Чи будуть США протистояти Росії?

Президенту Росії Володимиру Путіну вдалося досягнути певних успіхів у зміцненні позиції Москви на Близькому Сході завдяки підтримці режиму Асада в Сирії.

Але прогрес на цьому фронті набагато менш важливий, ніж все більші проблеми Москви на "ближньому зарубіжжі", оскільки це стратегічно важливий регіон.

У відтворені класичного протистояння Схід-Захід часів холодної війни, але без участі США, Росія використовувала погрози у економічній сфері та сфері безпеки, щоб долучити посткомуністичні країни у свій Євразійський митний союз, а також заблокувати Східне Партнерство, метою якого є реформа і можлива ​​інтеграція Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови та України у європейські структури.

Росія збільшила тиск напередодні листопадового саміту у Вільнюсі, де кілька країн можуть підписати Угоду про асоціацію або Угоду про вільну торгівлю з ЄС.

Поки що лише Вірменія піддалася тиску Росії, погодившись приєднатися до Митного союзу, який гарантує безпеку Вірменії з боку сусіднього Азербайджану, попри те, що РФ підписала контракт на постачання у Азербайджану військової техніки на 4 мільярди доларів.

В інших напрямах залякування Москви провалилася.

Росія заборонила молдавське вино, пригрозивши припинити постачання газу в цю республіку і попередивши, що народ окупованого Росією Придністров'я буде чинити опір будь-якій угоді з ЄС.

Але Молдова залишилася прихильником парафування угоди про вільну торгівлю з Європейським Союзом у Вільнюсі. У відповідь на погрози Росії щодо газу, країна швидко домовилася про будівництво трубопроводу з Румунією.

Грузією, яка протягом багатьох років є мішенню Росії у контексті залякувань, править прем'єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, який, кажуть, має більш лояльне ставлення до Росії, ніж президент Міхеїл Саакашвілі.

Проте Грузія також збирається підписати угоду про вільну торгівлю у Вільнюсі, цим самим підкресливши, що європейська інтеграція є національним вибором, а не бажанням певної партії.

Та найбільшим сюрпризом для Росії стала Україна, залякування якої з боку РФ було особливо контрпродуктивним.

На додаток до звичних економічних погроз і торгових санкцій, включаючи заборону на імпорт українських цукерок, Путін образив українців під час державного візиту в липні, кажучи, що українці і росіяни - це "єдиний народ", що українці процвітали за радянської влади - повністю ігноруючи голод початку 1930-х років, які українці називають голодомор.

У промові до Дня Незалежності в кінці серпня український президент Віктор Янукович назвав асоціацію з Європейським Союзом "важливим стимулом для формування сучасної європейської держави".

За короткий період часу парламент України розпочав реформи, яких вимагає Євросоюз, що охоплюють такі питання як боротьба з корупцією, тарифи, умови перебування громадян у в'язниці. Також дочка Юлії Тимошенко, колишнього прем'єр–міністра (звільнення якої вимагає ЄС) заявила, що вірить, що свобода її матері не за горами.

Російське онлайн-видання Gazeta.ru недавно писало, що "шантаж є найгіршим з способом просування економічного співробітництва".

Але Росія робить не лише тактичні помилки. Посткомуністичні країни-сусіди надають перевагу відносній динаміці Європи - з усіма її боргами і проблемами зростання – над застійною економікою Росії, і вони зовсім не хочуть різкого зростання тарифів, яке їм загрожує при вступі у Митний союз.

Події, які розвиваються в Європі, не привернули багато уваги американських ЗМІ чи адміністрації Обами, яка в основному переймається питанням збільшення впливу Азії на Близький Схід. Але США мають великі можливості в Європі, якщо Вашингтон запропонує свою допомогу.

Сполучені Штати повинні взаємодіяти з урядами та громадянським суспільством України, Грузії та Молдови для того, щоб процес реформ сприяв не тільки збільшенню обсягів торгівлі та розвитку, а й створював менш корумповані уряди, які є більш відповідальними перед суспільством.

Угода про асоціацію з Європейським Союзом повинна розглядатися не як самоціль, а як відправна точка, яка дозволяє проводити більш глибокі реформи і веде до справжньої демократії.

У цьому випадку російська демократія також виграє. Вибір України приєднатися до Європи прискорить крах ідеології російського імперіалізму, яку презентує Путін.

Вже є ознаки нового російського націоналізму: високі показники лідера опозиції Олексія Навального під час останніх виборів мера Москви і результати опитувань, які показують значну кількість опозиціонерів Путіна в російській провінції, його традиційної бази підтримки.

Цей націоналізм хвилює не відновлення імперської величі Росії, що було б немислимо, якби Україна приєдналася до Європи, а боротьба з корупцією та вирішення серйозних економічних і соціальних проблем російського народу.

Росіяни теж стоять перед вибором, і Путін може програти не тільки в ближньому зарубіжжі, але й у самій Росії.

Карл Гершман є президентом Національного фонду на підтримку демократії.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Глобальне будівництво до 2025 року: прогноз позитивний

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.