Проти лому немає прийому

Володимир Скиба

У середині січня Донецький електрометалургійний завод (ДЕМЗ) знову зупинений – після запуску в кінці вересня-2013р. Раніше підприємство працювало до листопада 2012р. і було зупинено власником, групою "Мечел". Причина – спад рентабельності, після чого власники розпочали пошук нового покупця.

За словами голови Донецької облдержадміністрації Андрія Шишацького, виробництво законсервовано до 1 березня. "Люди у вимушеному простої, зарплата буде на рівні 2/3 від тарифу. І головна проблема полягає у врегулюванні майнових прав: компанія переходить з рук у руки, є проблемні моменти з непогашеними банківськими кредитами, з обіговими коштами. Якщо акціонери будуть і далі так поводитися з заводом, то рано чи пізно він остаточно загине", – говорить чиновник.

Історія занепаду

Дійсно, ще в 2008р. ДЕМЗ був досить успішним проектом з іноземними інвестиціями, створеним на базі частини потужностей Донецького метзаводу (МЗ), а саме – електросталеплавильного, обтискного і копрового цехів. Власником підприємства ще з 1999р. був холдинг Istil Group на чолі з Мохаммадом Захуром. За цей час в актив вкладено понад $200 млн. і створено високотехнологічний електросталеплавильний комплекс, який вважається одним із кращих міні-МЗ такого типу в усьому колишньому СРСР. Він оснащений електропіччю відомої італійської фірми Danieli, лінією печей для випуску термопокращеного прокату канадської компанії Can Eng, а також 6-струменевою машиною безперервного лиття квадратних і круглих заготовок (теж Danieli) і сортопрокатним станом щорічною потужністю 1,2 млн. т. Відповідно, спеціалізація ДЕМЗ – високоякісний прокат, в т. ч. кола великого діаметру (275-350 мм) зі спеціальних марок сталі, які експортуються до США та Європи.

Однак з початком світової економічної кризи господарі заводу почали пошук нового покупця. І вже в 2008р. ним стала група "Естар" Вадима Варшавського, в особі кіпрського офшору Berycan, яка купила підприємство за $600-700 млн. Група спеціалізувалася на електросталі, маючи брухтозаготівельну мережу "Ломпром" і 3 електро-МЗ - Гур'євський (Кемеровщина), Ростовський і Фролівський (Волгоградська обл.), але актив в Україні за потужністю і оснащеністю перевершував їх разом узяті. Втім, незабаром виявилося, що "Естар" обтяжений кредитами в загальній сумі до $1,5 млрд., за якими наступають margin call (критичні терміни виплат). Холдингу довелося шукати покупців на свої активи або партнерів, готових його підтримати. Так, в 2011р. група "Мечел" надала "Естару" позику в $944,5 млн., забезпечену акціями та частками дочірніх компаній останнього. І в тому ж році "Мечел" придбав ДЕМЗ у структур "Альфа-груп" – найбільшого кредитора В.Варшавського. Вартість угоди склала $537 млн., які покупець повинен був виплачувати рівними траншами до грудня 2018р.

Але маркетингова ситуація не поліпшувалася, і в кінці 2012р. нові власники були змушені вперше зупинити завод. Галузевий експерт Володимир Піковський повідомляє, що влітку 2013р. "Мечел" домовився з "Естар" про зворотний продаж підприємства всього за €2000, проте, з погашенням боргів перед колишнім власником (в обсязі до $81 млн.). Угода не відбулася, оскільки у Варшавського не виявилося необхідних грошей.

Ринковий фактор

Ключовою причиною труднощів з активом аналітики вважають дефіцит сталевого брухту на вітчизняному ринку, що приводить до зростання цін на цю сировину для електрометалургії. Водночас збутова вартість готової металопродукції залишається невисокою через слабкий попит. За даними центру "Держзовнішінформ", в 2013р. закупівельні ціни на лом в країні підвищилися на 8-12% до рівня 2500 грн./т. При чому на ринку великий вплив мають ломозаготівельники, афілійовані з великими меткомпаніями. У прагненні витіснити своїх незалежних конкурентів заготівельники встановлюють високі закупівельні ціни, ще більше підігріваючи котирування. У такій ситуації забезпеченість українських металургів ломом торік не перевищила 90%, а його поставки на МЗ зменшилися приблизно на 15% і лише трохи перевищивши 4 млн. т, зазначає гендиректор об'єднання "Металургпром" Олександр Зражевський. Все це призводить до зростання імпорту брухту, який в 2013р. досяг рекордних 200 тис. т. Проте в грудні 2013р. зупинив роботу й інший великий електросталеплавильний завод країни – "Інтерпайп Сталь". Це сталося на тлі заборони експорту металобрухту з Казахстану, найбільшого постачальника в Україну. Заборона може тривати не менше півроку.

Плюс до цього влітку поновився експорт вітчизняного брухту, в 2012р. фактично заблокований металургійним лобі через вивізні мита. І якщо в 2011р. експортні ломопоставки становили близько 800 тис. т, то вже в 2012-му скоротилися до 367 тис. т. У минулому році завдяки регуляторним послабленням експорт знову досягнув позначки 800-900 тис. т і в 2014р. може її перевищити. При цьому економісти називають внутрішній дефіцит брухту по-своєму парадоксальним: зношений металофонд країни оцінюється в 320 млн. т, однак, ці ресурси важкодоступні і можуть бути вивільнені лише за умови масштабної реконструкції в промисловості, а також у сфері житлових і громадських будівель і споруд.

Поки ж електрометалурги відчувають труднощі з постачанням. У цьому зв'язку В.Піковський вважає ймовірними покупцями ДЕМЗ успішні брухтозаготівельні мережі. Сьогодні "Мечел" веде переговори з такими брухтовиками, як "КВВ Груп" і "Укрмет". За даними операторів, перша з цих структур – одна з провідних мереж на національному ринку сталевого брухту, пов'язана з єнакієвським бізнесменом Юрієм Іванющенком. На підприємство припадає близько 10% поставок брухту українським металургам. І восени – 2013р. президент Української асоціації вторинних металів ("УАВтормет") Василь Гуреєв заявив, що "КВВ Груп" вже увійшла в управління донецьким активом "Мечела". Галузеві фахівці підтверджують: імовірно, "КВВ" отримала близько 50% електрометалургійної компанії, але не поспішає оголошувати про це і задовольняється роллю основного постачальника брухту на завод.

Цікавиться ДЕМЗ і "Донецьксталь", яка колись дала йому початок, а нині є складовою ядра однойменного металургійного холдингу під контролем Віктора Нусенкіса. Однак цей варіант нових господарів підприємства експерти називають найменш реальним: з одного боку, дана бізнес-група скута боргами, з іншого – майже добудувала власний електросталеплавильний цех.

А чи не залишать собі?

У цьому зв'язку є цікаве питання, чи може "Мечел" далі "потягнути" свій донецький актив і все-таки вбудувати його у свою структуру хоча б на тлі пожвавлення світових і регіональних металоринків у 2014-2015рр. Тут необхідно звернути увагу на те, що завод багато в чому орієнтований на інноваційний сортамент, а це робить його перспективним навіть при недостатньо активному регіональному попиті на прокат.

Додамо, у російського власника є багаторічний досвід роботи з електрометалургією на базовому для неї Челябінському меткомбінаті, а також на "Іжсталі". Так, на останній у 2010р. запущено новий електросталеплавильний комплекс з дугової печі і МНЛЗ. Аналітик ІК "Брокеркредитсервіс" (БКС; РФ) Олег Петропавлівський зазначає, що в Росії теж є проблеми з збором лому, однак, в рамках інтегрованої компанії вирішити їх набагато простіше. Крім того, наявність декількох схожих виробництв в рамках холдингу дозволяє маневрувати не тільки ресурсами, а й спеціалізованими кадрами.

І все ж економісти мають сумніви, що "Мечел" припускає збереження ДЕМЗ у своєму розпорядженні. Основним фактором є стан материнської корпорації, яка "по вуха" в боргах (в 2013р. її чистий борг досяг $9,5 млрд.). За інформацією О.Петропавлівського, 25 листопада минулого року група домовилася про ковенантні канікули (фіксація ставок за позиками та відтермінування виплати боргу) до кінця 2014р. за синдикованим передекспортним кредитом (PXF) на $1 млрд., раніше взятим у ВТБ і низки західних банків. Це лише мала частина вирішення проблеми, і переговори тривають. Поряд із цим розпродаються другорядні підприємства: так, на початку року закрита угода з продажу Yildirim Group (Туреччина) 100% гірничо-збагачувального комбінату "Восход" (м. Хромтау, Казахстан) і Тихвинського феросплавного заводу (Ленінградська обл.) в цілому за $425 млн. "Угода здійснена в рамках стратегії з реалізації активів, що не відповідають нашим пріоритетним напрямам розвитку. Отримані кошти будуть спрямовані на зниження боргового навантаження. Загалом ми вже закрили угоди по 9-ти з 14-ти дочірніх компаній, виставлених на продаж, а роботу з реалізації інших завершимо в 2014р.," – запевняє нещодавно призначений гендиректор холдингу Олег Коржов.

Це стосується і ДЕМЗ, однак, фахівці сумніваються, що в сучасній ринковій ситуації його взагалі можна повноцінно продати. Було б удачею, вважають в БКС, якби хтось забрав підприємство хоча б на умовах погашення боргу. Ймовірно, така схема і реалізована у варіанті із заходом "КВВ Груп" на завод. А значить, в Україні формується ще одна вертикально інтегрована металобрухтно-металургійна компанія – кілька років тому корпорація "Інтерпайп" уже зробила спробу створити власну брухтозаготівельну мережу для звантаження нових потужностей "Інтерпайп Сталь". Основним фактором залишається не наявність мережі збору, а доступність брухту як такого.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.