Митний кодекс: кілька подачок на фоні корупції

Віталій Кравченко, для РЕ

Митниці та пов'язаним з нею групам впливу таки вдалося протягнути через парламент свій варіант Митного кодексу.

На заваді не стала й позиція президента, якому не сподобалися деякі новації.

Віктор Янукович навіть зробив зауваження, які мали б дещо вгамувати апетити митників. Однак депутати толерантно проігнорували суть ключових зауважень.

Набрання чинності кодексом в нинішній редакції принесе чи не єдиний позитивний результат для країни: покращення торгівельного балансу, адже ввезти товар в Україну стане набагато складніше.

Незвіданий фіскальний потенціал

В середині лютого Янукович розпорядився прискорити підготовку нової редакції Митного кодексу України. До того, у січні, президент наклав вето на проект МКУ, прийнятий парламентом 3 листопада 2011 року, і вніс свої пропозиції.

Такий поспіх, очевидно, пов'язаний з необхідністю знайти гроші для фінансування так званих соціальних ініціатив Януковича. Символічно, що на початку весни президент підвищив план доходів для митників на 7 мільярдів гривень.

Загалом інтерес до митниці обумовлений тим, що внутрішні джерела наповнення бюджету вже вичерпані. Податківці у 2011 році завдяки нормам Податкового кодексу перекрили всі тіньові механізми мінімізації оподаткування.

Окремі лояльні до влади компанії продовжують приховувати кошти від держави, але це вже проблема не законодавства, а корупції вітчизняної політичної верхівки.

Митницю ж тривалий час не чіпали, хоча громадяни, які часто подорожують, добре знають, що прикордонні поселення, особливо на західних кордонах України, досить часто затьмарюють за величчю столичну Конча-Заспу.

Митниця містить колосальний фіскальний потенціал.

По-перше, це контрабанда, тобто переміщення через кордон товарів, які взагалі не підпадають під оподаткування. Оцінки обсягів нелегального імпорту в Україну коливаються в діапазоні від 10 мільярдів гривень до 50 мільярдів гривень.

Лише за рахунок боротьби з контрабандою можна профінансувати соціальні ініціативи Януковича. Контрабанда потрапляє в Україну багатьма шляхами, але ключовий з них проходить через саму митницю і тримається на корупції контролерів.

Іншими словами, митники просто дають зелене світло, пропускаючи лояльних перевізників, які можуть завозити в Україну все що завгодно без жодних документів.

По-друге, заниження декларованої митної вартості, яка має наслідком мінімізацію оподаткування. Втрати бюджету від такої практики, яка була б неможливою без корупції на митниці, становлять значні суми.

В останні роки ситуація дещо змінилася. Митники почали необґрунтовано завищувати митну вартість товарів, що збільшило тиск на ліквідність підприємств. Правда, для "своїх" фірм діють лояльні підходи при визначенні митної вартості.

По-третє, колосальні кошти на митниці осідають у посередницьких структурах, яким митники делегували значну кількість робіт і послуг. Ці фірми дозволяють "вирішувати питання" і легально акумулюють неформальні платежі митникам за пропуск товару.

Ці три джерела здатні забезпечити колосальні доходи до бюджету, але реалізація фіскального потенціалу кожного з потребує врахування певних особливостей. Свого часу уряд Юлії Тимошенко, який потребував коштів, ініціював програму "Контрабанда - стоп!", яка, до слова, певний час була досить ефективною.

Це оптимальний варіант збільшення доходів бюджету, який не продукує жодних негативних наслідків для економіки. Однак як тільки проблема вийшла з-під контролю уряду, все змінилося: звільнені чиновники відновилися, новітня апаратура, яка дозволяла відстежувати контрабанду, вийшла з ладу, законодавчі новації скасовані.

У 2010 році вже Янукович доручив митниці активізуватися. Нове керівництво зробило акцент на підвищенні фіскального тиску через запровадження таких підходів оцінки митної вартості, які в кілька разів підвищували базу для нарахування податків.

Проблема посилювалася тим, що все ще існувала значна кількість підприємств, які завдяки зв'язкам сплачували мінімальні податки, а бюджетні втрати від покриття таких зловживань митники перекладали на сумлінні підприємства.

У 2012 році, чи то готуючись до презентації соціальних ініціатив, чи то АП набридло свавілля на митниці, президент спробував потрусити кошти з третього потенційного джерела доходів. Його поправки до прийнятого проекту Митного кодексу дозволяли зменшити роль посередників, проте митниця успішно заблокувала цю спробу.

Ілюзія компромісів

Те, що митна система України потребує кардинальних реформ, було очевидним ще за попередньої влади. Проте за часів Віктора Ющенка уряд намагався зробити лише локальні кроки - тодішньому президенту було не до реформ.

У Януковича є здорові амбіції увійти в історію великим реформатором, проте він не завжди знає, як реалізувати ці перетворення. В процесі митної реформи він допустив ту ж помилку, що і в процесі податкової: доручив розробляти головний нормативно-правовий документ бюрократичному органу, який здійснює політику у цій сфері.

Однак більш ніж очевидно, що від нинішньої митниці навряд чи можна очікувати серйозних ініціатив щодо лібералізації митних відносин і зменшення рівня корупції. Закон бюрократії говорить: кожна бюрократична установа намагається отримати більше коштів, більше повноважень і більший штат.

Не дивно, що перший варіант Митного кодексу, який, скоріш за все, був чистим продуктом митників, містив просто таки абсурдні норми на кшталт надання їм права конфіскації транспортного засобу у перевізників у разі виявлення контрабанди.

Подібні норми, очевидно, були спеціально "вшиті" в проект, аби відвернути увагу громадськості від норм, які митники справді хотіли протягнути через парламент. В процесі доопрацювання кодексу вони прибрали більшість з них, створюючи ілюзію компромісу. Варто зазначити, така схема спрацювала.

Для створення позитивних аргументів на користь кодексу митники запровадили кілька позитивних квазіновацій. Вони часто звучать з уст депутатів та чиновників.

1. Число поданих при розмитненні документів скорочено з 28 до 14.

2. Запровадження персональної відповідальності інспектора за правопорушення. Дії або бездіяльність працівника можуть бути оскаржені в суді.

3. Митниця втратила право на судово-експертну діяльність. До слова, це абсолютно не заважає митникам створити "свої" судово-експертні установи, експертизи яких будуть обов'язковим папірцем для отримання дозволу на перетин кордону.

4. Виключення митної брокерської діяльності з числа видів діяльності, на здійснення яких митними органами відповідно до Митного кодексу надаються дозволи. Втім, збережено порядок ліцензування цієї діяльності, що залишає широкі можливості для інкорпорації цих структур у відносини між декларантом та митними органами.

5. Скорочення термінів митного оформлення з однієї доби до чотирьох годин.

6. Спроби впровадження окремих елементів електронного декларування та реалізацію принципу "єдиного вікна". Ці ініціативи можуть вважатися позитивними лише умовно, оскільки, як показує практика створення "єдиного вікна" реєстрації підприємств, шлях від декларації до реалізації може зайняти до десяти років.

Іншим засобом позитивного піару стало впровадження пакета "соціальних ініціатив": збільшення загального терміну тимчасового ввезення громадянами-нерезидентами транспортних засобів особистого користування із 183 днів до року.

Така ініціатива повинна сподобатися вітчизняним чиновникам, які їздять в ЄС на авто з європейськими номерами. Тепер же на цих авто вони будуть їздити і в Україні.

Інша "соціальна ініціатива" передбачає збільшення вартості товару, який громадянам можна ввозити в Україну без сплати мита: з 200 євро до 500 євро. Ця ідея також розрахована переважно на заможні верстви населення.

П'ять небезпечних новацій

Більшість "проривних" новацій - повсякденна практика для європейських країн. Якби в Україні була ефективна влада, вони давно вже діяли б. Ці досягнення не перекривають негативні ефекти, які можуть спричинити інші новації митників.

Проект кодексу містить чимало норм, які формують серйозні ризики для експортно-імпортних операцій. Вони ще більше ускладнять переміщення товарів через кордон і не зменшать рівень корупції на митниці. Ось найбільш очевидні і небезпечні.

1. Примат позиції митних органів в питанні визначення митної вартості. У разі набрання чинності кодексом для підприємств настануть складні часи.

У кодексі з'явилася норма, яка зобов'язує декларанта заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, проведеного митним органом.

Іншими словами, декларант повинен сам внести в декларацію ту митну вартість, яку нарахують митники. Ця норма має дуже глибокий зміст.

Він полягає у тому, що на відміну від податкового зобов'язання, визначеного актом перевірки, розрахунки митників неможливо оскаржити, бо не можна оскаржити своє рішення. Така схема захищає митну систему від судової тяганини і необхідності обґрунтування своїх дій, а декларанта фактично позбавляє будь-яких прав.

2. Невизначені вимоги щодо декларанта, невиконання яких тягне відповідальність. При визначенні митної вартості митники отримали право вимагати від декларанта подання "всіх даних", проте їх переліку проект кодексу не містить.

Така норма "садить на гачок" підприємства, які займаються експортом та імпортом, і формує колосальне поле для додаткових поборів. Крім того, митники можуть видати внутрішню інструкцію, яка передбачатиме переліки довідок від близьких структур.

3. Ускладнення процедур розмитнення для декларантів. Негативною новацією стало зобов'язання декларантів самостійно визначати коду товару, який вони перевозять.

Зараз це мають робити самі митники. Очевидно, що якщо декларант неправильно вкаже код товару, а правильно класифікувати товар на практиці вкрай складно, то митники отримають підстави для блокування товару і накладення штрафу або ж будуть вимагати додаткову плату за таке грубе порушення митних правил.

4. Розширення можливості митних органів щодо вимагання хабарів. Для прикладу, проект кодексу передбачає необхідність письмового звернення декларанта до митного органа з проханням випустити декларовані товари у вільний обіг при наданні гарантій в разі незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом.

Така норма є ще одним абсурдом. У жодного депутата не виникло питання щодо сенсу такої норми. Процедура надання гарантій у розвинених країнах призводить до автоматичного звільнення товарів. Це логічно. Норма про необхідність отримання дозволу - це корупційний канал, бо на дозволи відразу ж буде встановлена плата.

5. Необґрунтоване збільшення переліку товарів, які при переміщенні територією України транзитом вимагають банківських гарантій сплати митних платежів.

За чутками, в Україні існує коло обраних банків, гарантії яких збільшують шанси декларанта на успішний перетин кордону. Загалом, практика вимагання банківських гарантій своєчасної сплати податків - небезпечна ідея. Так можна дійти до того, що і податківці почнуть вимагати гарантій сплати податку на прибуток чи ПДВ.

На тлі цих новацій заяви депутатів, що даний проект кодексу кардинально полегшує перетин кордону та зменшує рівень корупції на митниці, виглядають насмішкою.

Здається, у владі вже не залишилося фахівців, існують лише групи бізнес-інтересів, які борються за зони впливу, тобто за високодохідні сегменти державної влади. На жаль, у такій системі реформи приводять лише до перерозподілу зон впливу.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.