Світова економіка почала одужувати

Глобальна криза 2008-2009 років виявилася неочікуваною і досить руйнівною для світової економіки.

Хоча завдяки неординарним заходам урядів і міжнародних фінансових інститутів - МФІ - вдалося обмежити депресивні шоки, проте поки світова економіка не вийшла на шлях збалансованого зростання.

Ситуація ускладнюється тим, що за останні два роки стосовно головних чинників, які призвели до розгортання кризи, так і не отримано відповіді на питання, яка "частина провини" лежить на неспроможності ринку, а яка - на "неспроможності держави" та міжнародних фінансових інститутів, які не забезпечили належного регулювання.

Так само нема зрозумілої відповіді на питання, за яких умов держава повинна допомагати економічним агентам, які стикнулися з проблемами, а за яких - санкціонувати банкрутство окремих компаній, включаючи системні.

Нинішнє боргове загострення в єврозоні дедалі більше актуалізує потреби пошуку відповідних рішень.

Крім традиційних завдань розвитку, перед урядами та МФІ дедалі частіше постають нові проблеми. З одного боку, світова економіка не має імунітету від нинішніх і перспективних шоків, з іншого - вимагає нових механізмів зростання.

На жаль, результативні рішення не зможуть бути швидкими, оскільки повинне відбутися суттєве переосмислення чинників і складових перспективної політики.

Сьогодні у країнах світу відбувається зміна парадигми економічної політики, і лише формуються оновлені актуальні напрями й завдання економічної політики.

Порівняння напрямів економічної політики

Передкризовий період і "правильні" антикризові заходи

Нинішні і перспективні напрямки політики

Антиінфляційна політика

Мінімізація дефляційних проявів

Фіскальне стимулювання

Бюджетна консолідація, скорочення видатків

Політика процентної ставки для запобігання інфляції і стимулювання зростання

Обмеженість процентної політики у зв'язку із ставками, близькими до нуля

Низькі фінансово-економічні ризики в розвинутих країнах і вищі - у висхідних країнах

Зближення ризиковості розвинутих і висхідних країн

Широке фінансування розвинутими країнами та МФІ економік висхідних країн

Спрямування фінансових потоків у розвинуті країни для стабілізації їх фінансів

Експортна експансія і зростання висхідних країн, яка підтримувалася поглинанням в розвинутих країнах, насамперед у США

Зменшення результативності експортно-орієнтованої стратегії, протекціоністські вимоги захисту внутрішніх ринків

Кредитна експансія на висхідних ринках через доступ до дешевих ресурсів розвинутих країн

Кредитне звуження, посилення і домінування недовіри в міжнародній банківській системі

Періодичне кредитне звуження, яке розглядалося як епізодичне, короткострокове, тимчасове

Обмеження довгострокових кредитних розширень навіть для своїх сателітів чи дочірніх компаній

Наявність глобального лідера - США

Відсутність визнаного лідера

Розширення скоординованості економічних політик розвинутих і висхідних країн через МФІ

Заглиблення країн у внутрішні проблеми та захист внутрішніх ринків за неспроможності врегулювання через МФІ

Зосередженість боргових проблем і дефолтних ризиків у висхідних країнах

Концентрація боргових ризиків і переддефолтного стану у розвинутих країнах

Недоторканність великих фінансових транснаціональних корпорацій

Пошук нового рівня регулювання для системних установ

Активний розвиток ринків фінансових похідних

Відновлення ризиків спекулятивного перегріву

Європейська специфіка

Фіскальна слабкість і недостатність у постсоціалістичних країнах

Фіскальні дисбаланси у старих членах ЄС - Іспанії, Італії, Португалії, Греції

Фінансова незалежність і достатність ресурсів до самофінансування розвинутих країн та фінансування ними нових країн-членів ЄС

Залежність висхідних країн ЄС від розвинутих старих членів, брак ресурсів малих членів ЄС для збалансування великих економік

Утвердження єдиної валюти в Європі як складової мінімізації ризиків

Незалежна валютна політика країн-нечленів єврозони для стабілізації власної валюти

Відпрацювання механізмів входження у регіональні економічні союзи, єврозону

Пошук механізмів виходу з єдиного економічного простору, зони єдиної валюти

Глобальний контекст

Суперечності посткризового розвитку світової економіки справді суттєво ускладнили виведення економік країн світу на шлях стійкого зростання.

Літо 2011 року було насиченим негативними макроекономічними проявами у різних країнах, що в певний період навіть поставило під сумнів можливості відновлення і забезпечення подальшої позитивної динаміки світової економіки загалом.

Більше того, саме в цей час посилилися побоювання технічного дефолту у США, а також поглиблення боргових і рецесійних проблем у Євросоюзі.

Хоча у 2012 році вірогідність песимістичного сценарію для світової економіки знизилася, але макроекономічні показники засвідчують вагомість кризових ризиків в багатьох розвинутих країнах та окремих великих висхідних країнах, зокрема Бразилії.

Влітку прогнозні оцінки розвитку країн у 2011 році були погіршені порівняно з весняними. Оприлюднені прогнози наприкінці року вказують, що 2012 рік, всупереч очікуванням, виглядає гірше, ніж 2011 рік, особливо для розвинутих країн, а глобальне зростання досягається переважно за рахунок висхідних економік.

Прогноз економічного зростання, % до попереднього року, прогнози зроблені у вказані місяці

2010 рік

2011 рік, прогноз

2012 рік, прогноз

квітень

грудень

квітень

грудень

квітень

грудень

Глобальна економіка

4,9

5,1

4,4

3,8

4,9

3,4

США

2,9

3,0

2,9

1,8

4,0

2,3

Єврозона

1,7

1,8

2,5

1,5

2,5

-0,5

Великобританія

1,3

1,8

2,3

0,8

2,5

0,7

Японія

3,9

4,4

0,0

-0,8

3,5

1,4

Через слабку економічну динаміку і необхідність стимулювання бізнесу країни будуть тримати низьку - близьку до нуля - процентну ставку принаймні до кінця 2012 року.

У 2011 році відновилися глобальні дисбаланси в торговельних потоках, які суттєво знизилися під час кризи. Низька економічна динаміка і зниження попиту в розвинутих країнах дещо знизять такі дисбаланси. Хоча зовнішньоторговельний дефіцит США у 2011-2012 роках помітно зросте, однак, зважаючи на позитивну економічну динаміку країни, все ж не перевищить 3-3,5% ВВП, що не виглядає вкрай загрозливо.

Нульовий дефіцит рахунку для єврозони означає, що ЄС має збалансовану зовнішню позицію і не особливо потребує зовнішнього фінансування від решти світу. Якщо ресурси й потрібні окремим країнам для фінансування дефіцитів та виплати боргів, то теоретично достатньо внутрішньорегіональної переорієнтації потоків капіталів.

Європейський контекст

Більшість міжнародних експертів пов'язують можливості економічного глобального відновлення із стабілізацією ситуації в єврозоні. У цьому контексті слід вказати, що економічні проблеми єврозони можуть вплинути на світ двома каналами.

По-перше - через торговельні потоки. Хоча єврозона залишається одним з найбільш бажаних напрямків експортних потоків, проте її значимість за останні роки помітно знизилася, причому таке зниження почалося задовго до боргової кризи 2011 року.

Більше того, європейські ринки втратили свою значимість і для двох найбільших країн світу: частки експорту товарів з Китаю та США на ринки єврозони у загальній структурі експорту знизилися на 1-2 процентні пункти відповідно.

Відтак, саме завдяки переорієнтації товарних потоків на внутрішні ринки розвинутих країн і на найбільші висхідні ринки вплив боргової кризи у єврозоні не повинен мати глобальних катастрофічних наслідків для світової економіки.

По-друге - через фінансові потоки, причому такий вплив може виявитися значно сильнішим порівняно з товарним.

Боргові проблеми у розвинутих країнах ЄС звузять світові кредитні та фінансові ринки, що призведе до глобального економічного стримування разом з погіршенням на довготривалу перспективу готовності банків до співпраці.

Відновлення довіри між ними - триваліший процес, ніж відновлення товарних поставок.

Однак європейська фінансово-банківська система може отримати додатковий шок у випадку погіршення ситуації в інших країнах Європи та Латинської Америки.

Річ у тім, що найкрупніші банки єврозони мають високу присутність на світовому кредитному ринку, насамперед, у висхідних країнах Європи та Латинської Америки.

Частка кредитів, наданих банками країн єврозони, в загальних обсягах отриманих від іноземців позик сягнула 80% у висхідних європейських країнах, що становить 30% ВВП цих країн, і більше 50% у країнах Латинської Америки - 13% ВВП країн регіону. Навіть у США така частка перевищує 30%.

Вимоги банків єврозони до економік висхідних країн і США

Глобальний вплив потоків капіталів може також проявитися через систему міжнародних резервів. До кризи євро поступово посідав дедалі вагоміше місце у валютних резервах більшості країн, однак нинішні системні проблеми в єврозоні помітно призупинили наповнення резервів активами, номінованими у євро.

Якщо раніше говорилося - радше у спекулятивних цілях - про втрату доларом своїх позицій у світовій фінансовій системі, то наразі під сумнівом євро. Слід визнати, що позиції євро не виглядають незаперечними. Подальша невизначеність з фіскальною і борговою проблематикою в ЄС спонукатиме до витіснення євро з резервів.

Чи можна в цьому контексті очікувати змін у глобальній резервній системі? Поки що жодна з валют, окрім долара, не розглядається як альтернатива євро.

Стрімко зростаючий Китай залишається висхідною країною, якій ще потрібно вирішувати складні структурні завдання. Втім, саме Китай може посприяти євро.

Зараз ведуться складні політичні дискусії стосовно викупу Китаєм частки боргів країн ЄС, що зміцнило б позиції євро і сприяло б диверсифікації переважно доларових валютних резервів Китаю.

Проте навряд чи такий політичний крок буде зроблено до з'їзду компартії Китаю, на якому повинна відбутися зміна політичного керівництва.

Початок 2012 року характеризуються активізацією пошуків пом'якшення боргової кризи у ЄС, від чого залежить успішність глобального посткризового відновлення.

Крім низки домовленостей щодо посилення жорсткості фіскальної збалансованості в єврозоні - дотримання 3-відсоткової межі дефіциту державних фінансів, зрівняння в усіх країнах ставок корпоративних податків, автоматичне застосування штрафів до порушників фінансових критеріїв - заслуговують на увагу інші ініціативи та механізми.

Одним з вірогідних інструментів запобігання колапсу зможе стати ініційована ЄЦБ програма монетарного послаблення, подібна до діючої програми ФЕД. Очікується, що такий проект може бути започаткований вже у першому кварталі 2012 року.

Зараз ЄЦБ не готовий до такого розширення, проте невдовзі це зможе стати чи не єдиним інструментом запобігання фінансовій кризі, а з нею - й економічного обвалу в ЄС, викликаному неспроможністю банків задовольнити попит на фінансові ресурси.

Актуальне питання - відновлення національних валют в окремих країнах єврозони і їх відмови від єдиної валютної політики ЄС. Складність у тому, що впровадження національних валют вимагатиме перегляду всіх економічних інститутів цих держав.

Іншою принциповою складністю є те, що такі валютно-фінансові рішення повинні впроваджуватися надзвичайно швидко. Нинішні ж механізми ухвалення важливих рішень вимагають попереднього широкого обговорення і детального планування.

Впровадження євро, яке не вимагало жодних антикризових заходів, відбувалося впродовж кількох років. Більше того, тоді не було підстав очікувати курсових втрат чи втрат вартостей, отже, не було стимулів для валютних спекуляцій.

Члени-засновники єврозони ще у 1998 році домовилися законсервувати свої курси валют на визначеному рівні. Нові ж країни приєднувалися до союзу з єдиною міцною валютою і були зацікавлені у збереженні вартості активів, номінованих у євро.

У питанні виходу з єврозони подібні заходи неможливі. Впровадження нової валюти слабкої економіки не підтримає паритет "нова валюта - євро".

Навпаки, різко посиляться ризики переведення депозитів у банки, які залишаться в зоні євро, прискориться відплив капіталів у міцну валюту, що знизить вартість нової національної грошової одиниці, посилить фіскальні і боргові проблеми.

Сировинні ринки

Результативність стабілізаційних заходів значною мірою залежить від стану глобальних сировинних ринків. Найближчим часом вони будуть відносно стійкими.

Світові ціни на окремі сировинні товари

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Нафта Brent, доларів за барель

83

110

105

Сталь, експорт з СНД, доларів за тонну

606

685

638

Алюміній, доларів за тонну

2 233

2 470

2 510

Нікель, доларів за тонну

21 901

23 170

21 500

Пшениця, доларів за бушель

647

710

660

Джерело: Credit Suisse Global Economic Calendar

Особливістю формування перспективних сировинних енергетичних ринків є те, що китайською політикою у цій сфері вірогідно стане комбінування консервації внутрішніх родовищ для майбутніх використань з розширенням імпорту з країн Латинської Америки та Африки, в тому числі за рахунок економічної експансії.

Наслідком стане низька вірогідність зниження вартості нафти навіть у випадку послаблення сукупного попиту в розвинутих країнах.

Водночас, світова економіка має незначний імунітет від нафтових шоків. На початку 2008 року ціна на нафту вже становила 160 доларів за барель, тож навіть якщо відбудуться ускладнення і нафта подорожчає на 50%, шоку не буде.

Таким чином, хоч у світовій економіці поки не утвердилися незворотні позитивні процеси, проте багатьом країнам вдалося задіяти механізми послідовного забезпечення і підтримки макроекономічної стійкості.

Зважаючи на трирічний досвід антикризових дій, можна стверджувати, що нинішня ситуація кардинально відрізняється від ситуації 2008 року, а тому й малоймовірним є поширення нової хвилі глобальної кризи.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.