує". Якщо я трішки знатиму мову, то чого я не можу 3-4 студента возити? Дорогу я знаю, місто теж".

Фірма, з якою співпрацює сам Ісмаіл, не має жодних ліцензій і не укладає жодних угод. Все на усних домовленостях і розписках про отримання коштів. Тому і не дивно, звідки у хлопця думки про такий бізнес.

Найкращі друзі вишів

В Міносвіти спростовують "Реальній економіці" будь-яку інформацію про корупційне навчання азербайджанців у вишах. Так само відповідають і в Кіровоградському університеті.

Проте ось вам дивний збіг цифр. Азербайджанці - на другому місці серед іноземних студентів в Україні. Торік їх було 5895. На першому - Туркменістан з більш, ніж 12-ма тисячами студентів.

В самому Кіровоградському національному технічному університеті навчається 49 іноземців. А тепер, увага, з них 42 - громадяни Азербайджану!

В Міносвіти такий статистиці не дивуються. Навпаки - хизуються тим, що кількість іноземних студентів щороку збільшується. Мовляв, у 2011 році їх було близько 55 тисяч, а у 2012 - вже 62 тисячі.

"Це на 20-30% більше, ніж приїжджало вчитись до Радянського Союзу", - пишається Андрій Божков, начальник управління міжнародного співробітництва Міністерства освіти і науки.

За даними Божкова, щороку іноземні студенти залишають в Україні близько 4,3 мільярда гривень. Проте фахівці з консалтингового агентства називають значну меншу суму - у 1,6 мільярда гривень.

Вони також не розділяють радості освітян щодо кількості іноземців. Оскільки 62 тисячі іноземців - це менше, ніж три відсотки від загальної кількості українських студентів, яких – 2,17 мільйона осіб.

"Зрозуміло, що нам не тягатися з Великобританією, Австрією, чи Австралією, де кількість таких студентів перевищує 15%. Але у нас менше навіть, ніж у Польщі, Словенії", - розповідає Єгор Стадний, експерт з освітніх питань Київського центру дослідження суспільства.

Збільшити відсоток приїжджих студентів можливо. Проте, для цього потрібно і покращити якість освіти, і перестати орієнтуватись лише на схід, повторюючи за інерцією політику Радянського Союзу.

Справа в тому що в першій десятці країн, з яких в Україну їдуть вчитися нема жодної Європейської держави.

"Це говорить про певний вектор експорту вищої освіти в Україні. І цей вектор направлений не на більш конкурентний ринок. Ми не конкуруємо ані з Європою, ні з Японією чи Південною Кореєю. Не хочу нікого ображати, але таким чином ми не підживлюємо нашу систему освіти, не підштовхуємо її на розвиток", - підсумовує Єгор Страдний.

В Міносвіти не проти європейських студентів, проте їх замалу кількість - 3015 осіб у 2012 році пояснюють об’єктивними причинами. Мовляв, польські студенти так само навчатись їдуть на Захід.

Тому і не дивно, чому освітяни закривають очі на корупцію з іноземними студентами. Кому яке діло до якості навчання, до отриманих приїжджими знань, до іміджу освіти країни закордоном, коли головне заманити якнайбільше "гаманців" в університет?

В Міносвіти на студентів-гостей дивляться, як на додаткові надходження. Їм не важливо, яка буде репутація українського навчального закладу.

Тому ніхто не ловитиме за руку консалтингове агентство Іради, ніхто не буде прискіпливо перепитувати вивчений матеріал у приїжджих.

Доказ знову в цифрах. За словами Іради, за 5 років роботи її агентства майже жодного студента не виключили. Двоє не довчились, але лише через те, що "не потягнули по грошах".

Польський досвід: жодних поступок іноземцю

Авжеж тут можна заперечити. Бо для всіх закладів усіх країн іноземний студент - це перш за все - надходження в країну. Саме для цього "Реальна економіка" спробувала зробити ще один експеримент.

Автор обдзвонив два консалтингових агентства, які набирають в Україні студентів для польських університетів. Проте ані в першому, ані в другому нам нічим не змогли допомогти, почувши, що мову ми не знаємо і не хочемо знати. А вчитись бажаємо за хабарі.

Киянин Олександр Піддубний, який навчався у Познанському університеті імені Міцкевича не може собі уявити, щоб в Польщі можна було б не відвідувати взагалі сесію.

"У нас дівчатка з України на першому курсі політології вішалися, бо з них питали, як з поляків, а вони мову знали гірше. Сесію не всі здають", - розповідає Олександр.

Олександр допускає наявність корупційних схем для іноземців в малих, регіональних вишах Польщі, де університети демпінгують, щоб заманити студентів з України. Проте, за його словами, польський уряд бореться з такими вишами.

"Бо вони є причиною певного відтоку студентів від хороших закладів, а самі дають недостатній рівень знань", - пояснює Олександр.

Попри таке жорстке ставлення до навчання іноземців, їх кількість в Польщі не зменшується. От вражаюча статистика від Київського центру дослідження суспільства.

Торік в Україні навчалось 300 поляків, а в Польщі - більш ніж 8000 українських студентів.



Коментарі

Додати коментар


европейка

а куда смотрит министр освити табачник тоже в гаманець.в украине куда не кинь везде клин.загадочная страна.

Київ

Корупція загубить цю країну......це факт

Читайте у розділі

Кидали на службі у Попова

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.