За скільки можна продати людське тіло

The Guardian

В Британії продавати людське тіло, в принципі, незаконно. Але, по суті, є різні офіційні способи розпродати його по частинах.

У дослідницькому експерименті автор спробував розпродати своє тіло по-максимуму. Виявилось, майже все, чим нас наділив Господь, розійдеться.

Чому автор на це пішов? На чорному ринку часто продаються частини людського тіла, адже в них є нагальна медична потреба. Цього року 1000 людей в Британії помре через те, що не дочекалися своєї черги в списку на пересадку органів.

Пари, нездатні завагітніти, роками чекають на отримання яйцеклітини та сперматозоїдів.

Деякі лікарі кажуть, що має бути створений легальний ринок частин тіла з метою збільшення донорства. Але при цьому постають етичні питання, і поки держава відмовляється надавати фінансову підтримку донорам, крім як покриває деякі їх витрати.

Автор прослідкувала, чи перешкоджає закон існуванню ринку, в першу чергу подивившись на те, що зараз можна купити в Британії, і чи є ціни адекватними.

Легше всього продати секс. Не будучи готовою стати проституткою, автор підставляла своє тіло під ляпанці, влаштувавшись у стріп-клуб.

Працюючи в Лондоні стриптизеркою, автор дізналася, що прості танцівниці працюють за безкоштовно, в той час, як ті, що дають доступ до тіла, заробляють від 20 фунтів.

За теоретичними підрахунками так можна заробити до тисячі фунтів за ніч, але в житті ці гроші так просто не даються.

Танцюристки-нудистки можуть сподіватися на такі суми хіба що, якщо клієнт обирає погодинну оплату. Година таких танців коштуватиме 500 фунтів, з них клуб забере собі 20%. Більше того, з танцівниць ще візьмуть по 100 фунтів за можливість виступати тут.

Тоді автор спробувала продати своє волосся. Один лондонський перукар, який збирає волосся для виготовлення перук клієнтам після хіміотерапії, запропонував 50 фунтів. Хоча автор сподівалась на дещо більшу суму, враховуючи вартість перук в середньому у 1000 фунтів.

Британська фармацевтична галузь використовує безліч рідин з людського тіла для тестування нових ліків. І автор сподівалась трохи підзаробити, поки не дізналась, що за 1 мл рідини з мозолі дають 1,75 фунта, за чашку слини - фунт, а за грам вушної сірки - 1,6 фунта.

І навіть ці суми видають не самим донорам, а посередникам - так званим "віртуальним банкам зберігання матеріалів": які збирають речовини по всьому світу.

Грубо кажучи, гроші йдуть на заморозку матеріалів, ліцензії і дослідження. Але враховуючи надприбутки подібних компаній, автор сподівалась, що донори також можуть розраховувати на деякі гроші.

Кращу пропозицію, яку вдалося отримати - це 30 фунтів за певну кількість крові. Інша клініка була згодна заплатити за певну кількість шкіри 50 фунтів за умови, що автор хворіє на псоріаз.

Однак всі клініки пояснювали, що офіційно вони заплатять лише "компенсацію за витрачений час", адже закон в Британії строго забороняє продавати частини людського тіла. В Британії донори особливо не зроблять.

Справжнім раєм для заробітку виявився Інтернет-аукціон для людей, що купують рідину для сексуальних цілей. Уявіть собі eBay, але для фетишистів. Тут можна продати все. Доза сечі коштуватиме 30 фунтів, грудне молоко - 5, навіть нігті і фекалії розійдуться. Один чолов'яга запропонував тисячу фунтів на рік за відео того, як автор робитиме манікюр.

Парадоксально, що тіло можна продати для безлічі "специфічних" цілей, але віртуально неможливо зробити це для виправданої мети - медичних досліджень.

Багато хто з фармацевтичного бізнесу не підтримує Закон про тканини людського тіла, який регулює, що саме можна продавати в медичних цілях. Вони кажуть, що в Британії донорів задіяти неможливо, тому компанії змушені брати екземпляри людських тканин закордоном, здебільшого з американських біобанків.

Найбільш дорогий товар - яйцеклітина. В Британії виплачують лише 750 фунтів за яйцеклітину, це означає, що бажаючих її продати майже немає. Тож відчайдушні майбутні батьки змушені звертатися закордон.

В той час, як в Америці тисячі жінок продають свої яйцеклітини - там це масовий ринок.

Один брокер запросив автора приїхати у Каліфорнію для обстеження. Це надзвичайно конкурентне середовище, і тільки найгарніші і найрозумніші жінки можуть сподіватися отримати найбільшу винагороду - до 15 тисяч доларів.

На жаль, через те, що автору вже 32 роки, мені повідомили, що яйцеклітини багато не коштують і я отримаю "лише" п'ять з половиною тисяч.

Коли автору вручили гігантську коробку гормонів, якими я мала себе напічкати, я дійшла до запізнілого усвідомлення того, що, можливо, це того не коштує. Хвилює те, що ця торгівля націлена на молодих жінок, багато з яких не замислюються над психологічними наслідками скоєного.

Іронія виникає, коли усвідомлюєш, що мертве тіло, безсумнівно, дорожче за живе.

В Америці, коли труп розпадається приблизно на 60 тканин, різні частини тіла обробляють і використовують в медичних цілях. Разом вони коштують до 250 тисяч доларів на відкритому ринку. Деякі компанії представлені на фондових біржах - це не нішовий ринок.

Тож, під час експерименту автор зіткнулась з деякими вражаючими цифрами, але не відчула їх у своєму гаманці.

Дивно, що людям, які згодні пожертвувати своїми сечею і слиною для нагальних медичних потреб, не платять. Це привело до старомодної думки про те, що будь-яким рішенням щось пожертвувати керує альтруїзм.

Жінки, які віддають свої яйцеклітини чи ті, хто вирізають нирку, не вирішать своїх фінансових проблем.

Не знаю, чому в Британії страшенно не вистачає яйцеклітин та нирок, але явно не тому, що за них багато платять.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.