Європейські наслідки німецьких виборів

Кемал Дервіс

Близько століття тому, у 1919 році Джон Кейнс аналізував економічні наслідки миру, який слідував за програшем Німеччини у Першій світовій війні.

Безперечно, наслідки виборів у Німеччині 22 вересня не будуть настільки історично важливими. Але результати не будуть і такими несуттєвими, як зараз заявляє більшість аналітиків.

Для початку, якщо нинішня коаліція Христиансько-демократичного союзу і Партії вільних демократів сформує новий уряд, тоді канцлер Ангела Меркель зможе робити більш довгострокові і сміливіші рішення, не турбуючись про наближення виборів.

Вона зможе штовхати двох- чи трирічну програму, замість нинішньої стратегії чотирьох тижнів.

Післявиборча програма Меркель, може, також буде обережною, з акцентом на середню перспективу фінансової консолідації для Німеччини і єврозони за рахунок зростання зайнятості і росту.

Але Меркель після виборів, безперечно, принаймні маленькими кроками наближатиметься до створення Європейського банківського союзу і розробки механізму вирішення, що опиратиметься на всі ресурси єврозони.

Більше того, навіть якщо Меркель очолить ту саму політичну коаліцію, вона ще більше підтримуватиме схеми єврозони, заохочуючи кредитувати малі та середні підприємства і освітні програми Євросоюзу, такі як Erasmus.

Вона так само з ентузіазмом працюватиме над інституційними реформами, націленими на ближчу економічну співпрацю країн-членів ЄС.

Нарешті, навіть в середині коаліції Христиансько-демократичного союзу і Партії вільних демократів росте розуміння, що величезний профіцит поточного рахунку Німеччини - понад 6% від ВВП і у абсолютному вимірі найбільший у світі - 250 мільярдів доларів - означає, що Німеччина майже не отримує нічого з 25% своїх заощаджень.

Дещо швидше зростання попиту у Німеччині, а також нижчий зовнішній профіцит допоможуть не тільки торгівельним партнерам Німеччини, а й жителям країни, які прагнуть заощадити.

Звичайно, коаліція ХДС і ВДП може й не повернутися до влади.

Інші можливі сценарії після виборів: велика коаліція між ХДС і Соціальною демократичною партією (СДП), червоно-зелена коаліція між ХДС і Зеленими, якщо обидві партії наберуть трохи вище очікуваного, а ВДП не набере п'яти необхідних відсотків голосів, за мовчазної підтримки лівого крила. Або коаліція ХДС і Зелених.

У всіх трьох випадках уряд буде більш орієнтований на Європу і європейську інтеграцію, ніж відновлена коаліція ХДС і ВДП.

Це правда, що Німецький конституційний суд погодив відкриті фінансові запровадження, над якими німецький уряд не має контролю, тож поки що Німеччина може лише підтримувати глибшу економічну інтеграцію, не маючи інтеграції політичної.

Але уряд, у складі якого є СДП або Зелені, матиме принаймні одну партію, готову до вагоміших кроків до створення квазі-федеральної єврозони з елементами фінансового союзу.

Обидві партії не досить погоджуються з нинішнім урядом щодо стабільності єврозони і перспектив росту Європи. І обидві вважають, що у Німеччині існує забагато маргінальних низькооплачуваних робіт заради виправдання оптимістичних повідомлень про хорошу зайнятість.

Партії вважають, що зростання прибутків відбувається занадто повільно і непропорційно розподіляється, з перевагою найзаможнішим. І що більша євроінтеграція піде на користь самій Німеччині у довгій перспективі.

Німецькі вибори не призведуть до політичного землетрусу і раптом не відчинять двері для федеральної Європи за моделлю США з переміщенням фінансового центру і централізованою обороною і центром міжнародної політики.

Але принаймні вибори прискорять прийняття рішень щодо єврозони, які вже були зроблені, що призведе до ширшої економічної політики і в Німеччині, і у єврозоні.

Уряд, що включатиме і СДП, і Зелених, обидві з яких мають у своєму ДНК егалітаризм та інтернаціоналізм, точно підуть ще далі і запровадять суттєві реформи, оновлення і посилення інституцій єврозони у якості середньострокової мети.

Такий уряд підтримає стратегію єврозони, яку очолюють Німеччина та Франція, що зосереджується на зростанні та зайнятості. Це принесе деякий конструктивний ентузіазм до європейських парламентських виборів 2014 року.

Коаліція німецького уряду, яка включатиме СДП або Зелених, які зараз є центральним гравцем німецької політики, може прискорити реформи і інтеграцію, яку потребує єврозона.

Це дасть змогу Європі, тепер за підтримки Німеччини, швидко одужати після економічної хвороби і взяти на себе роль світового лідера, яка вже так довго від неї вислизає.

Кемал Дервіс, колишній міністр економічних справ Туреччини, та колишній адміністратор програми розвитку ООН, віце-президент Brookings Institution.

Авторське право: Реальна економіка, Project Syndicate, 2013

Переклад - Реальна Економіка



Коментарі

Додати коментар


Calm47

Результаты выборов в ФРГ могут откорректировать траекторию движения, но не изменят конечную точку. У европы нет другого позитивного выбора, как углубление интеграции, движения к некой моделе конфедерации. В противном случае, европа потеряет статус одного из политических и экономических центров мира и превратится в третьесортную провинцию 21-го века. С провинциальным уровнем жизни ( http://crisismir.com/analiticheskie-materialy/ekonomika/13-mirovoj-ekonomicheskij-krizis-prichiny-i-posledstviya-quo-vadis.html ). Такова логика законов развития мира. Эти законы нельзя ни обойти, ни обхитрить.

Читайте у розділі

Перспективы мировой экономики во второй половине 2019 — первой половине 2020 года

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.