Мрії про зростання вже в минулому

Project syndicate

Рік тому економічні аналітики були сповнені оптимізму щодо перспектив економічного зростання у країнах світу, що розвиваються.

На відміну від Штатів і Європи, де перспективи зростання виглядали примарними, зростаючі ринки, як очікувалося, мали показувати хороші результати у порівнянні з десятиріччям, що передувало світовій фінансовій кризі, і тому могли б стати рушійною силою світової економіки.

Економісти Citigroup, наприклад, сміливо зробили висновок, що обставини ніколи раніше не були настільки сприятливими для загального, стійкого зростання у всьому світі, і передбачили швидке зростання світового виробництва до 2050 року, на чолі з країнами Азії і Африки, що розвиваються.

Консалтингова компанія PwC підрахувала, що зростання ВВП на душу населення у таких країнах, як Китай, Індія і Нігерія перевищить 4,5% ближче до середини століття.

Консалтингове агентство McKinsey & Company назвало Африку, яку довго асоціювали з провальною економікою, "левом в русі".

Сьогодні ці прогнози змінило занепокоєння з приводу "великого спаду", як його охрестив The Economist.

Останні економічні дані Китаю, Індії, Бразилії і Туреччині вказують на найслабше зростання в цих країнах за багато років.

Оптимізм поступився сумнівам.

Звичайно, так само як і не треба було екстраполювати від минулого десятиліття швидкого зростання, так само не треба сильно покладатися на короткострокові коливання.

Тим не менше, є суттєві причини вважати, що швидке зростання скоріше стане винятком, ніж правилом у попередні десятки років. Щоб це зрозуміти, треба розглянути суть "дива зростання".

Якщо не враховувати досвід декількох невеликих країн, які піднялись завдяки природним ресурсам, всі успішні економіки минулих шести десятиліть завдячують своєму зростанню швидкій індустріалізації.

Єдина думка, на якій всі сходяться щодо рецепту секрету Східної Азії, це те, що Японія, Південна Корея, Сінгапур і Тайвань, а також, звичайно, Китай, дуже правильно вчинили, коли зробили з робітників сільської місцевості або стихійної діяльності організоване виробництво.

Попередні приклади успішних економічних стрибків, як то у США чи Німеччині, мало чим відрізняються.

Виробництво робить можливим зростання, адже воно дозволяє відносно легко наслідувати і запроваджувати технології іноземного виробництва, навіть у бідних країнах, які потерпають від численних недоліків.

Цікаво, що дослідження показує, що виробнича галузь скорочує прірву технологічних досягнень зі швидкістю 3% на рік, незалежно від політики, інституцій чи географічних особливостей.

Відповідно, ті країни, які здатні зробити з фермерів працівників заводу, отримують величезні бонуси щодо зростання.

Треба відзначити, що деякі сервісні послуги так само сприяють зростанню. Але це вимагає широкого спектру здібностей і інституційного контролю, які країни, що розвиваються, набувають тільки поступово.

Бідна країна легко може змагатися зі Швецією у різних сферах виробництва. Але вимагатиметься декілька десятиліть, якщо не століть, для того, щоб наздогнати діяльність шведських інституцій.

Подивіться на Індію, яка більше покладається на сервіс, ніж на виробництво. Країна продемонструвала успіхи в інформаційних технологіях, зокрема програмному забезпеченні і створені call-центрів.

Але більшості індійських працівників не вистачає навичок і освіти, щоб бути задіяними у цих сферах.

На сході Азії некваліфікованих працівників брали на заводи у міста, де вони мали змогу заробляти в декілька разів більше, ніж в селах. В Індії вони продовжують працювати в полі або у сфері дрібних послуг, де їх продуктивність ненабагато вища.

Тож, успішний довготривалий розвиток вимагає подвійного поштовху - дієвої індустріалізації і стійкого накопичення людського капіталу і інституційних можливостей, щоб підтримувати зростання на основі послуг, коли індустріалізація вичерпає свої можливості.

Без промисловості економіці дуже важко зрушити з місця. Без постійних інвестицій в людський капітал і розбудову інституцій зростання приречене на смерть.

Але цей рецепт, перевірений часом, у ці дні працює значно гірше через зміни технологій виробництва і світовий контекст.

По-перше, технологічні досягнення зробили виробництво більш капіталомістким і таким, що вимагає більших навичок, аніж раніше, навіть для забезпечення низької якості.

В результаті, можливість виробництва у залученні робочої сили стала більш обмеженою.

Наступне покоління країн, що переходять на індустріалізацію, не матиме змоги 25% робочої сили задіяти у виробництво, як це зробили східноазіатські країни.

По-друге, глобалізація в цілому, і особливо зростання Китаю, значно збільшили конкурентність на світових ринках, залишивши новачкам мало простору для маневрів.

І хоча китайська робоча сила дорожчає, Китай залишається грізним конкурентом кожної країни, яка прагне увірватися у виробництво.

Більше того, багаті країни не дозволять так швидко розвивати виробництво, як це сталося в минулому.

Головні політики дивилися в інший бік, поки азіатські країни використовували західні технології і виробничі можливості через нетрадиційні засоби, як то субсидії, місцеві конкурси, зворотній інжиніринг і недооцінку валют.

Великі країни також мали відкриті ринки, що надавало змогу країнам Східної Азії вільно експортувати свої товари.

Однак зараз, коли багаті країни потерпають від високої заборгованості, низького зростання, безробіття і нерівності, вони будуть застосовувати більший тиск на країни, що розвиваються, щодо дотримування правил Світової організації торгівлі, які обмежують простір для промислових субсидій.

Недооцінка валюти "а-ля по-китайськи" не пройде непоміченою. Протекціонізму, навіть не у відкритій формі, буде політично важко чинити опір.

Країни з високим рівнем виробництва залишатимуться "ескалаторами" для бідних країн, але ці ескалатори вже не так швидко їздитимуть, і не так високо.

Зростання все більше має покладатися на людський капітал, інституції і управління. А це означає, що в кращому випадку зростання залишатиметься повільним і складним процесом.

Дені Родрік, професор школи Кеннеді Гарвардського університету, провідний дослідник глобалізації та економічного розвитку

Переклад з англійської: "Реальна економіка"



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.