Хто заробляє на кіловаті?

Ілона Заєць

Енергетики підбили підсумки 2013р. Рік виявився прибутковим для відновлюваної енергетики. Прибуток тепловиків скоротився.

Але у виграші перш за все виявилися не ті, хто виробляють, а ті, хто перепродають: посередники в ланцюжку "держшахти – ТЕС". Основних збитків від низької ефективності роботи державного менеджменту в електроенергетичному секторі зазнала сама держава і промислові споживачі.

Якщо розглядати українську електроенергетику з погляду генерації, то ринок фактично поділяється на тепловиків і атомників. При цьому, якщо АЕС у нас, як відомо, перебувають у держвласності, то 80% ТЕС давно сконцентровані у приватних руках і належать ДТЕК.

Торік частка атомників рекордно знизилася – до 44,27% ринку порівняно із 46,97% 2012р. Нагадаємо, що у 2002–2006рр. цей показник наближався до 50%. Тепловики навпаки – показали зростання виробництва: 40,34% 2013р. порівняно з 39,73% 2012р. Отже, частка атомників у вартості відпущеної за весь минулий рік електроенергії становила 20,82% (19,8 млрд. грн.) порівняно з 23,16% 2012р., який був для атомників не таким уже й успішним.

Частка ТЕС, відповідно, зросла з 54,12% до 55,34% (52,6 млрд. грн.). Іншими словами, за 44% відпущеної електроенергії атомники отримали менше половини суми, ніж виплатили тепловики за 40%.

Електростанції в Україні не можуть виробляти стільки продукції, скільки дозволяють їхні встановлені потужності. Тому обсяги виробництва для кожного виробника регулює держава (у цивілізованих країнах – ринок, тобто попит).

2013-го атомники працювали з істотними диспетчерськими обмеженнями на вироблення, в той час як тепловики мали більше можливостей. Автор свідомо не заглиблюється у більш детальний (подобовий) аналіз того, яким чином встановлювалися диспетчерські обмеження, чи не потребувала енергосистема застосування маневрових (теплових) блоків у конкретні періоди часу.

Зважаючи на специфіку окремих галузей генерації такий аналіз міг би підтвердити або спростувати припущення по справедливість преференцій для різних видів генерації. Разом з тим, загальна картина є очевидною.

Перший абсурдний момент у цій ситуації – різниця у тарифах. Держава, як дбайливий господар, мала б максимально завантажувати тих виробників, вартість електроенергії у яких нижча. Логічно? Різниця є вражаючою.

Торік тариф для АЕС поступово піднімався з 20,53 коп. за кВт-год – до 22,2 коп. за кВт-год. І, нарешті, наприкінці грудня НКРЕ ухвалила рішення про збільшення атомного тарифу ще на 0,88 коп. – до 23,08 коп. Зате тариф для ТЕС за рік збільшився на 10% – з 58,2 коп. у січні до 64,1 коп. за кВт-год. у грудні 2013р.

Другий – паливна складова. Річ у тім, що для АЕС не важливо, чи працює блок на повну потужність або з обмеженнями – на витрату палива це не впливає. Неповне завантаження навпаки впливає на знос обладнання – чим воно більше, то, відповідно, збільшується знос. Оскільки вітчизняні блоки, на відміну, скажімо, від французьких, не призначені для роботи в маневровому режимі.

Тому, враховуючи різницю у вартості атомної електроенергії і всіх інших типів генерації, існує доцільність завантажувати АЕС на повну потужність. І, нарешті, третій – сумнівна ефективність управління держвласністю як чиновниками, так і топ-менеджерами атомного монополіста. Лише цифри: за перше півріччя 2013р. ДТЕК має показник – 1,197 млрд. грн. чистого прибутку, і засмучена тим, що він на 59,65% менше, ніж 2012р. А НАЕК "Енергоатом" за той самий період має збитки в 2,4 млрд. грн. Майже стільки, скільки за весь 2012р. – 2,73 млрд. грн. І говорить про те, що ще 2011р. чистий прибуток держкомпанії становив 2,38 млрд. грн.

Причина такого "ефективного управління" не лише в тому, що після призначення в Міненерговугілля Едуарда Ставицького в міністерстві відбулася повна зміна кадрів. Залишились лише ті, хто ідеологічно близький до ДТЕК.

Глава спостережної ради Фонду екологічних інвестицій Олексій Хабатюк припускає, що причина – у неефективності двох складових: державні шахти – державні ТЕС, між якими з’являються посередники.

Дотування державних шахт відбувається прямими субсидіями з держбюджету. 2013р. при собівартості на держшахті 1350 грн./т, відпускна ціна становить – 490 грн./т, тобто дотація держави – ​​860 грн./т або більш ніж 15 млрд. грн. за весь минулий рік.

Однак, експерт зауважує, що "Центренерго" купує вугілля вже по майже 1000 грн./т. "Державна ТЕС платить за вугілля 1000 грн./т, а ще 860 грн./т компенсувала держава з бюджету. Отже, держава надавала субсидію розміром 45 коп. на кожну відпущену державною ТЕС кВт-год.

При цьому посередники на постачанні вугілля накрутили ще 15-20 коп./ кВт-год."

Іншими словами, посередники нічого не виробляють, а просто перепродують і отримують з 1 кВт-год трохи менше ніж АЕС. Якщо посередники в ланцюжку "шахта – ТЕС" близькі до тих, хто ухвалює рішення в галузі, зрозуміло, інтереси якої генерації – атомної чи теплової – лобіюватиме Міненерговугілля.

Основним таким посередником на ринку вважається ТОВ "Донбаський розрахунково-фінансовий центр". Офіційно він належить Sarone Holdings Ltd., що зареєстрована на Британських Віргінських Островах. Згідно з журналістськими розслідуваннями, з 2010р. компанію ДРФЦ фактично контролює Олександр Янукович.

Ще одна схема заробітку в галузі – відновлювальна енергетика, частка якої, втім, лише майже 1%. Найбільша частина виручки тут належить сонячним електростанціям, 70% яких в Україні побудувала компанія Activ Solar. Хоча частка виробленої сонячними станціями енергії в обсязі, який за підсумками 2013р. придбало ДП " Енергоринок", становила 0,32%. За рахунок найвищих тарифів на електроенергію вартість такої електроенергії становила близько 3 млрд. грн.

Що нинішня структура ринку означає для споживача, який, як відомо, купує електроенергію із загального котла (втім, за різною ціною – для промисловості, бюджетників і населення)? Якщо зростають обсяги виробництва дорогої генерації, а тарифи залишаються незмінними, логічно припустити, що хтось із споживачів має платити більше.

Виникає сумнів, що за нинішньої складної політичної ситуації Президент погодиться на підвищення тарифів на електроенергію для населення. Залишається промисловість...

Але й промисловість сьогодні підвищувати тарифи не в змозі, зазначає Олексій Хабатюк. Без податків і ПДВ у середньому по ЄС для невеликих промспоживачів (еквівалент другого класу) ціна електроенергії – EUR 0,094/кВт-ч або 1,02 грн./кВт-год. В Україні – 1,03 грн./кВт-год без ПДВ. Один до одного! Враховуючи те, що в енергоефективності багатьох наших підприємств з 80-х років минулого століття не відбулося істотних змін, конкурентоспроможність їхньої продукції стрімко падає.

Погіршує ситуацію той факт, що українські промисловці не вважають сформовану систему тарифоутворення в галузі здоровою та ефективною. Вони беруть за приклад Євросоюз, де промисловість як оптовий покупець сплачує менше, а населення – більше.

Причому все логічно й аргументовано: обсяги споживання у населення менші, постачання складніше, прогнозованість споживання нижча.

Поки ми економічно не в Європі, а управління ринком електроенергії здійснюється архаїчним радянським методом – у ручному режимі, держава намагається стримувати ціни для споживача й штучно надає преференції для одного-двох видів генерації.

А саме – змушує більш залежних виробників (тобто державну компанію НАЕК "Енергоатом") жити із збитковим бюджетом і все більше й більше залучає позикові кошти. Вже останні кілька років атомники не говорять про програми розвитку.

Але з позаминулого року через недостатнє виробництво і зниження атомного тарифу їм доводиться брати кредити для виконання обов'язкових програм щодо підвищення безпеки та продовження ресурсу атомних блоків.

Але й це не все. З 2012р. Микита Константинов, який курирував атомну галузь і інвестиції в Міненерговугілля, проводив політику щодо скорочення внутрішніх витрат НАЕК "Енергоатом".

Щоправда, не за допомогою скорочення зарплат або надбавок для роздутої управлінської верхівки в київському офісі компанії, а домагаючись скорочення фонду оплати праці на українських АЕС (у розпорядженні редакції є документ, згідно з яким фонд оплати праці на 2014 рік для співробітників київського офісу НАЕК "Енергоатом" збільшено на 30%).

Яким чином? Через скорочення кадрів або через урізання зарплат персоналу. Практично знищено "Атомпроектінжиніринг" (саме продуктивні кадри), на 30% скорочено персонал Науково-технічного центру, на 20% – інженерно-технічних працівників "Атоменергомашу".

Звільняють інженерно-технічних працівників, які, як, наприклад на "Атоменергомаші", могли б працювати над розширенням номенклатури виробництва, якби комерційний блок у київському офісі працював на розвиток, а не на розподіл зароблених атомниками засобів.

Так, у Росії "Атоменергомаш", аналогічне підприємство із структури "Росатома", давно й успішно виконує замовлення "Газпрому" й "Роскосмоса". У нас навпаки – навіщо виробляти самим, якщо простіше і спокійніше придбати на ринку імпортне обладнання. А там, дивись, і знайомі на вугільних кіловатах посередники приєднаються.

Структура ринку електроенергії

Види генерації

Частка в обсягу, %

Частка у вартості, %

2013 р.

2012 р.

2013 р.

2012 р.

АЕС

44,27

46,97

20,82

23,16

ТЕС

40,34

39,73

55,34

54,12

ГЕС

7,88

5,85

3,59

2,94

ТЕЦ

6,65

7,02

15,33

17,01

Малі ГЕС

0,16

0,1

0,41

0,19

ВЕС

0,36

0,14

0,96

0,4

СЕС

0,32

0,18

3,48

2,15

Біомаса

0,02

0,01

0,06

0,03

Середня вартість кіловат-години за підсумками 2013р.

Традиційна енергетика

АЕС - 0,22 грн.

ТЕС - 0,62 грн.

ГЕС - 0,22 грн.

Відновлювана енергетика (середній тариф – 1,9 грн.)

Малі ГЕС - 1,2 грн.

ВЕС - 1,2 грн.

СЕС - 4,98 грн.

Біомаса - 1,34 грн.

ТЕЦ - 1 грн.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.