Чому ЄЦБ не бореться з безробіттям?

Кемаль Дарвіш, Project Syndicate

Дванадцятого грудня голова Федерального резерву Бен Бернанке повідомив про те, що ФРС буде тримати ставки на рівні, близькому до нуля, допоки рівень безробіття не впаде до 6,5%, за умови, що інфляція не зростатиме.

На відміну від Європейського центрального банку, в статуті ФРС прописано, що вона повинна підтримувати зайнятість. Однак, це перше оголошення подібного роду від Федерального резерву.

Це позитивний прорив і його треба наслідувати, не в останню чергу і Європейському центральному банку.

Статути центральних банків відрізняються з точки зору цілей грошово-кредитної політики, зав'язаних на стабільності цін.

Багато хто прив'язується до загальних економічних умов, зокрема зростання економіки, рівня безробіття та фінансової стабільності. Деякі центральні банки мають одноосібне право встановлювати інфляцію. Інші повинні це обговорювати з урядом.

Однак прикладів, коли центральний банк визначав би прийнятний рівень безробіття в цифрах, не пригадується.

Це треба змінювати, адже рівень безробіття розвинених економік стає все більш очевидним. Слабкі ринки праці, низький рівень інфляції і рівень заборгованості пропонує фундаментально переглянути пріоритети.

Новий прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе занепокоєний тим самим, однак пропонує банку Японії встановити "мінімальний" рівень інфляції, замість того, щоб прив'язатися до зростання та зайнятості.

Глобалізація, що поєднала сотні мільйонів працівників розвинених країн у єдину економіку, а також технології оптимізації праці - залишають мало шансів для інфляції зарплат, що неодмінно призведе до збільшення витрат.

Так само і ринок довгострокових облігацій не обіцяє зростання інфляції.

Крім того, скорочення частки позикових грошей могло би бути меншим, починаючи з 2008 року, якби інфляція була трохи вищою декілька років поспіль. І цієї теми ФРС торкалася минулого року.

Розмислюючи над цим, політики мають також взяти до уваги значні людські і економічні втрати через високий рівень безробіття в масштабі: від мільйонів покалічених життів і утрачених можливостей для цілого покоління до смертельних втрат людського ресурсу.

Хіба неспроможність надати мільйонам молодих людей потрібні навички, щоб вони могли брати участь у економіці, не дорівнює за масштабами проблемі державного боргу?

Ніде так не важливо розставити пріоритети, як у єврозоні. Тим не менш, дивно, що саме ФРС, а не ЄЦБ опікується безробіттям.

Рівень безробіття у США знизився до 7,7%, а дефіцит поточного рахунку становить 500 мільярдів доларів. У єврозоні рівень безробіття б'є рекорди і становить 12%, а поточний рахунок у профіциті і дорівнює 100 мільярдам доларів.

Якби ЄЦБ поставив собі за мету інфляцію на рівні 3% (а не трохи нижче 2%) і Німеччина, яка зараз має найбільший у світі профіцит, погодилась би на зростання зарплат на 6%, то процес відновлення економіки у єврозоні пройшов би із значно меншими політичними і економічними втратами.

До того ж при проведенні підрахунків у Північній Європі до уваги не беруться економічні втрати, що мають місце через надмірну економію і дефляцію заробітної плати на півдні.

В результаті високий рівень безробіття серед молоді, проблеми зі здоров'ям і слабке виробництво значним чином впливають на попит імпортних товарів з півночі.

Незважаючи на встановлену думку, офіційний статут ЄЦБ дозволив би таку перестановку пріоритетів. Угода про функціонування ЄС зазначає, що "першочерговою метою європейської системи центральних банків є утримання цінової стабільності".

У іншій частині угоди мова йде про загальну економічну політику єврозони, зокрема зайнятість.

Здається, це має допомогти ЄЦБ тимчасово взятися за вирішення проблем із зайнятістю на час надзвичайних викликів.

Більше того, ЄЦБ має право встановлювати ліміт інфляції по всій єврозоні, і може на два або три роки збільшити його, не порушуючи умов угоди. Реальну проблему треба шукати у нинішньому політичному ставленні Німеччини.

Якось так вийшло, що спогади про гіперінфляцію на початку 1920 років яскравіші за масове безробіття на початку 1930 років, хоча саме останнє і призвело до зростання нацистського руху.

Можливо, наступні вибори у Німеччині дозволять прогресивним силам прояснити, що стоїть на кону для Німеччини і Європи, і всього світу.

У більш глобальному контексті, все це не повинне затьмарити небезпеку довготривалої інфляції. У більшості країн інфляцію треба тримати на низькому рівні, і центральні банки мають тримати руку на пульсі, не дозволяючи інфляції довгий час зростати.

Більше того, грошово-кредитна політика не може довгий час замінювати структурні реформи і виручати нестабільні бюджети.

Довгий час "нульових" відсоткових ставок являють собою небезпеку бульбашок активів, неправильного розподілення ресурсів і прибутку, як показує останнім часом історія, наприклад США і Японії.

У той же час у наступні два-три роки, особливо для Європи, необхідність збільшення кредитування, зайнятості і запобігання ризику масового банкрутства людей, викликаного рівнем безробіття - мають стати першочерговими завданнями.

Кемаль Дарвіш - колишній міністр економіки Туреччини, колишній керівник програми розвитку ООН і колишній віце-президент Всесвітнього банку. Нині віце-президент Програми глобальної економіки і розвитку в Інституті Брукінгса.

Авторське право: Project Syndicate, "Реальна економіка"

Переклад з англійської: "Реальна економіка"



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.