"Ми побачимо сплеск ресурсного націоналізму в довгостроковій перспективі"

Deloitte

"РЕ" пропонує читачам ознайомитися із ключовими тезами прогнозу компанії Делойт The 2013 Oil and Gas Reality Check стосовно розвитку глобальної індустрії нетрадиційного, передусім, сланцевого газу.

Як вважають аналітики Делойт, у короткостроковій перспективі, від одного до трьох років, сланцевий газ буде в значній мірі залишатися переважно регіональним ресурсом, який має обмежений вплив на світові ринки.

Незважаючи на те, що багато країн хочуть повторити північноамериканську «сланцеву революцію», на шляху до цього вони повинні подолати багато перешкод: геологічні, технологічні, інфраструктурні, комерційні, політичні та екологічні.

У довгостроковій перспективі для деяких країн існує проблема дефіциту запасів газу на душу населення і зростання внутрішнього попиту. В окремих випадках все це може сильно обмежити експортний потенціал.

Батьківщина "сланцевої революції" - США вже готові до глобалізації за рахунок експорту через СПГ-термінали (термінали скрапленого природного газу). Північноамериканський сланцевий успіх привернув багато уваги в світі, підвищивши інтерес до нових можливостей в інших країнах та збільшивши потенціал для трансформації ринків природного газу у всьому світі.

Запаси газу в сховищах США досягли нового історичного максимуму в 3929 млрд. кубічних футів* ще в листопаді 2012 року, тоді як виробництво газу досягло нового максимуму в 70 млрд. кубічних футів на добу.

Виробники газу в США хочуть задіяти глобальні ринки, щоб збільшити ціну реалізації природного газу. Нині Міністерство енергетики США розглядає більше 20 СПГ дозволів на експорт загальним обсягом у 27 млрд. кубічних футів на добу, що перетворить США на найбільшого експортера СПГ у світі.

На європейському континенті Польща бореться за збереження динаміки змін у сланцевій промисловості, у зв'язку з недавнім зниженням оціночного об'єму сланцевих ресурсів, а також зменшенням інтересу інвесторів через недостатні первинні результати видобутку.

У короткостроковій перспективі, Польща боротиметься за розвиток промисловості, яка знаходиться в стадії становлення. У той час як компанії отримали 111 розвідувальних дозволів, випробування тільки 33 свердловин були завершені, але не дали комерційних обсягів газу.

ExxonMobil оголосила про намір вийти з проектів у країні після того, як дебіти двох свердловин виявились невтішними, інші компанії також розмірковують над цим.

Але незважаючи на невдачі, польський уряд прагне досягти рівня комерційного виробництва до 2015 року і отримати 270 нових сланцевих свердловин до 2020 року.

На іншому кінці світу Китай старанно працює, щоб забезпечити інвестиційний клімат, який би сприяв розвитку сланцевої галузі, але, враховуючи зростання внутрішнього попиту і складні умови розвідки, країна навряд чи стане сланцевим експортером, принаймні, найближчим часом.

12-а п'ятирічка Китаю встановила жорсткі цілі для видобутку сланцевого газу – 0,6 млрд. кубічних футів в день до 2015 року, з планами розширити масштаби виробництва до 5,8 – 9,6 млрд. кубічних футів в день до 2020 року

У Південній Америці у Аргентині останнім часом відчуваються позитивні зрушення у виробничих результатах. Влада країни прагне розширити масштаби видобутку, в результаті чого триває пошук нових сланцевих басейнів.

У 2012 році Аргентина зробила два кроки, які повинні підштовхнути сланцеву галузь країни до етапу зрілості.

У квітні 2012 року уряд націоналізував компанію YPF звинувативши Repsol (Repsol YPF — найбільша нафтогазова компанія Іспанії і Латинської Америки, входить в десятку найбільших нафтогазових корпорацій світу. Утворена в 1999 році шляхом злиття аргентинської компанії YPF з іспанською Repsol S.A) у встановленні неправильних пріоритетів. Претензії до Repsol полягали в тому, що компанія занадто акцентувала увагу на дивідендній політиці та ставила її вище від інвестицій, які б могли збільшити виробництво.

Націоналізована YPF пообіцяла витратити $1,5 млрд. на перевірку нетрадиційних методів буріння і $12 млрд. на сланець з 2013 до 2017 р.

YPF також працює над перспективою глобальних партнерств для залучення капіталу і досвіду, щоб збільшити виробництво сланцевого газу шляхом створення спільних підприємств з Chevron, ExxonMobil і "Газпромом".

В світі зараз будується12 заводів із виробництва СПГ загальною потужністю приблизно 84 млн. тонн на рік. Завершити будівництво планується до 2017 року. Таким чином, на світовому ринку можу з’явитися надлишок СПГ. Існують також плани або пропозиції ще по 23 заводам, які потенційно можуть додати майже 170 млн. тонн продукції на рік до 2020-го.

Проте, малоймовірно, що всі запропоновані проекти будуть втілені у життя. З 2014 по 2020 р, світовий попит на СПГ, швидше за все, подвоїться, при цьому на Азію припадатиме більше, ніж 60% попиту. Значне зростання попиту на СПГ буде спостерігатися в Китаї та Індії.

У всьому світі на стадії будівництва, заплановано або запропоновано 56 терміналів регазифікації, із сукупною потужністю у 166 млн. тонн на рік. Тоннаж СПГ-танкеру, швидше за все, зросте на 25% протягом наступних 12 місяців. За цей же час планують побудувати 83 нові танкери, деякі з яких залишаються не законтрактованими для того, щоб скористатися арбітражними можливостями та спотовою торгівлею.

Цікаво, що за перспективою глобалізації сланцевих активів США через експорт СПГ, пильно спостерігають (особливо в Азії), та сподіваються, що це змінить ціну на СПГ у довгостроковій перспективі.

На конференції у вересні 2012 року, міністр торгівлі Японії охарактеризував світове виробництво сланцевого газу як таке, що викликає зсув у ціноутворенні СПГ і закликав виробників та споживачів "розробити новий метод обчислення, замінивши прив'язку до нафти", тому що чинну систему ціноутворення вже неможливо впевнено обґрунтувати.

Збільшення кількості гравців серед виробників та покупців створює конкуренцію на ринку, в результаті чого виробники можуть конкурувати не тільки за ціною, але й за неціновими умовами, що робить прив'язку до нафти більш прийнятною.

Але існує інший спосіб зниження волатильності цін на сировинні товари – це гібридна індексація, де частина обсягу індексується до газового хабу, а залишок до нафти.

Глобальна газова промисловість переживає фазу оновлення з виходом на ринок нових країн-виробників та виявленням нових можливостей традиційними країнами-виробниками.

Пов'язані з цим технічні проблеми, висока капіталомісткість, ризики і невизначеність вимагають партнерства, інвестицій та бажання експериментувати.

Тому в короткостроковій перспективі уряди країн-виробників будуть прагнути до відносної відкритості своїх встановлених ресурсних моделей та фіскальних режимів.

Але із розвитком виробництва і технічної досконалості уряди, швидше за все, посилять контроль над своїми ресурсами з економічних та стратегічних міркувань, в результаті чого ми побачимо сплеск ресурсного націоналізму в довгостроковій перспективі.

*1 куб фут = 0,03 куб м



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Глобальне будівництво до 2025 року: прогноз позитивний

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.