У пошуку ключів до національного добробуту

Tweet

З багатьох найбільш успішних економічних реформ в історії розумні країни винесли уроки з успіху політики інших, адаптуючи їх до місцевих умов.

У довгій історії економічного розвитку Великобританія у вісімнадцятому столітті витягла уроки з досвіду Голландії; Пруссія початку дев'ятнадцятого століття витягла уроки з досвіду Англії і Франції; Японія епохи Мейдзі в середині дев'ятнадцятого століття витягла уроки з досвіду Німеччини; після другої світової війни.

Європа витягла уроки з досвіду Сполучених Штатів; а Китай Ден Сяопіна витяг уроки з досвіду Японії.

В рамках процесу інституційного запозичення і творчої адаптації успішні економічні інститути і передові технології поширюються по всьому світу і, тим самим, сприяють зростанню світової економіки.

Сьогодні теж є великі можливості для "політики арбітражу" такого роду, якщо більше країн зможе приділити час, аби витягти уроки з успіхів інших країн.

Наприклад, у той час як багато країн стикаються з кризою у сфері зайнятості, в одній частині капіталістичного світу все гаразд: в північній Європі, включаючи Німеччину, Нідерланди та Скандинавії.

Рівень безробіття в Німеччині влітку цього року склав близько 5,5%, а рівень безробіття серед молоді склав близько 8%. Це дуже низький рівень у порівнянні з багатьма іншими економіками з високими доходами.

Як північні європейці роблять це? Всі вони застосовують активну політику на ринку праці, в тому числі гнучкий графік, систему навчання від школи до роботи - особливо в Німеччині, а також широку професійну підготовку і узгодження.

Подібним чином, в епоху хронічної бюджетної кризи Німеччина, Швеція і Швейцарія підтримують майже збалансовані бюджети. Всі три країни спираються на бюджетні правила, які закликають до циклічно скоригованого бюджетному балансу.

І всі три країни приймають основні запобіжні заходи, щоб тримати свої офіційні витрати під контролем: пенсійний вік не менше 65 років. Це зберігає витрати на значно нижчому рівні, ніж у Франції та Греції, наприклад, де вік виходу на пенсію становить 60 років або нижче і де, як результат, стрімко ростуть пенсійні витрати.

В епоху зростання витрат на охорону здоров'я, більшість країн з високим доходом, таких як Канада, західні економіки Європейського Союзу та Японія - змогли зберегти свої загальні витрати на охорону здоров'я нижче 12% ВВП, зберігаючи відмінні результати роботи охорони здоров'я, в той час як США витрачають майже 18% ВВП, але при цьому мають явно посередні результати роботи охорони здоров'я.

І Америка володіє єдиною комерційною системою охорони здоров'я з усіх цих країн. У новій доповіді Інституту медицини США говориться про те, що комерційна система Америки розтрачує близько 750 мільярдів доларів або 5% ВВП на марнотратство, шахрайство, дублювання і бюрократію.

У століття зростаючих цін на нафту деякі країни домоглися реальних результатів у галузі енергоефективності. Країни ОЕСР в середньому використовують 160 кілограм нафтового еквіваленту енергії на кожні 1000 доларів ВВП, виміряного за паритетом купівельної спроможності.

Але в енергоефективної Швейцарії використання енергії складає всього 100 кілограм на 1000 доларів ВВП, а в Данії всього лише 110 кілограм, в порівнянні зі190 кг у США.

В епоху зміни клімату ряд країн демонструє, як перейти до низько-вуглецевої економіки. В середньому багаті країни виділяють 2,3 кг CO2 на кожну одиницю енергії нафтового еквівалента.

Але Франція виділяє тільки 1,4 кг завдяки своїм величезним успіхам у використанні безпечної, недорогої ядерної енергії.

Швеція з її гідроенергетикою ще нижче 0,9 кг. І, в той час як Німеччина відмовляється від власного виробництва ядерної енергії з політичних причин, можу посперечатися, що вона буде, тим не менше, продовжувати імпортувати електроенергію з атомних станцій Франції.

В епоху інтенсивної технологічної конкуренції країни, які об'єднують фінансування державних і приватних наукових досліджень і розробок, випереджають інші країни.

США продовжують виділятися величезними досягненнями в дослідженнях Марса та геноміки, хоча це тепер знаходиться під загрозою внаслідок бюджетних скорочень.

Тим часом, Швеція і Південна Корея в даний час мають економічну перевагу на основі витрат на дослідження в обсязі близько 3,5% ВВП, у той час як витрати на дослідження Ізраїлю складають вражаючі 4,7% ВВП.

В епоху зростаючої нерівності, принаймні, деякі країни звузили свої розриви в рівні доходів і добробуту.

Бразилія є останнім законодавцем, значно розширюючи суспільне освіту і систематично борючись із залишками бідності за допомогою цільових програм перерозподілу коштів. В результаті, нерівність доходів в Бразилії знижується.

І в епоху повсюдного занепокоєння Бутан задає глибокі питання про сенс і характер самого щастя. У пошуках більш збалансованого суспільства, яке поєднує в собі економічне процвітання, соціальну згуртованість та стійкість навколишнього середовища, Бутан швидше проповідує валове національне щастя, а не валовий національний продукт.

Багато інших країн в тому числі Великобританія тепер ідуть за прикладом Бутану в опитуванні своїх громадян про задоволеність життям.

Країни, які знаходяться вище всього на сходах задоволеності життям - це Данія, Фінляндія і Норвегія.

Тим не менш, є надія і для тих, хто розташований на більш низьких широтах. Тропічна Коста-Ріка також займає лідируючі позиції в лізі щастя. Ми можемо сказати, що всі щасливі країни відрізняє рівність, солідарність, демократична підзвітність, екологічна стійкість і сильні державні інститути.

Ось одна модель економіки: німецька політика на ринку праці, шведські пенсії, французька низьковуглецева енергія, канадська охорона здоров'я, швейцарська ефективність використання енергії, американська наукова зацікавленість, бразильські програми боротьби з убогістю і тропічне щастя Коста-Ріки.

Звичайно, в реальному світі більшість країн не досягнуть такого блаженства найближчим часом. Але, відкривши очі на політику успіхів за кордоном, ми, безсумнівно, прискоримо шлях до національного поліпшення в країнах усього світу.

Джеффрі Д. Сакс - професор економіки, директор Інституту Землі при Колумбійському університеті. Є спеціальним радником Генерального секретаря з Цілей розвитку тисячоліття в Організації Об'єднаних Націй.

Авторське право: Реальна економіка, Project Syndicate