НБУ: головний покупець боргу

Андрій Мельник для РЕ

Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік, які були схвалені відповідним рішенням Ради Національного банку України, передбачають два сценарії розвитку української економіки.

За першим сценарієм зростання ВВП повинно скласти 3,4%, а приріст індексу споживчих цін - 4,8%. За другим сценарієм приріст ВВП складатиме 2,5%, а приріст індексу споживчих цін - 6,1%.

Сьогодні вже зрозуміло, що в Україні з’явився третій сценарій, і його показники будуть суттєво відрізнятися від обох сценаріїв влади.

У цьому контексті важливо розуміти механізми взаємодії Нацбанку та Уряду, оскільки, врешті-решт, саме ці інституції відповідають за результати фінансово-економічної політики нашої країни.

Хто є головним кредитором для Уряду

Декілька років тому Уряд поставив перед собою завдання розвивати внутрішній фінансовий ринок і, передусім, за рахунок державних боргових інструментів.

Логіка була більш-менш зрозумілою: внутрішні державні облігації не мають високих валютних ризиків, таких як, наприклад, облігації зовнішньої позики або позики, наданої Міжнародним валютним Фондом чи Міжнародним банком реконструкції та розвитку.

Разом з цим, починаючи з 2008 року влада та НБУ зрозуміли ще одну користь, яку можна отримати від випуску облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

Найбільш активним "покупцем" ОВДП стає Нацбанк. Разом з цим він набуває власності на державні цінні папери не напряму, а шляхом скупки останніх підконтрольними банками.

Мінфін, отримавши відповідні кошти, може здійснювати фінансування дефіциту державного бюджету, покриваючи нестачу податкових надходжень чи інших доходів казни.

Існуючий обсяг ОВДП, який знаходиться сьогодні у власності НБУ, фактично робить з уряду головного боржника центробанку. При цьому буде справедливо поставити питання: якими нормами законодавства керується центробанк?

Наприклад, у законі "Про банки та банківську діяльність" для банківських установ чітко передбачена норма, згідно з якою вони можуть здійснювати операції на ринку цінних паперів від свого імені. З іншого боку, у законі, який регламентує функції НБУ, така норма чітко не прописана.

Купівля ОВДП можлива не тільки українськими банківськими установами, а й нерезидентами. Разом з цим цей процес повинен перебувати під жорстким моніторингом НБУ, і це безпосередньо його функція.

В будь-якому випадку, продаж державних цінних паперів уряду на внутрішньому ринку допомагає позитивно впливати на валютний ринок. Адже у разі надлишкової пропозиції гривні вона буде обмінена на ОВДП і, тим самим, попит на неї буде зростати на фоні збільшення припливу іноземної валюти

Разом з цим, слід розуміти: значні обсяги ОВДП, що перебуватимуть у власності нерезидентів, можуть суттєво посилити ризики рефінансування державного боргу, оскільки нерезиденти, як правило, "вкладаються" у 3-х, 6-ти або 9-ти місячні боргові інструменти і під час кризи воліють перевести отримані від продажу ОВДП кошти за кордон.

Це призводить до різких коливань на фінансовому ринку та може спричинити збільшення вартості запозичень на внутрішньому ринку

Ці нерезиденти, як правило, представляють офшорні кампанії, серед власників яких можна зустріти і чимало українців.

Усвідомлюючи такі негативні чинники, влада вирішила виключити нерезидентів з гри і запровадила систему, в якій головну роль став відігравати Нацбанк.

У 2008 року, обсяг ОВДП, що знаходиться у власності НБУ становив 8,5 мільярда гривень з загального обсягу цих боргових інструментів у 17,5 мільярда гривень, що становило 48,5%.

У подальших роках обсяг та питома вага ОВДП у власності НБУ зростала, і станом на 9 вересня 2013 року цей показник становить 138,7 мільярда гривень, або 58,7%.

У той же час роль нерезидентів постійно зменшувалась і після 2010 року, коли їхня частка становила 8,3% зменшилась до 1,8%.

Здавалося, є привід заспокоїтися - адже ліквідовано чинник, що може розхитувати внутрішній ринок, але радіти, насправді, причин небагато.

Тут доречно пригадати про Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів протягом 2009-2013 років, затверджену розпорядженням кабміну.

При підготовці згаданої Концепції уряд намагався зацікавити вітчизняних інвесторів та трейдерів, які на той час не проявляли необхідної активності.

З іншого боку, останніх також можна було зрозуміти - їх не влаштовувала вартість ОВДП. Все це призводило до систематичного невиконання плану з внутрішніх запозичень.

Так, у 2005 році план було виконано на 63,6%, у 2006 році - на 34,7%, у 2007 - на 93 відсотка, а у 2008 році на 48,1%.

Однією з цілей Концепції було створення ринкового ціноутворення під час розміщення ОВДП та врахування інтересів інвесторів. Однак, як свідчить статистика, такий механізм так і не запрацював.

Центробанк, який повинен був створити необхідні умови для використання державних цінних паперів на фінансовому ринку, сам став його активним учасником, який на цьому може непогано заробляти.

Достатньо важко знайти пояснення суттєвим відмінностям між ціною кредитів та вартістю ОВДП, що випускаються урядом.

Наприклад, у 2010 році середня ставка за річними кредитам становила 11,8%, а вартість 12-ти місячних ОВДП становила 16,4%. Зрозуміло, що різниця у 4,4 відсоткових пункти на мільярдах гривень - це достатньо непогані гроші.

Також декілька слів необхідно додати й про зовнішні запозичення.

В принципі, уряд міг би й не перейматися запозиченнями на світових фінансових ринках, тим більше, що для України ціна зараз абсолютно не вигідна - 9-9,5 відсотка, але це було б можливо за умови успішної співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Відомо, що кредити від МВФ в середньому обходяться у 5-5,5 відсотків, що помітно менше вартості на зовнішніх ринках.

Але МВФ гроші просто так не дає, він, зазвичай, вимагає, щоб країна-боржник виконувала певні економічні умови, спрямовані на покращення її фінансової системи - ну, принаймні, сам кредитор декларує такі цілі.

Зрозуміло, що влада сьогодні не готова пиляти гілку, на якій сама сидить, а що буде далі – покаже лише час.

Допомога бюджету

Починаючи з лютого 2013 року, виконання планових показників державного бюджету стає для влади недосяжним завданням. Разом з цим, чим ближче кінець року, - тим рівень виконання гірше. Починаючи з червня, рівень виконання плану вже не перетинає 90-відсоткової межі.

У поточному році Закон про державний бюджет визначає загальну суму перерахувань Нацбанком до держбюджету в обсязі 22,8 мільярда гривень, що становить 7 відсотків від загального обсягу доходів загального фонду держбюджету.

Зазначений закон також встановив, що щокварталу регулятор повинен перераховувати не менше 4 мільярдів гривень.

Як помітно, бюджетні завдання у поточному році НБУ перевиконує.

Так, у першому кварталі перераховано 4 мільярди гривень, у другому кварталі план перевиконано на 2,1 мільярда, також вже перевиконано план у третьому кварталі - за липень-серпень перераховано 4,7 мільярда гривень, що на 700 мільйонів більше номінального нормативу.

Разом з цим, коли державний бюджет відчуває гостру нестачу коштів, Нацбанк може суттєво збільшити свою "підтримку".

Наприклад, у серпні 2013 року, коли виконання доходної частини бюджету було провальним - план виконано лише на 70,9 відсотка, Нацбанк перевиконав план з перерахування на 127 відсотків.

Таку ж картину ми спостерігали і у червні: невиконання плану на 25,6 відсотка - і відразу надійшла допомога з Інститутської на 4,1 мільярда гривень. Таким чином Нацбанк виконав план на 197 відсотків.

До кінця року НБУ повинен перерахувати ще 8,1 мільярда гривень. Скоріше за все - поставлений план буде виконано.

Разом з цим, залишається велике питання: що робитиме влада, якщо цих коштів буде недостатньо для виконання бюджетних видатків 2013 року?



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.