Інший бік Європи

Володимир Скиба

Оголошена "європауза" і події, що послідували за нею, змусили багатьох експертів замислитися над питанням реальної ціни угоди про асоціацію для України.

Серед головних аргументів - те, що в Євросоюз постачаються в основному вітчизняні сировинні товари та напівфабрикати, а також те, що відкриття внутрішнього ринку створить для українських виробників нерівну конкуренцію і змусить згортати бізнес.

Водночас, на користь Асоціації - можливість підлаштуватися під європейські вимоги до якості продукції і за рахунок цього розвивати експорт не тільки в ЄС, а й на інші перспективні ринки.

Про підводні камені


Втім, економісти вже озвучили, що адаптація під євровимоги коштуватиме нашій країні десятки мільярдів доларів. Наступне питання: чи окупиться вона і наскільки швидко? Тоді як сировинні акценти експорту до Європи вже багато років є об'єктивною реальністю.

Виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко підтверджує: в 2012 р. понад 60% у структурі експорту з України до Євросоюзу становила різна сировина і напівфабрикати, насамперед, - продукція ГМК (залізорудна сировина, сталева заготовка), АПК і хімпрому. "А ось машини и обладнання там реалізувати важко, там інші стандарти та гостра конкуренція", - нарікає аналітик.


Крім того, розширена зона вільної торгівлі (ЗВТ) не скасує всіх прямих і тим більше непрямих захисних заходів Брюсселя. Так, по низці товарних груп передбачено зняття тарифних бар'єрів (в основному ввізних мит), проте, з нетарифними обмеженнями справа йде складніше.

Не секрет, що в обхід правил СОТ і будь-яких режимів вільної торгівлі в ЄС діють продумані нетарифні перепони. Одним з відомих прикладів є так званий пакет REACH ("реєстрація, оцінка та авторизація хімікатів"), що жорстко регламентує вимоги до хімічного складу імпортних товарів і дозволяє забороняти їх доступ на євроринки, зважаючи на вміст тих чи інших речовин.

Поки що лише кілька вітчизняних підприємств пройшли сертифікацію REACH. Поряд із цим європейські ринки „прикриті” технічними регламентами з усіх видів продукції. У результаті - до євроспоживачів потрапляють тільки ті товари, які не виробляються в самій Європі, або ж за якими стоїть споживче лобі, яке сильніше, ніж у внутрішніх виробників.


Нещодавно міністр торгівлі Євразійської економічної комісії (ЄЕК) Митного союзу Андрій Слєпнєв повідомив автору, що нетарифні заходи стають у світі головним інструментом прикриття внутрішніх ринків. Це стосується і Європи: запуск ЗВТ не завадить їй зберегти нетарифні заходи, пов'язані в першу чергу з якістю продукції.

Глава торговельно-економічної секції українського представництва Євросоюзу Ніколас Бердж у своєму коментарі теж визнає: для доступу на євроринки Київ повинен вирішити всі питання з нетарифними нормативами - вони не підпадають під дію ЗВТ.

На початку грудня відомий "активіст" інтеграції ЄС з Києвом, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський підтвердив, що реформи, які вимагаються для розширення експорту до Європи, будуть болісними і для компаній-постачальників, і для звичайних українців. "Але цього не треба боятися, адже це спрямовано на розвиток країни та суспільства", - вважає дипломат.


Дослідження Інституту економіки та прогнозування НАНУ показують, що Асоціація і пов'язане з нею зняття митних зборів здатне призвести до невеликого, але все-таки зростання експорту України вже в 2014 р. Це зростання оцінюється в $1,5 млрд., з яких 2/3 припаде на реальний сектор, а решта - на послуги; все це дасть бонусний приріст ВВП на 0,5%.

До того ж, імпорт товарів і послуг збільшиться на $1 млрд. Враховуючи стагнацію споживання на європейських ринках і пов'язані з цим проблеми розвитку експорту на них, позитивний ефект для вітчизняних підприємств в основному буде реалізований не за рахунок зростання поставок, а завдяки інвестуванню в модернізацію, виходу на нові ринки третіх країн тощо.

У результаті торговий баланс з ЄС майже не зміниться, і навіть може погіршитися за рахунок випереджаючого зростання імпорту, що створить додатковий тиск на золотовалютні резерви.

Втрати на Сході

Тим часом, якщо говорити про втрати на російському напрямку, то вони за 2013 рік вже оцінюються більш ніж в $6 млрд. Так, за 9 місяців поточного року поставки в РФ - відносно аналогічного періоду 2012 р. - впали на 13,4% до $11,4 млрд. Фахівці відзначають, що, перш за все, постраждало машинобудування (експорт вагонів, насосно-компресорного устаткування і т. ін.) і харчова промисловість.

В індустріальних регіонах країни вже зупинені заводи - той же Стахановський вагонобудівний, люди змушені йти в неоплачувані відпустки або навіть звільнятися.
Дійсно, в 2012 р. Росія зайняла 25,6% у структурі товарного експорту України, у вартісному вираженні - це найбільша країна-покупець.

І швидка втрата цього ринку не може бути оперативно компенсована за рахунок альтернативних напрямків. Так, минулого року вітчизняним експортерам вдалося частково диверсифікувати збут - наприклад, в Африку продано на 68,6% більше української продукції (на $5,6 млрд.), а в обидві Америки - на 2,2% більше (на $2,6 млрд.).

Але це поступовий процес, і ці напрямки залишаються другорядними, тоді як торгові санкції Москви позначилися швидко і відчутно. Російський ринок залишається досить важливим для нас, особливо це стосується товарів з високою доданою вартістю, таких як машини та обладнання.

Так, в 2012 р. з машинобудівної товарної групи XVI УКТ ЗЕД поставки на російський ринок склали 48,8% (на $3,4 млрд.), тобто майже половину. А по групі XVII (транспортні засоби) цей показник склав 56%.


Разом з тим, за 9 місяців цього року через торговельні конфлікти продаж наших локомотивів в РФ скоротився на 29,6% (до $1408 млн.), продукції авіапрому - на 55,7% (до $38 млн.), а автомашин - на 62,2 % (до $138 млн.). Це відчутно б'є по національній економіці, ситуацію в якій і так не назвеш стабільною.

Основною причиною падіння поставок стало введення Кремлем утилізаційного збору на транспортні засоби, обмеження ввезення з України карамелі, кондитерських виробів тощо.


Металопродукція і хімія також є значними статтями експорту до Росії (за 9 міс. 2013 - 22,4% і 12,3% поставок відповідно) і вони залишаються вразливими. Так, в листопаді ЄЕК порушила антидемпінгове розслідування проти імпорту в МС вітчизняних прутків (будівельного прокату).

Про можливі плюси


Однак, все це "квіточки", порівняно з тим, що може статися при максимальному розгортанні санкцій росіянами, акцентує О.Устенко - вже в 2014 р. активний запуск тарифних і нетарифних заходів може призвести до зниження поставок в РФ на загальну суму до $8 млрд., або приблизно ще на 50% до обсягу у поточному році. За експертними даними, поставки агропродукції можуть зменшитися на 50%, товарів харчопрому - на 40%, а втрати хімпрому та машинобудування складуть додатково по 20%.

Все це повністю нівелює позитивні торговельні ефекти від асоціації з ЄС і призведе до падіння ВВП на 0,5-1%. Надалі можливе виключення Києва із ЗВТ СНД, а це спровокує нове погіршення даних показників.


З іншого боку, нормалізація і пожвавлення торговельно-економічних відносин на східному напрямку дозволяють не тільки уникнути описаного негативу, але й додатково наростити експорт. Багато в чому це може бути досягнуто за рахунок запуску масштабних проектів виробничої кооперації.

Так, вже давно стоїть питання про створення з Москвою СП з випуску літаків "АН". Це і проект нового військово- транспортного АН-70, і спільна робота з виготовлення та маркетингу лінійки АН-148/158, в якій російські комплектуючі сьогодні становлять до 70% вартості.

Не будемо забувати і про давній проект суднобудівного СП на базі українських верфей, а також про спорудження заводу з виробництва ядерного палива.

У цілому розвиток кооперації (в судно- і авіабудуванні, ракетно-космічній сфері, енергомашинобудуванні, атомній енергетиці, ВПК, з/д машинобудуванні тощо) здатен принести країні щорічне зростання ВВП не менш ніж на 0,5%. У грошовому вираженні в найближчі 5 років це складе до $13 млрд.


Отже, в "європаузи", при всій емоційності її сприйняття в Україні, є своя логіка. Економічний ефект євроінтеграції залишається примарним і неоднозначним, а на східному напрямку є відчутні втрати. І далеко не факт, що варто боротися за "синицю в небі", втрачаючи при цьому "журавля в руках".



Коментарі

Додати коментар


Віктор

Ага. 20 років нічого не робили директора а тепер за рік, як вони обіцяють переобладнають заводи випустять нові продукти і відпрацюють нові технології?

Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.