Україна зриває поставку зерна китайцям

Дмитро Дєнков, для РЕ

Українській владі дуже пощастило, що китайське правосуддя не поширюється на зловживання торгових партнерів Піднебесної. Інакше деяким членам українського Кабінету міністрів було б непереливки.

"Добре, що в Україні немає смертної кари", - так жартували представники українського уряду на останніх переговорах в Пекіні, що відбулися наприкінці вересня за участі віце-прем'єра Сергія Арбузова і аграрного міністра Миколи Присяжнюка.

Про такі апокаліптичні настрої деяких наших урядовців "РЕ" стало відомо від одного з учасників української делегації. За словами співрозмовника, жартували чиновники через незадовільне виконання Україною умов щодо поставки зерна китайським компаніям.

Як відомо, державна продовольчо-зернова корпорація - ДПЗКУ - отримала від Експортно-імпортного Банку Китаю на початку 2013 року кредит розміром 1,5 мільярда гривень на пільгових умовах.

Більшу частину цих коштів, згідно з угодами, передбачалося направити на закупівлю для китайців зернових, зокрема кукурудзи, але сьогодні фактично поставлено лише 10% від обумовлених обсягів.

В Китаї б за це спустили три шкури з відповідальних осіб. Можна тільки гадати, які санкції Пекін застосовує до своїх чиновників, що зривають мільярдні контракти.

Для довідки - нещодавно екс-міністра залізниць КНР Лю Чжіцзюня, якого піймали на отриманні мільйонних хабарів, присудили до смертної кари. Хоча, за законами Піднебесної, позбавляють життя її громадян і за менший хабар - достатньо, щоб сума перевищувала 100 тисяч юанів - 16,5 тисяч доларів.

Стартова ейфорія

Отже, нагадаємо, як розвивалися події із наданням Україні "аграрних" мільярдних кредитів. Все почалося з меморандуму про співпрацю, який було підписано з китайцями під час офіційного візиту Присяжнюка до КНР ще в липні 2012 року.

Тоді стало відомо, що Україна збирається позичити у Китаю 3 мільярди доларів на реалізацію проектів у вітчизняній аграрній галузі, а взамін обіцяє поставляти якісну аграрну продукцію. Це були лише формальні зобов'язання, які вимагали подальших змін у вітчизняному законодавстві.

Зрештою, з цим в Україні вирішили не зволікати, і через декілька місяців спочатку парламент, а потім й Кабмін постановою №857 від 13 серпня 2012 року дозволили ДПЗКУ як контрагенту уряду залучити китайські гроші під державні гарантії.

Завдяки законодавчим змінам у жовтні 2012 року ДПЗКУ уклала генеральний договір про співпрацю у сфері сільського господарства з китайською національною корпорацією машинної промисловості і генеральних підрядів (CNCEC), основні положення якого оприлюднив Forbes.ua. А вже в грудні зернова корпорація уклала кредитні договори з Експортно-імпортним Банком Китаю.

Останні два документи найважливіші і містять основні умови співробітництва між Китаєм та ДПЗКУ.

Загалом, із наявної інформації, наданої ЗМІ і представниками Кабміну, відомо, що уряд повинен був отримати від Китаю у 2013 році кредит на 3 мільярди доларів. Другий транш передбачалося направити на конкретний проект в сільському господарстві, але до цього справа так чомусь і не дійшла.

Кошти, нехай лише і перший транш, ДПЗКУ отримала за надзвичайно вигідними умовами: за ставкою Libor + 4,5% на 15 років з п'ятирічним пільговим періодом. Дешевші гроші водяться лише в МВФ.

Постачання кукурудзи до Китаю та ще й в обмін на вигідний кредит - неабияка подія для України. Країна вперше за свою історію отримала офіційний дозвіл на постачання такого великого обсягу зерна на китайський ринок, який завжди славився надмірним регулюванням і недоступністю.

Раніше Китай купував цю культуру у США і Бразилії через міжнародних сировинних трейдерів на зразок Cargill чи Louis Dreyfus Commodities, а також в Аргентині. Причому Аргентина намагалася протиснутися на китайський ринок протягом трьох років, а українцям це вдалося ледь не з першої спроби.

Залишалося лише виконати вимоги контрактів.

Хто бреше?

Відповідно до генерального договору із CNCEC, ДПЗКУ повинна поставляти китайській компанії щорічно 4-6 мільйонів тонн кукурудзи та інших зернових протягом 15 років. Загальна сума договору для закупівлі Китаєм української продукції на цей період становить 22,7-26,5 мільярда доларів.

Якщо більш детально, то очікуваний загальний обсяг поставок - 80 мільйонів тонн збіжжя, перший рік - 4 мільйони, другий рік - 4,5 мільйона, з третього року - не менше 5,2 мільйона. Причому CNCEC, як виходить із договору, отримала право реекспорту зернових до третіх країн.

За словами голови Мінагропроду Миколи Присяжнюка, йдеться про маркетинговий рік – з 1 липня по 30 червня. Тобто, ДПЗКУ повинна поставити 2 мільйони тонн зерна у 2013 році та ще стільки ж до 30 червня 2014 року.

І, виявляється, це зовсім непросте завдання для державної зернової корпорації. Декілька співрозмовників підтвердили "РЕ", що ДПЗКУ випробовує зараз серйозні проблеми із поставками зерна китайським компаніям. Хоча аграрний міністр й запевняє у протилежному.

"За договором, ми поставляємо до кінця календарного року 2 мільйони тонн. Сьогодні ми 800 тисяч тонн вже відправили. Зараз відвантажуємо ще 100 тисяч тонн", - сказав Присяжнюк, відповідаючи на питання автора на зерновому конгресі 23 жовтня.

За словами міністра, затримка з прибиранням кукурудзи в поточному році змусила багатьох зернотрейдерів, що працюють в Україні, змістити графік поставок. Тим не менш, Присяжнюк упевнений, що ДПЗКУ виконає свої зобов'язання перед китайським партнерами в строк.

В цьому переконує і прес-служба державного зернотрейдера у своєму повідомленні від 30 жовтня.

"В рамках виконання кредитного договору з Експортно-імпортним банком Китаю ПАТ "ДПЗКУ" поставила на експорт близько 900 тисяч тонн зерна. Ще понад 100 тисяч тонн знаходиться в процесі навантаження та перевалки в портових терміналах України й буде експортовано упродовж декількох наступних днів", - запевняють в корпорації.

Виходячи із повідомлення, загалом до кінця 2013 календарного року ДПЗКУ планує поставити на експорт до 2 мільйонів тонн зерна - це пшениця, кукурудза, ячмінь та соя, повідомили в компанії. Детальні дані по кожній культурі в корпорації відмовилися надати. До того ж раніше ніхто із чиновників не згадував про сою, коли йшла мова про постачання зерна китайцям.

Звісно, можна припустити, що зернова корпорація різко активізується і поставить ще 1,1-1,2 мільйона тонн зерна до кінця року, як це передбачено договорами. Але, що робити, якщо ДПЗКУ сьогодні поставила, насправді, уп'ятеро менше названого міністром і корпорацією обсягу?

Як зазначає співрозмовник "РЕ", який ознайомлений з відповідними операціями державного зернотрейдера, китайські партнери отримали близько 170 тисяч тонн українського зерна станом на 15 жовтня. Важко повірити, щоб за тиждень зернова корпорація наростила обсяги поставок в 5 разів.

За словами одного із співбесідників "РЕ", невиконання контрактів може загрожувати Україні серйозними штрафними санкціями. Хоча інформацію щодо наявності таких позицій в угодах з китайцями до сьогоднішнього дня ні один чиновник не підтверджував. В ДПЗКУ також відмовляються говорити про це, посилаючись на "конфіденційність" документів.

Наразі відомо лише, що українська компанія повинна поставляти щорічно оговорений обсяг збіжжя за таких умов: перше - контрагенти виконують перед ДПЗКУ форвардні контракти, друге - на українському ринку достатньо зернових за прийнятною ціною, і третє - корпорація має достатньо потужностей для перевалки товару.

Все це є: і контрагенти, і зерно, і прийнятні ціни. До того ж, у вересні цього року Кабмін передав зерновій корпорації ще кілька елеваторів.

Форс-мажор, до якого договір між ДПЗКУ і CNCEC відносить війну, ембарго, міжнародні санкції, валютні обмеження і політичні ризики, також поки що не мав місця.

Замість висновку

Державна продовольчо-зернова корпорація була створена Кабміном у серпні 2010 року на базі збанкрутілої ДАК "Хліб України". Спочатку новоутворена структура була державним підприємством, проте через рік з легкої руки уряду відбулася реорганізація ДПЗКУ у публічне акціонерне товариство.

Сьогодні ДПЗКУ об'єднує два портових елеватори - в Одесі та Миколаєві та близько 30 лінійних елеваторів та десятки комбінатів хлібопродуктів і борошномельних підприємств.

З моменту створення ця установа нічим особливо не відзначалася, і постійно перебувала "в тіні" сумнозвісної компанії "Хліб Інвестбуд", яка вважалася державною, але держава була в ній присутня, як відомо, лише номінально.

Більше того, незрозуміло на яких підставах, але "Хліб Інвестбуд" постійно використовував потужності ДПЗКУ і надавав їх в оренду іншим компаніям.

Згодом реальні власники "ХІБ" "вимили" частку держави в ній з 49% до 1% і щезла, а її куратор - Ігор Філіпенко - знову втік до Канади. Від такої кооперації держава не отримала ні копійки, хоча у 2011-2012 роках "Хліб Інвестбуд" очолював рейтинги зернотрейдерів, а у 2011 році, за інформацією Deloitte, заробив більше 5 мільярдів гривень.

Між тим, сьогодні один з колишніх керівників "ХІБу" - Роберт Бровді - працює заступником голови правління ДПЗКУ. Тож є великі сумніви щодо реальних завдань зернової корпорації, тому що рівень довіри до її менеджменту "нульовий" як, власне, і до урядовців, які теж беруть в цьому участь.

На цьому тлі слова Присяжнюка про необхідність відродження довіри до державних "ефективних" менеджерів і потенціал державних корпорацій виглядають відвертим знущанням. Робота урядовців може призвести до того, що Україна втратить китайський ринок так само легко, як його і завоювала.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.