Бюджет без правил

Віталій Кравченко, для РЕ

Бюджет традиційно є головним економічним важелем, який визначає траєкторію економічного розвиту держави та в значній мірі рівень доходів населення протягом року.

На жаль, саме навколо складання бюджету в Україні найбільший правовий та організаційний безпорядок. Те, як влада організовує бюджетний процес є найбільш точним індикатором якості державного менеджменту в цілому.

Правовий хаос в бюджетній системі розпочався, як це не парадоксально, з 2005 року. Не те, щоб до того часу в Україні взагалі не було порушень та зловживань в даній сфері, але в часи президентства Леоніда Кучми влада намагалася зробити принаймні видимість законослухняності.

Відразу після помаранчевої революції уряд спробував навести певний порядок в державі, але робив це шляхом відвертого правового нігілізму. Спочатку законом України про внесення змін до закону про бюджет на 2005 рік кардинально було змінено податкову систему.

Питання доцільності тих змін досить складне, але в будь-якому випадку скасувати податкові пільги і змінювати режими адміністрування податків посеред бюджетного року всупереч нормам бюджетного та податкового законодавства ‑ це демонстрація відвертої зневаги до Закону.

В часи президентства Віктора Ющенка ввійшло в нормальну практику переглядати без будь-яких попереджень податкові пільги, визначати законом про бюджет режим адміністрування податків, змінювати постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів правила визначення бази оподаткування, блокувати неформальними дорученнями казначейству фінансування зобов'язань місцевих органів влади, затримувати або взагалі не відшкодовувати ПДВ.

Апофеозом правового безпорядку стала сумнозвісна постанова уряду про введення в дію окремих положень проекту (!!!) бюджету на 2010 рік без схвалення його парламентом і візування президентом.

Важко було очікувати, що ситуація кардинально зміниться на краще після зміни влади в 2010 році. Міністр фінансів Федір Ярошенко не так відверто порушував бюджетне законодавство, але теж зловживав нормами про публічність інформації щодо виконання держбюджету.

Крім того, він запросто міг ігнорувати окремі прямі норми нового бюджетного кодексу, зокрема про те, що понадпланові доходи можуть бути спрямовані виключно на інвестиційні програми.

Дану норму спеціально запровадили до Бюджетного кодексу, щоб запобігти соціальному популізму зразка 2007-2009 років, але в 2011 та 2012 роках уряд зробив вигляд, що її не існує. Так склалося, що ні депутати, ні журналісти бюджетний кодекс, очевидно, детально не читали, тому даний факт порушення не набув резонансу.

Разом з тим, Ярошенко був досвідченим урядовцем, тому відвертого правового нігілізму не дозволяв собі. Значно складніша ситуація з "командою молодих реформаторів". Поданий до Верховної Ради бюджет 2014 року був більше схожий на чернетку.

Дані про доходи та видатки в додатках і пояснювальній записці розходилися на кілька мільярдів, пояснювальна записка містила абстрактні описи, а не ризики та перспективи виконання бюджету, і практично жодних обґрунтувань напрямів витрачання бюджетних коштів.

В цивілізованій країні такий бюджет не був би прийнятим навіть до розгляду парламентом, а опозиція заробила би собі додаткові електоральні бали, показуючи громадянам якість підготовленого бюджету.

Але вітчизняна опозиція традиційно особливо не переймається такими дрібними питаннями як дотриманням законодавства в бюджетному процесі, її зауваження стосувалися лише напрямків витрачання коштів.

Підготовка бюджетної резолюції на 2014 рік та якість цього документу продемонстрували, що нинішній Мінфін взагалі досить формально відноситься до таких понять, як бюджетне планування та прогнозування.

Не є нормальною ситуацією, коли в бюджетній резолюції записаний принцип стабільності та поступового вдосконалення фіскальної політики, а в середині року з'являються проекти кардинальних реформ податкової системи, тотальне скасування податкових пільг, чи кілька кратне підвищення ставок акцизного податку.

Але якраз саме в поточному році Мінфіну потрібна була якщо не формалізована стратегія на кілька років, то принаймні якесь стратегічне бачення ситуації на 2014 рік.

Чиновники фінансового відомства не могли не розуміти, що наступний рік буде досить складним для України з урахуванням песимістичних прогнозів соціально-економічного розвитку держави та очікуваного зниження ставок ключових фіскальних податків.

З метою наповнення бюджету необхідно було представити нові фіскальні ініціативи, щоб не лише компенсувати втрати бюджету від зниження податків, але й знайти кошти на соціальні передвиборні ініціативи президента, які без сумніву будуть мати місце.

При цьому, подати свої пропозиції Кабмін до парламенту мусив ще весною - в крайньому випадку на початку літа - для того, аби не порушити пряму норму про те, що будь-яке рішення підвищення податків повинно вступити в дію, не пізніше 1 серпня.

Тоді Мінфін таки висунув кілька ініціатив, зокрема щодо різкого підвищення акцизів, скасування пільг, а також трохи дивну податкову реформу, яка йшла в розріз позиціям СОТ, директивам ЄС і просто здоровому глузду.

Однак, ні прем'єр-міністр, ні Адміністрація Президента не могла допустити експериментів над економікою в передвиборний рік, а також прямих конфліктів з СОТ і ЄС, тим більше напередодні підписання історичної угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі.

До слова, з самого початку більшість експертів - серед яких є набагато досвідченіші спеціалісти, ніж команда молодих реформаторів - попереджали, що податкові ініціативи Мінфіну не знайдуть підтримки ні у бізнесу, ні в АП, а тому апріорі є приреченими.

Врешті зрозумівши цей факт Мінфін почав шукати нові джерела доходів. Це стало однією з причин затримки з поданням бюджету до ВРУ. Формально, як повідомляється на офіційному сайті парламенту, відповідний законопроект за номером №3000 був внесений і зареєстрований у Верховній Раді 14 вересня.

Однак, самого тексту законопроекту на сайті Верховної Ради так і не з'явилося. Проте, якщо стосовно часу публікації на парламентському сайті законодавство не встановлює чітких обмежень, то пункт 2 ст. 28 Бюджетного кодексу України чітко прописує, що "проект закону про Державний бюджет України підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України".

Враховуючи, що останній термін подання бюджету 15 вересня, але де-юре кабмін подав його на день раніше, термін публікації вже прострочений, що є грубим порушенням законодавства.

Але найбільші порушення, якщо вірити робочим матеріалам бюджету на 2014 рік, офіційної версії якого досі ніхто не бачив, криються в самому законі.

Мінфін в бюджеті запропонував кілька фіскальних пропозицій, зокрема відтермінувати зниження ставок ПДВ та податку на прибуток, кардинально реформувати податок на нерухомість, а також скасувати низку податкових пільг.

Таким чином, намітилася тенденція до повернення політики моделі 2005-2009 років. Але якщо тоді це був організацій безпорядок, то наразі він переростає в правовий. Справа в тому, що окрім норм нового Бюджетного кодексу, в Україні з того часу з'явилося кілька рішень Конституційного суду України, де чорним по білому написано про заборону вносити зімни до податкового законодавства законом України про бюджет.

Крім того, з'явився Податковий кодекс, який вказує, що всі податкові нововведення щодо підвищення ставок податків, які були опубліковані пізніше першого серпня, набирають чинність лише, в нашому випадку, з 2015 року.

Єдине, на що має право Кабмін, так це індексувати ставки в фіксованих величинах, що жодним чином не можна прив'язати до зміни ставок ПДВ і податку на прибуток.

Від подібного бюджету Україну врятувало, очевидно, лише небажання президента порушувати свої обіцянки напередодні виборів щодо зниження ставок, тому уряд змушений доопрацьовувати бюджет.

Але не відомо, чи не запропонує він ще якихось нових фіскальних ініціатив. В контексті епохальних подій на зовнішньому фронті, депутатам та суспільству в цілому зараз не до бюджету, тому в КМУ розв'язані руки.

Загалом, ситуація з бюджетом в поточному році засвідчила, що бюджетної політики як такої в Україні немає. При цьому мова не йде лише про стратегічне планування, а й про поточну політику протягом року.

В цивілізованих країнах бюджет ‑ це план економічної політики уряду на наступний рік, де викладені чіткі рішення та чіткі позиції, яких він буде триматися протягом цього періоду.

Інвестори, політики, громадяни чи експерти аналізуючи основні положення пояснювальні записки до бюджету повинні отримати правдиву достовірну інформацію про напрям фіскальної політики в наступному році.

В Україні ж із року в рік бюджетний процес зводиться до якихось кулуарних рішень відносно обсягу і напрямків витрачання бюджетних коштів, і відповідно, плану збору податків, які для цього необхідно.

При чому, домовленості та політичні компроміси вже замінили правові норми в даній сфері. Разом з тим, необхідно пам'ятати, що культура правового нігілізму проникає в суспільство досить швидко.

Достатньо подати кілька показових прикладі на вершині влади. А от на те, щоб прищепити суспільству культуру поваги до Закону необхідні десятиліття і зміна кількох поколінь.



Коментарі

Додати коментар


111

НБУ замалчивает информацию что "Западинкомбанк" практически банкрот, чтобы вкладчики не получили свои депозиты. Янукович покрывает этот "банк". Сегодня власть украла деньги у меня - завтра у Вас !!! Украинцам такой Президент не нужен. Я буду голосовать против Януковича !!!

Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.