Хибні прогнози руйнують економіку

Андрій Мельник

На фоні 9% падіння курсу національної валюти протягом останнього тижня питання про те, чому економічні прогнози бувають хибними та який вплив ці помилки мають на економіку країни та життя пересічного громадянина є очевидним. На перший погляд здається, що термін «макро» - це щось таке велике та віддалене, і зовсім не стосується нас, сьогоднішніх, але це не так.

Насправді, за законами економічної політики, яка стосується певної галузі, того чи іншого підприємства та навіть простих громадян, економічне прогнозування є невід’ємною частиною життя при плануванні на завтрашній день.

Прорахунки у плануванні можуть призвести до розбалансування фінансової системи та погіршення соціально-економічного становища у будь-якому регіоні та у держави в цілому.

Наукові теорії та наш життєвий досвід підказують – зміни можливі, але при цьому важливо з’ясувати: чи є такі зміни «умисною» похибкою та визначити ступінь негативного впливу таких рішень на фінанси держави та громадян.

Мінливість прогнозів

Ми вже на раз були свідками змін економічних прогнозів, при цьому, багато хто з нас не замислювався щодо такого стану речей. Справа у тім, що існує багато факторів, які, у достатньо короткий проміжок часу, створюють нові економічні умови. Це особливо характерно для країн з перехідною економікою, якою, до речі, є і Україна.

Певною базою на момент складання макропрогнозів є цілі та механізми економічної політики, які проголошені та застосовуються урядом. Наприклад, влада проголошує намір стимулювати інвестиційну та інноваційну діяльність або стримувати велику інфляцію. Відповідним чином буде скориговано економічну політику та прогнози. При цьому зазнаватимуть змін і такі сфери державного та суспільного життя, як регуляторна політика, наука та технології, тощо.

Однак, основною складністю для точного прогнозування є проблема оцінки впливу людського фактору, тобто зміна поведінки людини у нових економічних умовах. Експерти в урядових колах не можуть точно знати,якою буде реакція людей на інфляцію, зміну курсу національної валюти, ставок податків та процентних ставок.

Такі багатовимірні системи допускають існування чисельних варіантів, і тому будь-який прогноз – це лише певне припущення, яке завжди матиме відхилення від прогнозованого значення.

Однак це не означає, що слід відмовитися від складання прогнозів, оскільки вони є невід’ємною частино планів на найближчу та середньострокову перспективу.

Аналітики, які беруть участь у процесі планування,зобов’язані збирати максимум інформації, обробляти її та враховувати досвід минулого. Також важливо постійно знаходити помилки та пояснювати причини відхилень попередніх прогнозів від фактичних результатів.

Хто головний?

В Україні головним координатором з розроблення прогнозу економічного і соціального розвитку України є Мінекономрозвитку. Це відомство відповідає за підготовку прогнозу на найближчий рік та два наступні роки. Згідно з нормами діючого законодавства згадані прогнозні показники уряд зобов’язаний схвалити до 16 лютого 2014 року, тобто у місячний термін після прийняття закону про держбюджет.Чи вдасться виконати цю норму – питання не просте, оскільки на сьогодні окремі міністерства та відомства ще не можуть визначитися із своїми ключовими показниками.

Наприклад, немає точних даних від Фонду державного майна щодо обсягів приватизації на 2015 та 2016 роки. До речі, і прогноз на 2014 рік також навряд чи можна назвати, м’яко кажучи, реалістичним. Хотілось би побачити розрахунки, за якими було отримано обсяг надходжень з приватизації у 19,4 млрд. грн. Нагадаємо, що протягом 2010-2013 років щорічний обсяг надходжень за цією статтею у середньому становив лише 5,2млрд. грн.

Також слід зазначити, що у поточному році завершується дія трирічної програми приватизації, ухваленої Верховної Радоюу 2012 році, що також свідчить про вичерпання цього джерела для фінансування державного бюджету.

На сьогодні немає важливих даних щодо перспектив у найближчі два роки у сфері соціальної політики, серед яких: показники забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення.

Відсутні прогнозні показники інфляції, без чого неможливо розраховувати мінімальну заробітну плату та, відповідно, фонд оплати праці працівників бюджетної сфери і грошового забезпечення військовослужбовців.

Також не складено прогнози щодо ВВП, курсу гривні до долара США, дефіциту та, відповідно, граничного рівня державного боргу.

Наслідки хибних прогнозів

Помилки при формуванні прогнозних показників в України за останні два-три роки призвели до відчутного погіршення фінансової системи нашої держави та життя простих громадян.

Основні прорахунки було здійснено при формуванні показників ВВП та дефіциту державного бюджету.

Так, прогнозний номінальний ВВП у 2013 роціпід час складання бюджету становив1576 млрд.грн., при цьому рівень економічного зростання мав дорівнювати 3,4%.

Однак, за підсумками минулого року, уряду не вдалося досягнути окреслених цілей. Замість більш-менш прийнятного дефіциту, що закладався на початку року на рівні 2,9% від ВВП, фактично, дефіцит сягнув 4,4%, а в абсолютному значенні становив 64,7 млрд. грн. При цьому, за попередніми даними, ВВП України у 2013 році виявився на 101 млрд. грн. менше планового.

Зараз також зрозуміло, що завищеними були прогнозні показники доходів, видатків, надходжень від приватизації тощо.

Зрозуміло, що дефіцит у 45,7 млрд. грн. та дефіцит в розмірі 64,7 млрд. грн. - це дві великі різниці і, певною мірою, хтось мав би відчути її на собі.

Найбільшою мірою ці негативні наслідки відбилися на фінансуванні витрат на капітальний ремонт житлового фонду – план по загальному фонду держбюджету виконано лише на 42%. Всього на 55% здійснено фінансування капітальних видатків – з 31,9 млрд. грн. виділено 17,8 млрд. грн. Слід нагадати, що фінансування капітальних видатків є однією з головних функцій державного управління, що спрямована на забезпечення економічного розвитку та залучення інвестицій.

Протягом 2012-2013 років недофінансування за цим напрямом становить 29,6 млрд. грн., при цьому призначення на силові відомства і зростають за обсягом, і виконуються значно краще. Виникає питання: який вектор розвитку обирає для нас чинна влада?

Лише на 78% здійснено підтримку державою сільського господарства, а сфера транспорту й того менше – близько 62%. Недофінансування транспортної галузі з боку держави складає приблизно 9 млрд. грн.

Наприкінці 2013 року прорахунки стали відчувати на собі і прості громадяни – обсяг заборгованості із виплати заробітної плати у грудні знову перетнув межу у мільярд гривень і за даними Держкомстату становив 1,0194 млрд. грн.

Колосальними темпами, що вже безперечно становить економічну загрозу, почав зростати обсяг державного боргу. Якщо у 2009 році, коли розгортання економічної кризи перебувало на своєму апогеї, співвідношення боргу до ВВП становило 24,9%, у поточному році ми очікуємо вже 35,4%. В абсолютному вимірі приріст становить 358 млрд. грн.! Приріст боргу перевищує борг, який ми мали в цілому у 2011 році.

На початку 2013 року уряд порахував суму запозичень, яка становила 135,5 млрд. грн., однак, щоб «закрити» свої прорахунки, урядовці запозичили 160,6 млрд. грн. Ось вам і причина для зростання боргового навантаження. Не виконано план з приватизації – ось вам ще +10 млрд. грн. боргів на заміщення недоотриманих коштів.

Хто рахує краще?

Оцінка роботи уряду у плануванні макропоказників протягом трьох останніх років є достатньо негативною. Складається враження, що чиновники свідомо йдуть проти економічних законів та виявлених економічних тенденцій, як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Підставою для такого висновку може бути порівняння прогнозів українських чиновників та західних експертів.

Робота урядових чиновників при підготовці бюджету на 2012 рік була спрямована на розбалансування економіки та фінансової системи України. Вже наприкінці 2011 року було очевидно, що економічне зростання у 5% є абсолютною фікцією.

Про це свідчило уповільнення економічного зростання в країнах – основних торгівельно-економічних партнерах, загострення боргової кризи (пригадаємо сумний досвід Греції, Португалії, Іспанії), зменшення попиту на український експорт. Також були помітні глобальні дисбаланси між заощадженнями та інвестиціями, суттєве зростання цін на енергетичні ресурси, сільськогосподарську продукцію та інші сировинні товари, що сприяло посиленню інфляції у багатьох країнах.

Важливим сигналом, на який безумовно необхідно звернути увагу, були урядові програми багатьох країн щодо скорочення державних видатків. Ці програми передбачали зменшення фінансування за різними напрямами, що тягнуло за собою певні фіскальні та соціальні наслідки.

Разом з цим, український уряд хотів продемонструвати позитивну динаміку і шукав контрасти на фоні складного 2009 року.

В результаті, замість зростання у 5% – ми отримали практично «нульовий» результат, а відхилення від фактичного показника номінального ВВП склало майже 100 млрд. грн. Дефіцит, на відміну від прогнозу, зріз у 1,4 рази і сягнув 53,4 млрд. грн.

При цьому слід зауважити, щопрогнози фахівців МВФ були більш точними. Так, вони практично не помилилися щодо визначення рівня економічного зростання, значно меншим було відхилення по дефіциту.

Найменування

Уряд

МВФ

Факт

Відх.

Уряд

Відх.

МВФ

2012

Економічне зростання

5,0

0,15

0,2

4,8 в/п

-0,05 в/п

ВВП млрд.

1505

1439,7

1408,9

96,1

30,8

Дефіцит млрд.

37,6

45,6

53,4

-15,8

-7,8

2013

Економічне зростання

3,4

0,36

0,3

3,1 в/п

0,06 в/п

ВВП

1576

1427

1475

101

-48

Дефіцит

44,5

59,6

64,7

-20,2

-5,1

2014

Економічне зростання

3,0

1,5

-

-

-

ВВП

1653,0

1486,8

-

-

-

Дефіцит

71,6

72,9

-

-

-

Планування на 2013 рік стало ще більш невдалим для наших урядовців. У минулому році чиновники спрогнозували, що економіка України зросте на 3,4%, а ВВП становитиме 1576 млрд. грн. Начебто, й дефіцит було заплановано на прийнятному рівні – лише 2,8% ВВП. Однак підсумки минулого року знову засвідчили величезні прорахунки: 3,1 п.п. помилка в темпах економічного зростання, відхилення прогнозного номінального ВВП від фактичного показника вже перевищує 100 млрд. грн.

На цьому тлі ми бачимо знову більш точні результати західних економістів. Наприклад, за розрахунками МВФ номінальний ВВП України у 2013 році повинен був становити 1427 млрд. грн., а економічне зростання - на рівні 0,36%. При цьому дефіцит державного бюджету повинен був становити 4,1% від ВВП.

Безумовно, важливо розуміти, що нас чекає у 2014 році, і на скільки точними є прогнози, на основі яких складено державний бюджет.

Знову ми бачимо, що уряд планує високий темп росту ВВП – 3,0%, і знову незрозуміло, за рахунок яких факторів такий результат буде досягнуто. Номінальний ВВП, порахований урядом,відрізняється від аналогічного показника, представленого МВФ на 166,2млрд. грн. Це свідчить про те, що вибудовані принципи «свідомих похибок» знову у грі. За таким сценарієм, наприкінці поточного року ми знову побачимо зростання дефіциту та державного боргу.

Система планування макроекономічних показників, що склалася в Україні, є сьогодні найбільшим джерелом ризиків для економіки та державних фінансів. Можна стверджувати - сьогодні немає достатніх підстав для оптимізму, який знову побачили урядовці. Україна не ліквідувала проблеми, що спричинили загострення економічної кризи у 2008-09рр., не проведено жодної економічної реформи, а промислове виробництво продовжує падати вже більше року. За таких умов наша країна не зможе перейти з короткострокових заходів з протистояння кризі до значущих, довгострокових заходів та досягнути відчутного зростання.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.