ДТЕК: розминка перед боєм

Юрій Корольчук, для РЕ

Першоквітнева електрична війна ДТЕК і молдавського оператора Energocom виявилася не жартом і тривала цілий тиждень. І завершилася на користь компанії Рината Ахметова.

Відтепер молдовани будуть отримувати електроенергію за ціною 6,9 євроцентів, а не 6,1 цента як це було до 1 квітня 2012 року. При цьому Молдова не задоволена вирішенням конфлікту, оскільки наразі ця маленька країна буде платити найвищу ціну, за якої ДТЕК експортує електроенергію за кордон.

Призупинення дії контракту з 1 квітня між ДТЕК і Energocom не було сенсаційною новиною. Ще в кінці березня Україна повідомила про фактично вимогу до Молдови щодо підвищення ціни на 23% - з 6,1 цента за кВт/год до 7,5 центів.

Згідно існуючого договору Молдова запропонувала продовжити контракт на півроку за старої ціни і підняти ціну лише з листопада, але "ДТЕК Пауер трейд" категорично відкинув таку пропозицію.

Молдавська шкурка

Перші чотири дні конфлікт не виходив за межі з’ясування корпоративних відносин. Про початок війни засвідчила заява державної компанії "Укренерго", яка несподівано заявила мало чи не про контрабанду електроенергії з боку Молдови і відверто зіграла на руку компанії "ДТЕК Пауер трейд".

Теоретично можна було закрити очі на те, що "Укренерго" не мала би втручатися у "приватний" конфлікт і в односторонньому порядку робити винною молдовську компанію.

Навіть більше, практично "Укренерго" варто було би навпаки винести попередження ДТЕК з вимогою чимскоріш залагодити конфлікт та укласти новий договір, аби не допускати порушення законодавства.

У будь-якому випадку залишається фактом, що насправді ДТЕК мав повне право змінювати ціну на електроенергію.

Проблема полягає лише у тому, що Молдові немає куди подітися із "підводного човна" у степах між Україною та Румунією. Імпортувати електроенергію із Румунії технічно не є можливим.

Саме тому ДТЕК доволі самовпевнено повів себе у ситуації із своїми молдавськими партнерами. Ну, і головне, це слабке регулювання та контроль ринку країн СНД, на відміну від жорстких рамок Євросоюзу, де працюють Словаччина, Угорщина, Польща і Румунія.

Також залишається малозрозумілою бізнес-логіка ДТЕК, яка розпочинала конфлікт із Energocom, оскільки ринок електроенергії Молдови не є великим. Минулого року Україна експортувала за кордон загалом 6,5 мільярдів кВт/год, зокрема у напрямку Молдови лише 0,66 мільярда кВт/год, тобто лише 10% від усього обсягу експорту.

За оптимістичних умов ДТЕК вдасться зберегти такий обсяг експорту. І підвищення ціни на 0,8 цента дасть додаткових надходжень у касу ДТЕК на рівні 5 мільйонів євро. Чи вартувала молдовська шкурка такої конфліктної вичинки?

Головне питання, на яке поки що немає відповіді: для чого ж насправді було починати "війну" із Молдовою?

За останні півроку енергетична дружба Києва та Кишинева зростала мов на дріжджах. Але після цього конфлікту молдовани замислилися чи варто "влазити" в українські проекти щодо побуди LNG-терміналу та постачання альтернативного російському газу через Румунію.

Відповідь може складатися із двох частин.

По-перше, тепер Молдова змушена купувати ще більше електроенергії, що передбачено у новому договорі. А це приблизно 1 мільярд кВт.

По-друге, продемонструвати войовничий настрій ДТЕК європейським колегам.

Донецький "суповий" набір

Останні місяці на ринку електроенергії ЄС спостерігається загальне зниження оптової ціни електроенергії. Внаслідок цього ціни у Словаччині, Угорщині, Польщі та Румунії коливаються у межах 5,1-6,5 євроцентів за кВт/год.

Українська ціна електроенергії становить 6,1 цента за кВт/год. Якщо поглянути на ситуацію лише математично, то, як кажуть в Одесі, "такі да" експорт електроенергії однією ногою стоїть у могилі і може стати взагалі невигідним.

Уряд пішов навіть на майже незаконний крок і при закупівлі електроенергії для експорту дозволив не використовувати дотаційні сертифікати. Власне, Кабмін обґрунтував своє рішення тим, що слід рятувати експорт.

А сьогодні 80% електроенергії продає за кордон дві приватних компанії Рината Ахметова "Східенерго" і "Пауер Трейд".

Виходить, що з бюджету "Енергоатому" також "зняли" 1,3 мільярди гривень, які пішли для компенсації виробництва електроенергії на теплових станціях, що майже тотожно наданню допомоги структурам Ахметова.

Найсумніше у цьому те, що за допомогу експортерам заплатять звичайні громадяни, на яких очікує підвищення ціни на електроенергію.

Сучасні обставини вже давно вимагають зробити ціну для населення економічно обґрунтованою, що становить як мінімум 0,9-1 гривні. Тільки от чому за рахунок населення слід допомагати експортерам - не зрозуміло.

Якщо зазирнути за лаштунки виробництва електроенергії, то практично увесь обсяг експортної електроенергії продукується на теплових станціях електрогенеруючих компаній, які спалюють вітчизняне вугілля.

Підприємства ДТЕК видобули 23 мільйони тонн вугілля за підсумками 2011 року - це 30% від усього видобутого обсягу в Україні. І вже в поточному році планують видобути 40 мільйонів тонн, що становитиме 50% усього вугілля, що добувається в Україні.

Цього буде досягнуто за рахунок того, що у 2011 році ДТЕК отримав контроль над одними із найбільш вугільних підприємств - "Добропіллявугілля", "Ровенькиантрацит" та "Свердловантрацит".

Нагадаємо, що ДТЕК володіє електрогенеруючою компанією "Східенерго" та продовжив формувати контрольні пакети електрогенеруючих компаній - "Західенерго" і "Дніпроенерго". Також компанія Ахметова спробує придбати "Крименерго", а також "Донбасенерго", які скоро будуть виставлені на продаж.

Насправді експорт електроенергії завжди був вигідним для ДТЕК лише через те, що її виробництво завжди дешево обходилося в Україні. До того ж держава завжди дотувала як електроенергетичну галузі, так і видобуток вугілля. Власне ці два фактори і є запорукою успіху ДТЕК у торгівлі електроенергією.

І нинішній "порятунок" урядом експорту електроенергії - це лише братська допомога для компаній Ахметова, які хочуть втримати високу рентабельність експортних операцій.

А для того, щоб не виникало подібних питань, то прогресивна компанія ДТЕК могла однією із перших запровадити прозору і публічну систему формування як ціни на електроенергію, так і її продажу.

Інакше всі аргументи-скигління про збитковість та невигідність експорту електроенергії на цьому фоні втрачають свій глузд.

Власне, вже згадуваною причиною конфлікту із Молдовою є також близька у часі необхідність ДТЕК переглянути договори про постачання електроенергії у Словаччину, Угорщину, Польщу та Румунію.

Вже зараз ці країни піднімають питання щодо високої ціни української електроенергії та очікують знижок. У середньому ДТЕК доведеться змиритися з ціною у 5 євроцентів за кВт/год.

Тому експортер спробує втримають свою прибутковість завдяки внутрішнім ресурсам, та підтримці уряду.

Адже ДТЕКу доведеться дуже постаратися, аби вмовити країни ЄС не вимагати ще нижчу ціну. І тому війна з Молдовою буде здаватися легкою прогулянкою перед тим як вийти на "мінне поле".

Зрештою, є ще один важливий нюанс "війни" із Молдовою. І носить він більше політичний характер, ніж економічний.

Якщо подібні молдовському конфлікти будуть повторюватися, то імідж українських компаній, що постачають не лише електроенергію в Євросоюз, буде псуватися.

Юрій Корольчук, Інститут енергетичних досліджень



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.