Економіку довели до нуля

Владислав Романенко

Макроекономічні показники 2013 року проілюстрували не лише те, що економіка України сповзає в рецесію, а й те, що наразі в державі повністю відсутня об’єктивна інформація щодо стану її господарського комплексу. Не відомо, що завдасть більше шкоди Україні – економічні проблеми, чи небажання влади їх визнавати. Адже більшість політиків та чиновників щиро вірить у показники розвитку економіки, які подає Держстат, а отже просто не здатні (навіть якби хотіли) побачити допущені помилки, які вже в 2014 році призведуть до повноцінної рецесії.

При повторному поданні М. Азарова на посаду голови уряду в 2012 році президентом було поставлене завдання забезпечити до 2015 року такий ріст ВВП, який би дозволив відновити економіку країни до 2008 року. Це досягнення мало би лягти в основу передвиборної програми кандидата в президенти від ПР в виборчій кампанії 2015 року. Акцент робився би на тому, що в першу каденцію В. Януковича було подолано кризу, яку допустила попередня влада, а друга каденція буде характеризуватися вже «чистим приростом добробуту країни.

Такий план виглядав достатньо реалістичним, враховуючи що за 2010-2011рр. уряд М. Азарова наполовину відновив показник ВВП, який було втрачено в 2009 році. Якщо уряд Ю. Тимошенко «обвалив» ВВП на 14,8% відносно до 2008 року, то уряд М. Азарова за два роки зумів довести показник реального ВВП до 93,3% від показника 2008 р. Для того, щоб подолати кризу 2009 року, владі необхідно було б підтримати протягом часу, що залишився до виборів, навіть невисоку динаміку зростання ВВП на рівні 3-4%.

Зростання ВВП в 2008-2013рр.

Але вже з другої половини 2012 р. економіка України почала сповзати вниз. Високий врожай та інвестиційні видатки бюджету на підготовку та проведення Євро-2012 року частково покращили ситуацію, але різке скорочення натуральних показників по абсолютній більшості складових ВВП все таки свідчило про те, що економіка України ввійшла у від’ємну зону. Однак, в рік проведення Євро-2012 р. урядові вкрай важливо було зберегти хоч найменшу, але позитивну динаміку ВВП. З цією метою, скоріш за все, був штучно занижений дефлятор ВВП, завдяки чому вдалося отримати 0,2% зростання.

На жаль, маніпуляції з статистикою тоді не викликали занепокоєння ні в Адміністрації Президента, ні у Рахункової палати, ні у опозиції. Це створило певний простір для зловживань, адже домальовувати ВВП на папері значно легше, ніж забезпечити реальне зростання економіки.

В 2013 році ситуація в державі почала погіршуватися. Істотне падіння обсягів виробництва в промисловості, будівництві, транспорті, скорочення експорту та інвестицій, а також нульова інфляція свідчили, що економіка вже остаточно погрузла в кризі. За підсумками перших трьох кварталів ВВП скоротився на 1,3%, при цьому падіння мало виражену тенденцію до поглиблення. Очевидно, що політичні пертурбації в кінці 2013 року мали лише погіршити ситуацію. Прогнози вітчизняних та міжнародних експертів відносно річного показника динаміки ВВП коливалися в діапазоні від -1% до -3%.

Але несподівано Держстат повідомила, що за результатами року динаміка ВВП виявилася на рівні 0%. Це дозволило уряду М. Азарова тріумфально піти в історію. Виходить, що за чотири роки управління державою він жодного разу не допустив падіння економіки, і відновив її до рівня 93,5% від 2008 року, який був точкою найвищого піднесення економіки України з часу відновлення незалежності.

Але багатьох експертів такі макроекономічні показники змусили засумніватися в коректності вітчизняної статистики. Аж надто дисонують постійні позитивні звіти Держстату з реальною ситуацією в Україні. Насправді, проблеми починаються вже на стадії оцінки даних за 2013 рік. Очевидно, що останній квартал не був сприятливим для економіки, але чиновники підрахували, що ВВП виріс на 3,7% в порівнянні з аналогічним періодом 2012 р.

Формально, досягнення нульового показника забезпечено зростанням виробництва в сільському господарстві та активізацією роздрібної торгівлі, позитивний приріст виробництва в яких, компенсував падіння в промисловості на 4,7% та в будівництві – на 14,5%.

Щодо сільського господарства, то рекордний врожай дозволяв подати досить успішну статистику. Разом з тим, грошові показники зростання дещо дисонують з показниками натуральними. Номінально, за результатами року сільське господарство зросло на 13,7%, причому в останні місяці 2013 року обсяги виробництва зростали на 42-45% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. В натуральному вираженні відчутно зріс випуск зернових та зернобобових культур (на 36,3%) та насіння соняшнику (на 31,6%), проте інші статті сільськогосподарського комплексу не проілюстрували високих показників. Більш того, вирощування цукрових буряків впало на 41,7%, картоплі на 4,3%, овочів – на 1,4%. Достатньо неоднозначна ситуація і в тваринництві, де збільшення поголів’я худоби по одній статті компенсувалося падінням по іншій.

Цікаво, що згідно офіційними повідомленнями, Україна в 2013 році в грошовому вимірі вже практично досягла радянських показників в сільському господарстві (практично 90% до 1990 року), хоча в натуральних показниках поголів’я великої рогатої худоби скоротилося в 5,4 рази, кількість свиней в 2,8 рази, птиці – в 1,2 рази.

Другим чинником, який номінально зробив значний внесок в ВВП стала роздрібна торгівля, яка зросла на 9,5%. Таке зростання досить складно пояснити, оскільки в 2013 році зафіксовано значне падіння внутрішньо-орієнтованих галузей промисловості та імпорту, які власне й формують оборот роздрібної торгівлі. Тобто продавати стали більше, але обсяг товарів на внутрішньому ринку зменшився. Якщо не брати до уваги абсурдне припущення про те, що громадяни стали перепродавати покупки, то логічно було б припустити, що такі розбіжності стали наслідком різкого зростання тіньового сектору економіки, але уряд щорічно звітує про те, що останній, навпаки, скорочується. Одним із технічних варіантів забезпечення зростання обсягів роздрібного обороту за нинішньої ситуації є штучне заниження індексу споживчих цін.

Так чи інакше, але перекрити скорочення доданої вартості в таких наукоємних галузях як промисловість та будівництво додатковими 15 млн. т зернових та роздрібною торгівлею технічно досить складно. Загалом, об’єктивність вітчизняної статистики останнім часом є досить сумнівною. Якщо протягом року маніпуляції з даними розгледіти складно, то по мірі зростання часового проміжку для порівняння, неточності стають все більш видимими, адже штучне покращення результатів економіки не може тривати довго.

Завищуючи щороку номінальні (грошові показники) обсягів виробництва можна дійти до абсурду. Держстат звітує, що за чотири роки уряд фактично наблизився до докризового періоду економіки, але в натуральних показниках видно, що вітчизняній економіці ще дуже далеко до цього.

В 2010-2013рр. реальне зростання зафіксовано лише в найнижчих укладах економіки, які забезпечують досить незначний внесок у ВВП країни. В той же час, машинобудування, де додана варіть досить висока, практично зруйноване.

Показники виробництва промислової продукції в натуральних величинах в 2008 та 2013 рр.

2008

2013

Зміна

Вугілля кам'яне, млн. т

59,5

63,3

6,4%

Нафта сира, млн. т

3,2

2,2

-31,3%

Концентрати залізорудні агломеровані, млн. т

63,7

67,6

6,1%

Концентрати залізорудні неагломеровані, млн. т

56,9

69,9

22,8%

Кокс та напівкокс з вугілля кам'яного, тис. т

19,5

17,6

-9,7%

Бензин моторний з вмістом свинцю 0,013 г/л і менше, тис. т

3223

971,2

-69,9%

Чавун, млн. т

31

29,1

-6,1%

Прокат готовий чорних металів, тис. т

20,5

17,8

-13,2%

Автомобілі легкові, тис. шт.

402

45,8

-88,6%

Автобуси, тис. шт.

10,2

2,6

-74,5%

Автомобілі вантажні, тис. шт.

11,8

2,0

-83,1%

Електроенергiя, млрд. кВт∙год

193

193,8

0,4%

Не досягла докризового рівня і базова галузь вітчизняної економіки – чорна металургія. Якщо в докризовий період вітчизняні заводи виплавляли майже 43 млн. т сталі, то в 2013 році – лише 32,8 млн т.

Крім того, та ж сама офіційна статистика свідчить про те, що бізнес масово припиняє свою діяльність. Хаотичні і різкі зміни умов ведення бізнесу, непрогнозована фіскальна політика, високий рівень корупції призвели до того, що кількість підприємств знижується. Якщо в 2010 році їх було 2,18 млн., то в 2012 році – 1,6 млн., тобто лише за 3 роки їх кількість зменшилася більш ніж на 500 тис. Очевидно, що в 2013 році їх кількість точно не збільшилася.

Таким чином, офіційні звіти Держстату про наближення економіки України до докризового рівня носять все більше політичний характер. Найгірше, що вони викривляють інформацію про реальний стан економіки для самої ж влади. Безумовно, маніпуляція зі статистикою дозволить окремим урядам запам’ятатися чимось добрим, але наступниками буде вкрай важко зрозуміти, де взагалі знаходиться Україна. Це руйнує економіку набагато гірше, ніж суто економічні негаразди.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.