Репресії ще попереду

The Economist

Нещодавно під час нічного шторму Московські хіпстери зібралися на відкриття літньої тераси в Інституті медіа, архітектури і дизайну "Стрєлка", який має один з наймодніших барів міста. Бар є притулком для освічених, прозахідних і вибраних москвичів, і відділений від Кремля річкою.

Проте ні жива музика, ні мохіто, ні дух Романа Абрамовича, не міг передбачити, що зазіхаюча політика може так різко обірвати вечірку.

Коли рік тому Володимир Путін повернувся в Кремль, багато хто чекав на репресії, які мали бути швидкими і жорстокими. Але він не поспішав, дозволяючи громадськості і Заходу звикнути до політики закручування гайок. Рік зростання репресій - очевидний.

Символом нового клімату є пропозиція встановити меморіальну дошку Леоніду Брежнєву.

Недавнє опитування показує, що радянський лідер є улюбленим правителем Росії, хоча для багатьох він є символом стабільності, яка перетворилася на стагнацію.

Роки Брежнєва були багаті на драми: повалення Хрущова, знищення реформ в Чехословаччині, війни в Афганістані, вигнання Андрія Сахарова.

Перший рік третього президентського терміну Володимира Путіна також був насиченим: багато протестуючих заарештовано, Олексію Навальному, лідеру опозиції загрожує ув'язнення, на "Меморіал", групу із захисту прав людини, засновану Сахаровим, чинять тиск, як і на інші неурядові організації.

Колишнього президента (нині прем'єр-міністра), Дмитра Медведєва, який символізує ілюзію відлиги, досі не звільнили, але його позиції ослабли.

Його заступник Владислав Сурков, який був противником репресій, пішов у відставку. І політична еліта зараз очищена від "неблагонадійних елементів".

Останньою жертвою є Сергій Гурієв, ліберальний економіст, який очолював Нову економічну школу в Москві і порадив Медведєва.

Після допиту прокурорами і обшуку його офісу, Гурієв втік до Парижу. Його неприємності пов'язані із наданням експертного висновку у справі ЮКОСа, нафтової компанії; в доповіді, де було розкритиковане ув'язнення Михайла Ходорковського.

Він також відкрито підтримав Навального у розробці його економічної формули: "Не брехати і не красти".

Політ Гур'єва демонструє зміни в політичній еліті: він був близький до правої руки Медведєва Аркадія Дворковича.

У минулому Кремль виявив деяку терпимість до тих, кто кидав виклик політичному режиму. Але, як зазначає політичний оглядач Кирило Рогов, Кремль зменшив контроль над політикою,щоб маніпулювати виборцями та маргіналізувати опозицію. (Без санкції головного ідеолога Путіна Суркова не можна було утворити ніяку партію).

Але Кремль зіткнувся з масовими протестами не політиків, а громадянських активістів і звичайних людей. Кремль намагається поширити свій контроль на інші сфери, в тому числі інтернет і навіть на розважальні журнали, в яких розміщені протестні матеріали.

"Кремль намагається знищити інфраструктуру протестного руху", - каже Рогов.

Новий закон визначає будь-яку громадську діяльність як політичну і вимагає, щоб будь-яка незалежна неурядова організація, яка отримує гроші з-за кордону називалася "іноземним агентом", що, по-суті, означає зраду.

Трансформація радянського дисидентського руху в таких установах, як "Меморіал" є однією з головних спадщин перебудови Михайла Горбачова. Це тенденція зараз відновлюється.

Першою жертвою нового закону була Асоціація "Голос", спостерігач на виборах. Потім була груба по боротьбі із корупцією Transparency International (обшуки в офісах – ред.).

А 16 травня прокурори сказали найстарішій і найшановнішій соціологічній службі "Левада-Центр" зареєструватися як іноземному агенту, в той час, коли російські неурядові організації відмовлялися це робити.

Така непокора ставила Кремль перед вибором: відступити або переслідували до самого кінця.

Проблема з російської політики полягає в тому, що в основному вона відбувається в голові однієї людини. Повернення до репресій не може бути ознакою сили Путіна, а скоріше, свідчить про його страх і відчай.

Деякі консультанти кажуть, що його настільки турбує загроза нестабільності, що він робить усе можливе, аби викорінити будь-яке її джерело. Це впливає на його економічні рішення.

"Він чинить опір витрачанню грошей або проведення економічних реформ, тому що вони призведуть до короткочасної нестабільності", - відзначає один з аналітиків. Як наслідок, маємо падіння інвестицій та уповільнення зростання.

Та закриває очі на найбільший дестабілізуючий чинник - своє повернення в Кремль. Намагаючись утримати ситуацію на місці, він дестабілізує її ще більше, провокуючи подальші репресії.

Через відсутність узгодженої ідеології Кремль знаходить себе у посиленні конфронтації із Заходом і пошуками ворогів у Росії. І частково він досяг своїх цілей: число тих, хто вважає, що у Росії є зовнішні вороги збільшилося із 13% у 1989 році до більш ніж 70%, свідчать дані "Левада- Центру".

Націоналізм, ксенофобія і нетерпимість, які колись були другорядною частиною політики, стали основною - не можна розраховувати на когось такого як блазень правих націоналістичних лідерів Росії Володимир Жириновський.

Конфронтація із Заходом має ефект поляризації на російську еліту, виснажуючи тих, хто найбільш пов'язаний із Заходом і зміцнюючи силовиків, служби безпеки, які вимагають більш чисток.

"Кремлівським босам вже замало загальної відданості, вони вимагають, щоб ви доводили свою вірність, зробивши публічну жертву, наприклад, підтримавши закон проти усиновлення дітей-сиріт американськими родинами", - каже один із чиновників.

Той, хто не йде на такі кроки, вважається неблагонадійним. Багато хто з помірних і ліберальних членів еліти не готові так демонструвати свою відданість, саме це показав Гурієв. Також є і незначна ознака консолідації еліти проти Путіна. Однією з причин є страх, але більш серйозна – це відсутність всеосяжної ідеї або явного лідера.

Негативний образ прозахідних реформаторів у 1990-х робить майже неможливим проштовхнути прозахідну програму реформ. Націоналізм був дискредитований своїми зв’язками з Кремлем. Відсутність альтернативи може дарувати Путіну ілюзію комфорту, але як показує історія Росії, це є ознакою політичної нестабільності.

Саме присутність Бориса Єльцина на політичній арені забезпечила відносно мирний перехід влади після розпаду Радянського Союзу. Тому відсутність такої фігури тепер, підвищує ризик несподіванок.

"Протиріччя та несправедливість зростають, і замість того, щоб вирішувати їх мирними засобами, Кремль використовує силу, що робить мирний перехід влади малоймовірним", - каже бізнесмен.

Лихо може бути ще далеко або прийти найближчим часом, історія Росії показує, що це не можливо передбачити. Але ті, хто вирішив, що повернення Путіна в Кремль означає його правління до 2024 року, мабуть, помиляються.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.