Підсумки енергетичного 2013-го: все буде газ

Юрій Корольчук

Рік, що минув, посяде належне місце у енергетичній історії України. Хоча він виявився надзвичайно складним у газових стосунках із Росією, 17 грудня було досягнуто угоди про зниження ціни для "Нафтогазу України". Держава зробила успішні кроки у співпраці із міжнародними корпораціями Shell, Chevron, ExxonMobil та Eni. Україна спромоглася організувати альтернативу російському газу за допомогою реверсних постачань з ЄС.

Разом з тим, під питанням залишається реалізація проекту побудови LNG-терміналу, який мав би сприяти диверсифікації маршрутів поставок газу. Небагато чим похвалитися і у питанні реформування "Нафтогазу України" та розбудови внутрішнього ринку "блакитного палива".

Неоднозначна ситуація в паливно-енергетичному комплексу породжує питання: що чекає українську енергетику у найближчому майбутньому? Насамперед, енергетика потребує термінового вирішення основних проблем – багатомільярдної модернізації інфраструктури і встановлення обгрунтованих тарифів на енергоносії.

Нескінченні переговори із «щасливим» фіналом

До 17 грудня україно-російські відносини у газовій сфері енергетики нагадували славнозвісний "Гордіїв вузол", який Києву не вдавалося розрубати протягом попередніх трьох років. Не додавав оптимізму початок року, коли "Газпром" виставив Україні рахунок за недобір газу у 2012 році на суму $7 млрд. Таке "недружнє" ставлення породило відповідь – Україна налаштувалась ще більше скорочувати закупівлю газу в Росії. У січні-листопаді 2013 року Україна скоротила імпорт російського газу порівняно з аналогічним періодом минулого року на 15,5% - до 25,7 млрд. куб. м.

Хоча офіційна статистика поки не оприлюднена, за підсумками 2013 року Україна закупить, як і прогнозувалося у балансі надходження і розподілу природного газу, 27-28 млрд. куб. м газу. Із цього обсягу обсяг імпорту газу "Нафтогазом" з ресурсів "Газпрому" становитиме 13 млрд. куб. м, закупівлі Ostchem, яка контролюється Дмитром Фірташем, - 13 млрд. куб. м, поставки німецької RWE Supply&Trading та інших європейських компаній – 2 млрд. куб. м.

За орієнтовними розрахунками, у 2013 році Україна скоротить закупівлі газу в Росії на 16%. А якщо порівняти із 2011 роком, то скорочення закупівель складе 40%. Безумовно, що така від’ємна динаміка не влаштовувала "Газпром". Зважаючи на обсяги недобору розмір претензій "Газпрому" до "Нафтогазу" за підсумками минулого року міг перевищити $10 млрд.

Скорочення закупівель влітку і восени 2013 року спровокувало масштабний конфлікт "Нафтогазу" і "Газпрому": компанії намагалися з’ясувати, хто має закачувати газ у ПСГ для гарантування стабільних поставок у країни ЄС. Україна закачала лише 11 млрд. куб. м і впритул до жовтня відмовлялася закуповувати у Росії більші обсяги газу. В результаті російський газовий монополіст домовився із компаніями Дмитра Фірташа про продаж 5 млрд. куб. м газу за пільговою ціною $269/тис. куб. м. Лише у такий спосіб було знято напругу в україно-російських відносинах.

Зрештою, шляхом переговорів та завдяки домовленостям про проекти масштабної кооперації України та Росії у різних галузях промисловості, "Нафтогаз України" досягнув компромісу із "Газпромом" про зниження ціни на газ до $268,5/тис. куб. м. На порядку денному – продовження переговорів про створення консорціуму із управління ГТС України. Оцінку ГТС завершено, відповідні звіти вже передано до Міністерства енергетики України.

Словацький реверс розчарування

Розчаруванням року безумовно можна вважати проект реверсних поставок газу в Україну із ЄС через Словаччину. Найбільше розчарування мав би відчувати міністр енергетики Едуард Ставицький, який неодноразово протягом року запевняв громадськість в тому, що словацький реверс розпочнеться "із дня на день".

Востаннє міністр енергетики намагався укласти договір із оператором словацьких магістральних газопроводів Eustream на початку грудня. Але спроба також виявилася невдалою. За інформацією американського видання, українська делегація просто не з’явилася на підписання угоди, яке було заплановане на 4 грудня 2013 року у Братиславі.

Власне, саме остання спроба відкрила громадськості "секрет Полішинеля" - Словаччина висунула до України вимоги гарантувати обсяги транспортування газу у зворотному напрямку та підняла питання про інвестування у розбудову газопроводів, який потрібен для організації реверсу.
До цього моменту протягом року реверс в Україну вже здійснювався з території Польщі та Угорщини."Газпром" відповів на реверсні поставки газу в Україну звинуваченнями у реалізації шахрайських схем, назвавши реверс газу "віртуальним". Одночасно Москва намагалася заблокувати побудову реверсної схеми поставок газу з території Словаччини, яка за потужністю значно перевищує сукупні можливості трубопроводів на кордонах з Польщею, Угорщиною та Румунією. Теоретично Україна може отримувати з Словаччини до 30 млрд. кубометрів газу щорічно, що фактично дорівнює обсягам поставок "Газпрому".

Оператор ГТС Словаччини – Eustream, згідно норм європейського енергетичного законодавства, повинна забезпечувати доступ всіх зацікавлених компаній до транзитних потужностей, в т.ч. у напрямку України. Це у теорії. Однак на практиці, Газпром, який підписав з Eustream 20-річний контракт на транспортування 50 млрд. куб. м газу щорічно, вимагає погодження режимів роботи словацької ГТС. І фактично блокує реверс. Враховуючи 90% залежність Братислави від російського газу (поставки 5,9 млрд. куб. м в 2011 р.) , а також ту обставину, що надходження від транзиту складають значну частину доходів бюджету країни, позицію словаків можна було зрозуміти.

Але чи не найбільший ризик для реверсу полягає у домовленостях України та Росії про зниження ціни на газ до рівня $250-270/тис. куб. м. Адже ціна європейського газу становить $380-400/тис. куб. м і лише влітку зменшується до $330-350/тис. куб. м. Власне, із підписанням додаткової угоди 17 грудня 2013 року між "Нафтогазом" і "Газпромом" реверсні проекти втрачають свою актуальність.

Видобуток і транзит дають привід для оптимізму

Видобуток газу і нафти, а також транзит газу і нафти у 2013 році продемонстрували різновекторні напрями – як оптимістичні, так і песимістичні. Всього за 11 місяців 2013 р. було видобуто 18,6 млрд. куб. м природного газу, що на 1,7% більше, ніж роком раніше. Найбільша державна видобувна компанія "Укргазвидобування" за підсумками 11 місяців 2013 р. також наростила видобуток до 13,74 млрд. куб. м газу, що на 94 млн. куб. м, більше, ніж за відповідний період 2012 року.

Згідно з прогнозом, можна очікувати видобутку природного газу в цілому в Україні на рівні 20,5 млрд. куб. м.

Слід зауважити, що основні перспективи збільшення видобутку пов’язана із роботою державної компанії "Чорноморнафтогаз". У січні-листопаді 2013 р. компанія поставила рекорд останніх років та збільшила видобуток природного газу у порівнянні з аналогічним періодом 2012 р. на 40% (424 млн. куб. м) - до 1,47 млрд. куб. м. За підсумками 2013 року компанія має намір виробити 1,65 млрд. куб. м газу, що на 40% (або 475 млн. куб. м) перевищить показники видобутку у 2012 році.

Прогноз базується на поточних показниках видобутку на Одеському родовищі, яке облаштовується з використанням бурових установок "Петро Годованець" і "Незалежність". Протягом найближчих років "Чорноморнафтогаз" має намір реалізувати програму по збільшенню видобутку природного газу з 1,05 млрд. куб. м у 2011 році до 3 млрд. куб. м в 2015 році.

Незважаючи на відверто невтішні результати першого півріччя, що були пов’язані із зменшенням продажів "Газпрому" у Європі, обсяги транзиту природного газу через територію України до ЄС у другій половині року зросли. У результаті за підсумками 11 місяців транзит збільшився на 3,5% - до 75,2 млрд. куб. м. У листопаді 2013 р. транзит російського газу через України до країн ЄС зріс одразу на 21,5% у порівнянні із листопадом 2012 р. і склав 7,1 млрд. куб. м. "Газпром" активно нарощує поставки газу д країн ЄС, що гарантуватиме додаткові заробітки "Укртрансгазу".

Згідно з прогнозом, за підсумками 2013 року транзит може перевищити 82 млрд. куб. м, тоді як у 2012 році Україна зменшила транспортування газу до країн ЄС на 19,7% - до 81,2 млрд. куб. м.

Нарешті, після низки відверто провальних років, непогані показники демонструє "Укртранснафта". Транзит нафти до країн ЄС через нафтопровідну систему України протягом 2013 року склав 14,24 млн. т, що на 7,5% більше, ніж за аналогічний період 2012 року. Очікується, що обсяги транзиту за підсумками 2013 року зростуть до 15,5 млн. т у порівнянні з 14,55 млн. т минулого року.

І якщо показники видобутку газу, транзиту нафти і газу продемонстрували позитивну динаміку, проблемним місцем, як і раніше, залишається видобуток нафти. Обсяг видобутку нафти за 11 місяців 2013 р. скоротився на 3,9% - до 1,98 млн. т. За приблизним прогнозами за підсумками 2013 р. Україна видобуде лише 2,2 млн. т нафти. У 2012 р. держава видобула 2,37 млн. тонн. Відповідно, річне падіння становитиме майже 7%. Головним «винуватцем» зниження видобутку нафти є падіння дебіту свердловин та відсутність інвестицій з боку "Укрнафти", яка вже протягом кількох років контролюється групою Приват.

Довгоочікувані Угоди

2013 рік став багатим на угоди з міжнародними компаніями, які зацікавлені у видобутку нетрадиційного газу та освоєнні шельфу Чорного моря. Першу угода про розподіл продукції (УРП) була підписана із Shell, яка буде освоювати Юзівську ділянку. Ближче до завершення року уряд вийшов на фініншну пряму у переговорах щодо підписання УРП з пулом компаній на чолі з ExxonMobil (Shell і OMV Petrom), що передбачає реалізацію проекту на Скіфській ділянці шельфу Чорного моря.

Вслід за цим вирішилося питання про підписання УРП із компанією Chevron, яка довший час не могла заручитися підтримкою Івано-Франківської та Львівської обласних рад. Нарешті, останніми до бажаючих знайти газ і нафту в Україні приєдналися компанії Eni і Electricite de France, які спільно із ТОВ "Води України" і "Чорноморнафтогазом" будуть освоювати шельфові площі Субботіна, Абіха, Маячна і Кавказька.

Усі проекти потребують багатомільярдних інвестицій у розвідку та подальший промисловий видобуток ресурсів за умови доведення покладів. Після підписання угоди із Росією про зменшення ціни на газ до рівня $268,5/тис. куб. м, можуть виникнути питання щодо успішності проектів із видобутку нетрадиційного газу. Адже за умови відсутності конкуренції на ринку бурових робіт собівартість нетрадиційного газу може перевищити ціну, зафіксовану у додатковій угоді з "Газпромом". Враховуючі ризики, Shell і Chevron зафіксували в УРП можливість здійснювати експорт газу з території України.

Газовий хаб розбрату

У 2013 році Україна вперше на міждержавному рівні розпочала аналіз можливості створення газового хабу на базі підземних сховищ. Вперше ця ідея була обговорена із чиновниками Єврокомісії у рамках "круглого столу" в Брюсселі.

Західноукраїнські газосховища по свої суті вже є газовим хабом, оскільки проектувалися та будувалися на перетині потужних магістральних трубопроводів, якими до останніх років постачалося до 75% російського газу до країн Євросоюзу.

Анонсоване міністром Едуардом Ставицьким зберігання газу європейськими компаніями дозволило би заробити непогані кошти "Укртрансгазу", враховуючи те, що середня ціна зберігання тисячі кубометрів газу у європейських сховищах складає $25 за сезон. За середніми розцінками зберігання 1 млрд. куб. м газу коштувало б $25 млн. Обсяги сховищ, на основі яких можна створити хаб - 20 млрд. куб. м.

У ЗМІ навіть з’явилась інформація про те, що міністр енергетики Едуард Ставицький переконував єврокомісара Гюнтера Оттінгера у намірах України збільшити потужність власних сховищ газу із нинішніх 31 млрд. до рівня 60 млрд. куб. м.

І технічно, і фінансово ці ідеї викликали більше питань, ніж відповідей. Адже, з одного боку Україна, продовжувала вести переговори із Росією щодо створення газотранспортного консорціуму. З іншого, нібито намагалася створити газовий хаб.

Скоріше за все заяви Ставицького про наміри створити газовий хаб були зроблені в розрахунку на європейські компанії, які Міненерго переконувало зберігати газ у ПСГ України. Також це мало вплинути на Словаччину у питанні проштовхування словацького реверсу.

Тим паче, що обіцяні збільшення потужності сховищ газу із існуючих 31 млрд. до 60 млрд. – практично нездійснений проект. Фахівці "Укртрансгазу" говорять про максимально можливе збільшення потужностей сховищ до 37-38 млрд. кубометрів (на 20%). На це, за підрахунками "Укртрансгазу", потрібно витратити мінімум 3 роки.

Провал "Адріатичного газового коридору"

Ще одним проектом 2013 року, якому не судилося навіть стартувати, стало створення "Адріатичного газового коридору" (між Україною, Хорватією та Угорщиною). Проект передбачав поставки газу від LNG-терміналу на острів Крк в Хорватії через Угорщину до українських підземних сховищ газу.

"Адріатичний газовий коридор" за задумом чиновників мав стати одним із альтернативних маршрутів постачання газу. Проте, задовго до вирішення цінового питання між Україною та Росією, проект угоди про створення "Адріатичного газового коридору" так і не було підписано.

Історія обернулася невеликим скандалом, оскільки глава уряду Хорватії Зоран Мілановіч скасував свій візит до Києва, де планував підписати угоду із Прем’єр-міністром Миколою Азаровим. Не менший конфуз в "українському питанні" очікував і на єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Оттінгера, який запевняв, що учасники створення "Адріатичного газового коридору» вже погодили останні деталі майбутнього проекту. Ймовірно, така впевненість єврокомісара базувалася на переговорах із міністром енергетики Едуардом Ставицьким.

Зважаючи на те, що газ по "Адріатичному газовому коридору" мав постачатися із LNG Adria, його ціна для України - за умови високих тарифів на світових ринках скрапленого газу і вартості транзиту до кордону України, – становила би не менше $550-600/тис. куб. м. І це без врахування інвестицій, які потребує проект побудови терміналу на острові Крк. Отож, "Адріатичний газовий коридор" став однією із перегорнутих сторінок історії української енергетики.

На LNG-термінал може чекати несподіваний поворот долі

Наступним проектом, про який багато говорили чиновники, є побудова вітчизняного заводу із регазифікації або LNG-терміналу. Впродовж трьох років Україна активно просувала проект не лише в середині країни, а й на зовнішніх ринках в очікуванні інвесторів та постачальників газу. Однак після грудневих домовленостей з "Газпромом" проект LNG-терміналу може зазнати кардинальних змін.

Нині на світових ринках ціна зрідженого газу становить від $400/тис. куб. м і вище. Із врахуванням операційних затрат ціна відновленого газу може наблизитися до $500/тис. куб. м. Водночас, Україна вже зробила конкретні фінансові кроки для реалізації проекту і компанія «Укртрансгаз» почала будівництво 80 км газопроводу, який мав би з’єднати LNG-термінал і ГТС України.

Купівля скрапленого газу за "захмарною" ціною стає безглуздою за наявності дешевого російського ресурсу. Разом з тим, проект LNG-терміналу може отримати несподіваний розвиток: його зможуть використовувати для поставок "блакитного палива" не до, а з території України. Свого часу, у 2003-04 рр. реалізація подібного проекту обговорювалася на рівні керівництва "Нафтогазу", "Газпрому" та низки іспанських компаній

Коли вугілля стане газом

У 2013 році Україна нарешті погодила із Китаєм план початку робіт щодо будівництва заводів із газифікації вугілля. Пекін оголосив про намір виділити кредитну лінію на суму $3,6 млрд. ще у 2011 році. Впродовж 2013 року були розроблені конкретні пропозиції і за підсумками останнього візиту Президента Віктора Януковича до Китаю було нарешті підтверджено про початок будівництва заводів у 2014 році.

Для України китайський кредит залишається привабливим, оскільки прогнозована собівартість синтетичного газу - $235/тис. куб. м. Враховуючи географію будівництва, зацікавленими споживачами синтез-газу, передусім, є підприємства хімічної промисловості.

У другій частині читайте про перспективи ринків нафти і нафтопродуктів, зміни правил гри на ринку електроенергетики.




Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.