Фатальна вада Obamacare

Мартін Фельдштейн

Так звана Obamacare, офіційно відома як Patient Protection and Affordable Care Act являє собою страхову програму охорони здоров'я, введену в дію gрезидентом США Бараком Обамою і демократичною більшістю Конґресу не дивлячись на одностайну опозицію республіканців.

Програма задумана для того, щоб надати допомогу з охорони здоров'я тим американцям, які не мають жодної медичної страховки (а це близько15% населення США).

Опоненти Obamacare не спромоглися зупинити її ані в судах ані а Конґресі і вона була формально введена в дію 1 жовтня. Але оскільки там виявилися серйозні проблеми технічного характеру - зокрема і з комп'ютерною системою – програма остаточно запрацює десь у 2014 році.

Найбільше питання полягає у тому, чи буде ця система функціонувати так як задумано, і чи виживе вона взагалі. Існує серйозний ризик, що ні.

Потенційна фатальна вада системи охорони здоров’я "за Обамою" є сама її відмінна ознака, яка так сильно подобається тим, хто її підтримує.

Йдеться про здатність людей з поважними першопочатковими проблемами зі здоров'ям купляти медичні страховки на стандартних умовах.

Така ситуація може стимулювати усіх здорових американців відмовитися від страхування (або просто не страхуватися взагалі) аж до моменту появи ризику потенційно небезпечного (і дорогого в обслуговуванні) діагнозу.

І в результаті відбудеться зменшення кількості клієнтів з малими витратами на медичне обслуговування і збільшення кількості клієнтури з великими витратами.

Тобто збільшиться собівартість обслуговування застрахованої особи, що обов'язково вплине на вартість полісів.

А таке зростання ціни на поліси своєю чергою призведе до ще більшого зменшення охочих застрахуватися аж до моменту появи серйозної хвороби - що спричинить ще більше зростання середньої вартості полісів.

Розуміючи це, творці Obamacare зробили страхування "обов'язковим".

Мова йде про те, що роботодавці, які мають більше 50 працівників у штаті, ось уже з початку 2014 року будуть змушені придбати страхові поліси для "постійних" працівників.

Приватні особи, які не отримали страховки від роботодавця, будуть змушені купити її за власний рахунок. У той же час громадяни з низьким рівнем доходів матимуть урядові субсидії.

Але проблема у тому, що обов'язковість наявності полісу можуть обійти і роботодавець, і приватна особа.

Перші можуть просто зменшити робочий тиждень працівників до рівня меншого за 30 годин (рівень, який вважається "повною зайнятістю").

Більше того, навіть у випадку з "постійними" працівниками, компаніям краще заплатити відносно невеликий штраф у 2000 доларів за кожного постійного працівника, ніж надавати їм страховку, середня вартість якої сягає близько16 000 доларів на особу.

Варіант вирішення даного питання без надавання страховки і натомість оплати штрафу може бути дуже привабливим для компаній, працівники яких мають такий рівень доходу, який дозволяє їм користуватися державними субсидіями.

Субсидії своєю чергою зараз є доступними для усіх американців, чий дохід є меншим за чотири прожиткові мінімуми.

Тобто, замість того щоби оплачувати страховку, розумний роботодавець краще виплатить штраф за ненадання страхового покриття і підвищить зарплату працівнику, щоби той мав у своєму розпорядженні достатньо грошей після самостійного придбання субсидованого державою страхового полісу.

А найцікавіше те, що навіть після обох виплат (і штрафу, і підвищеної зарплати) роботодавець все одно залишається "в плюсі". Тому недивно, що повідомлення про компанії, які до цього додумалися, уже з'являються у новинах.

Але найбільшою небезпекою для реалізації Obamacare є те, що приватні особи, не застраховані своїми роботодавцями, радше не будуть купляти поліси самостійно, а натомість заплатять штраф у всього лиш 1% від доходу (який після 2015 року піднято до 2,5%).

Такі люди віддають перевагу придбанню страховки тільки після того, як вони уже захворіли і їм "світять" великі рахунки на лікування.

Така стратегія "очікування щоб застрахуватися" виправдана коли мова йде про хронічні захворювання типу діабету або хвороби, що потребують оперативного втручання – від грижі до раку. Оскільки у будь-якому з цих випадків людина може придбати поліс після підтвердження діагнозу.

Але постає питання: А що ж робити у випадку з серцевими нападами чи автомобільними аваріями? Не буде ж часу купляти страховку, навіть якщо закон і дозволяє.

А без полісу рахунки будуть значно більшими і можуть спричинити серйозні фінансові ускладнення - або навіть стати причиною відмови від медичної допомоги. Той, хто задумується над можливістю такого розвитку подій все таки не чекає, а купляє поліс.

Тому дуже логічним виглядає створення нового типу продуктів – полісів страхування від нещасних випадків, які дозволили би задовольнити такого типу клієнтуру.

Такі поліси можуть покривати витрати у випадку настання страхового випадку несподіваного характеру, після якого нема часу на придбання полісу з "Обомакейрівских" страхових бірж.

Такого типу страховий продукт (від нещасних випадків) може також покривати витрати до так званого періоду "відкритого запису", який наступає щороку наприкінці року (якщо політичний тиск не призведе до відміни цієї тимчасової перешкоди)

Такий тип страхування сильно відрізняється від існуючих полісів з високим рівнем відрахувань.

Враховуючи дуже незначну кількість і непередбачуваність настання страхових випадків, які вони покриватимуть, регулярні платежі за таку страховку мали би бути дуже незначними.

Але у той же час така страховка не задовольняла би вимоги Obamacare до страхового покриття (а ці вимоги доволі широкі).

В результаті люди змушені будуть платити невеликі штрафи, але такі страховки даватимуть право американцям на придбання повноцінного полісу у разі потреби в майбутньому.

Тому комбінація страхування від нещасних випадків і стратегії "відтермінування придбання повноцінної страховки" – фінансово найбільш вигідний варіант для великої кількості приватних осіб. І чим більшими ставатимуть щомісячні платежі, тим більше американців схилятимуться саме до такого варіанту.

Великі компанії зі значними кількостями штатних працівників з повною формою зайнятості можуть уже зараз вимагати від своїх страхових компаній створення таких полісів від непередбачуваних випадків. Більше того, вони можуть навіть самі оплатити своєму персоналові ці страховки.

А стратегія "очікування-щоби-застрахуватися" може привести до суттєвого зменшення кількості застрахованих і, як уже зазначалося, до відповідного зростання регулярних щомісячних платежів для застрахованих.

Це призведе до повного краху Obamacare і до відновлення політичного лобіювання лівими системи охорони здоров'я європейського типу з особистими відрахуваннями, а не виплатами на користь застрахованого з боку роботодавця.

Але такий розвиток подій може обернутися також і позитивом: відмова від неймовірно дорогого податку, введеного для субсидування системи страхування з залученням роботодавця - і використання заощаджених таким чином коштів для субсидування придбання громадянами простих і зрозумілих полісів.

Платежі з боку приватних осіб також можна прив'язати до рівня їхніх доходів.

Така реструктуризація страхової галузі дозволила б досягти одразу ж кількох цілей: захистити громадян, підвищити мобільність робочої сили і покращити контроль над медичними витратами.

Мартін Фельдштейн, професор економіки Гарвардського університету, колишній радник президента Рональда Рейгана з економічних питань, колишній голова Американського національного бюро економічних розслідувань.

Авторське право: "Реальна економіка",Project Syndicate

Переклад з англійської: "Реальна економіка"



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Глобальне будівництво до 2025 року: прогноз позитивний

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.