Тріщини на експорт. Україна провалила виконання збройного контракту з Іраком

Сергій Гончаров

У перші дні після нового року вітчизняні ЗМІ приділили чимало уваги проблемі, яка виникла під час виконання пакета контрактів про військово-технічне співробітництво.Простіше кажучи – про постачання зброї та надання супутніх послуг: підготовку персоналу, забезпечення запчастинами тощо між Україною та Республікою Ірак.

З одного боку, це цілком природно – адже маємо великий (і скандальний) "прокол" як українського ВПК, так і України, як держави, в цілому (контракти укладалися "дочкою" державної компанії "Укрспецекспорт").

З іншого – увагу частини журналістів і спостерігачів не міг не привернути той факт, що активність українських ЗМІ навколо наміченого "іракського військово-торгового провалу" за "дивним" збігом обставин пов'язана не так із самим цим провалом (а проблеми – і серйозні – у військово-технічному співробітництві між Києвом і Багдадом виникли ще восени 2010-го і аж ніяк не були таємницею для всіх, хто стежить за темою), як із організацією сфери "експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення" та пов'язаними з нею кадровими розстановками. Але – про все це по черзі...

Насамперед, про самі контракти. Україна уклала "перший із серії масштабних контрактів на постачання озброєнь до Іраку" на суму $556,5 млн. у грудні 2009-го. З української сторони контракт укладено дочірнім підприємством (тепер уже колишнім) держкомпанії "Укрспецекспорт" – "Спеціалізованою зовнішньоторговельною фірмою "Прогрес". Контракт (точніше – два контракти) передбачає постачання протягом 3-3,5 років 420 одиниць бронетехніки (350 бронетранспортерів БТР-4Е і БТР-4КЕ "Буцефал" – в Україні він відомий як "Ладья" і без приставки "Е", а також 30 командно-штабних БТР-4КШМ, 30 санітарних БСЕМ-4Е і 10 ремонтно-евакуаційних машин БРЕМ-4Е на його базі) на суму понад $457,5 млн. і шести легких тактичних військово-транспортних літаків Ан-32Б-120 на суму $89 млн. На що іракська сторона витратила ще $10 млн. – не розголошується.

У реалізації контрактів взяло участь більше ніж 80 українських підприємств, а основними виконавцями стали Харківське конструкторське бюро з машинобудування (ХКБМ) ім. О.О.Морозова разом із також держпідприємством "Завод ім. Малишева" (контракт щодо БТРів і машин на їхній базі) і Київський авіаційний завод "Авіант" (нині – філіал "Серійний завод" Антонов "ДП" Антонов") у частині Ан-32Б-120. Іракський контракт навіть назвали найбільшим в історії незалежної України, що є перебільшенням.

Найбільшим військовим контрактом України після 1991-го й донині залишається укладений ще в 1990-ті "заводом ім. В.А. Малишева" контракт на постачання 320-ти основних бойових танків (ОБТ) Т-80УД Пакистану на суму $648 млн.

Як зазначав тодішній перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України Степан Гавриш, робота над укладанням угоди розпочалася 2007-го. Вона стала "логічним продовженням" участі України в миротворчій (або окупаційній – з якого боку дивитися – Ред.) місії в Іраку в 2003-2005рр. і перебування там українського "миротворчого персоналу" в 2005-2008рр.

Не обійшлося без традиційного для 2009-го з'ясування відносин між РНБО і Кабінетом Міністрів. Пан Гавриш висловив жаль з приводу позиції КМУ щодо цієї угоди, через яку, за його словами, на певному етапі переговори з іракською стороною були припинені, підписання гарантійного листа уряду під контракт – заблоковане. Насамкінець гарантійний лист було таки підписано. Але не главою уряду, а в.о. міністра фінансів і лише після втручання Президента України, Комісії з військово-технічного співробітництва і (чомусь) Комісії зі свободи слова парламенту. За словами тодішнього заступника генерального директора "Укрспецекспорту" Олександра Коваленка, йшлося про постачання Іраку "абсолютно нової техніки українського виробництва".

Значну роль у підписанні контракту відіграли США – постачання як української бронетехніки, так і українських літаків фінансується за рахунок коштів, наданих американцями на переозброєння армії Іраку. Загалом "бронетранспортерно-літакова угода" мала яскраво виражений політичний характер. Це подяка за участь України в антисаддамівській коаліції, в перемозі якої нинішня влада Іраку зобов'язана самим своїм існуванням.

Виявилося, однак, що мало отримати "смачний" контракт. Треба ще зуміти скористатися можливостями. А з цим не склалося майже із самого початку. Ще на початку літа 2010р. у Харкові виникли проблеми: завод ім. В.А.Малишева зривав терміни виготовлення дизелів 3ТД-3 для БТРів.

Генеральний конструктор ХКБМ Михайло Борисюк був обурений: залишалося лише чотири місяці на доопрацювання і випробування машин (до кінця жовтня 2010р., згідно з контрактом, вже потрібно було відправити першу партію БТР- 4 в Ірак), а двигунів немає! Втім у жовтні, коли машини оглядав тодішній перший віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв, про зрив контракту вже не говорили. Поступово терміни перенесли на листопад, потім на грудень. А в результаті не встигли й на парад у Багдаді 5 січня 2011р. з нагоди Дня армії Республіки Ірак.

"15 грудня ми збиралися відправити першу партію – 11 машин, - розповів газеті "Сегодня" пан Борисюк. - Але нас підвели виробники гармат з Кам'янця-Подільського (держпідприємство "Завод точної механіки". - Ред.). У їхніх гарматах виявилися дефекти". Причому недоліки виявили не на етапі випробувань українською стороною, а вже коли замовлення приймали іракці.

Українські 30-мм автоматичні гармати 3ТМ -2 для бойового модуля (одномісній вежі) "Парус" під час стрільби припускалися численних осічок і затримок. В результаті гармати зняли з машин і відправили на доопрацювання. Наприкінці січня 2011р. вони повернулися до Харкова, причому тепер їх випробовували "більш пильно". Однак тим часом відбувся не тільки парад, а й місцева виставка озброєнь...

Проте, в квітні 2011-го в Ірак було відправлено першу партію бронетранспортерів (26 штук), приблизно півтора року тому (у вересні 2012-го) за ними надійшла друга партія (62 машини), а 7 лютого 2013р. іракські спеціалісти в Україні взяли третю партію БТРів - 40 одиниць.

А три тижні тому відбувся скандал. 28 лютого 2013р. член комісії з безпеки і оборони парламенту Іраку Шіван Мухаммед Таха звинуватив українську сторону в зриві термінів постачань і низькій якості продукції. Було заявлено, що з моменту, коли контракт набрав чинності, замість 420-ти поставлено лише близько 100 машин. А самі БТРи "дуже старі, корпуси іржаві, машини непридатні до експлуатації".

2 січня 2014р. трейлеровоз SE PACIFICA із 42-ма українськими БТРами-4, від яких відмовилася Армія Іраку, прибув до портопункту "Жовтневий" (ще за радянських часів спеціалізується на експортно-імпортних операціях із озброєння, військової техніки та боєприпасів), який розташований біля Миколаєва. Одіссея SE PACIFICA була тривалою – ще у серпні 2013-го національні ЗМІ повідомляли, що судно вже три місяці стоїть у Перській затоці через небажання іракської сторони приймати вантаж. Причина – мікротріщини в корпусах уже поставлених БТРів.

За однією з версій, саме ситуація зі зривом іракського "бронетранспортерного" контракту призвела до звільнення в липні 2013р. генерального директора "Укрспецекспорту" Дмитра Перегудова (його вважають людиною екс-міністра оборони України Дмитра Саламатіна). Але "кадрова ротація" не допомогла – наприкінці грудня стало відомо, що замість українських БТР-4 Ірак вирішив придбати російські БТР-82.

Утім, вкрай показово, що і "джерела" (як анонімні, так і публічні) і (багато в чому з подання тих самих "джерел") вітчизняні ЗМІ вбачають основну проблему в "переділі українського збройового ринку" – як організаційного, так і кадрового. Наприклад, деякі експерти вважають, що таким чином іракська сторона "помстилася" за виключення зі схеми "свого" посередника, який забезпечував інтереси покупця. 22 листопада 2010р. "Укрспецекспорт" офіційно відібрав у "Прогресу" іракські контракти, а трохи більше півроку потому - наприкінці липня 2011р. - цю "дочку" взагалі було ліквідовано.

Справді, в умовах Середнього Сходу (й не тільки) вирішувати питання без, так би мовити, неофіційних (а іноді і цілком офіційних) "бонусів" (хабарів і комісійних) неможливо. І без цілковитої довіри сторін у цій неофіційній частині також не обійтися.

Але при цьому практично повністю ігнорується головна обставина - неякісна і неритмічна робота підприємств ВПК України за експортними контрактами. Тим часом - без вирішення цієї проблеми (яка, до слова, виникла не вчора: досить згадати, як Йорданії в 1999-го під виглядом нового бронетранспортера БТР-94 намагалися продати перефарбований БТР-80 ще радянського виробництва) будь-які організаційні схеми (так само й будь-які схеми передачі "бонусів") у сфері військово-технічного співробітництва не врятують національний ВПК від втрати зовнішніх ринків. А в кращому разі лише відтермінують цю втрату...

Всього дотепер укладено контракти на поставку загальною кількістю 737-ми бронетранспортерів типів БТР-3 і БТР-4 (включаючи машини на їхній базі та з урахуванням вже поставлених) із яких 723 машини вже поставлені або будуть поставлені в 2011-2014рр.

Якби ці контракти були виконані в повному обсязі і в розрахункові терміни, то Україна поточного чотириріччя (2011–2014рр.) посіла б перше місце у світі (!) за фізичними обсягами поставок "інших (тобто за виключенням ОБТ) нових бойових броньованих машин (ББМ)", перемістивши на другу позицію Фінляндію (законтрактовано на 2011-2014рр. 691 од. інших нових ББМ) і на третьому - Росію (654 од. ББМ відповідно). Щоправда, за прогнозованими вартісними показниками, Україна все ж таки залишалася на третій позиції (перше місце - Росія, друге - Фінляндія), але це був би в будь-якому разі дуже хороший результат.

На жаль, підбиваючи підсумки та враховуючи "корекцію реальності" щодо українсько-іракського контракту, можна лише з жалем констатувати, що виробництво бронетехніки в Україні, принаймні на кілька найближчих років, знову опинилося в кризовій ситуації, в якій воно перебувало довгий час. Частково втішає лише те, що для відповіді на питання - чи вдасться подолати цю кризу після 2014р. - масиву фактів все ще недостатньо. Це може показати лише майбутнє...



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.