Чому українська економіка неконкурентноспроможна

Павло Кухта, для РЕ

Негативний баланс торгівлі

Низька конкурентоспроможність української економіки широко відома. Так, у рейтингу конкурентоспроможності Міжнародного економічного форуму, Україна займає п'яте з кінця місце серед європейських країн - вище лише за Грецію, Молдову, Сербію та Боснію і Герцеговину.

Ніде негативний вплив цього не проявляється так яскраво, як у сфері зовнішньої торгівлі. З 2005 року Україна має хронічно негативний баланс торгівлі товарами й послугами.

Само по собі, це не характеризує країну як неконкурентоспроможну. Приміром, Республіка Корея, що розвивалася в 80-х дуже швидкими темпами мала, в цей період, в основному, негативний торгівельний баланс.

Різниця стає зрозумілою, якщо порівняти структури імпорту. Основу імпорту в Кореї становили інвестиційні товари, необхідні для нарощування основного капіталу. Це нарощування, у свою чергу, збільшувало виробництво й дозволяло економіці швидко рости.

У деякі роки різноманітні верстати, генератори та інші виробничі одиниці становили до половини ввезених у країну товарів. Те ж саме стосувалося останні тридцять років Китаю, який розвивається за схожою моделлю.

Основу ж українського імпорту становлять товари, або споживані прямо, - наприклад, легкові автомобілі, текстильні вироби, електроніка - або ті, які служать сировиною для вже існуючих виробництв - природний газ, який також прямо споживається населенням, нафта й продукти нафтопереробки, ядерне паливо та інше.

Подібна структура імпорту прийнятна для розвиненої країни, яка сама виробляє високоякісні інвестиційні товари й потребує лише імпорту сировини й дешевих споживчих товарів із країн з низькою вартістю робочої сили. Але Україна, з її 3600 доларами ВВП на душу населення, до розвинених країн явно не належить.

Товарна структура балансу торгівлі

З того, якого роду продукція домінує в експорті й імпорті країни, успішні економіки можна умовно розбити на три категорії.

Перша категорія - в основному, це розвинені країни, і близькі до розвинених. Вони експортують інвестиційні й споживчі товари високого ступеню переробки - наприклад, легкові автомобілі або програмне забезпечення й імпортують сировину та товари масового споживання.

Друга - яскравим прикладом якої є швидко зростаючі економіки Східної Азії - є експортером споживчих товарів і імпортером сировини й інвестиційних товарів, необхідних для підтримки поточних і створення нових виробництв.

У міру свого розвитку, країни із другої категорії починають тіснити першу - так, наприклад, східноазійський виробничий конгломерат перетягнув до себе основну частину світових виробництв електроніки, що спочатку з’явилися в країнах Заходу.

Нарешті, до третьої категорії відносяться сировинні економіки - країни, багаті природними ресурсами, які дозволяють їм підтримувати досить високий ВВП й імпортувати необхідні споживчі товари.

Таких країн багато й вони вкрай різноманітні - від Росії до Саудівської Аравії й від Перу до Австралії.

Очевидно, перші два типи економік вимагають високої конкурентоспроможності. Розвинені країни - перший тип - мають її за визначенням. Країни другого типу повинні успішно конкурувати в міжнародній торгівлі, захоплювати нові ринки й розширювати свою присутність на існуючих.

Доти, поки Україна не зуміє різко підняти свою конкурентоспроможність, розвиватися подібним чином вона не зможе.

Залишається лише третій варіант - використовувати переваги, дані нам природою. На жаль, ресурси на нашій території інтенсивно освоюються досить давно, як мінімум, з кінця 19 сторіччя. Зараз їх запаси сильно вичерпані, а видобуток коштує відносно дорого. Фактично, і цей шлях розвитку нам відрізаний.

Україна, однак, все одно намагається йому слідувати - просто тому, що її неконкурентоспроможність не дозволяє спробувати що-небудь інше. Ми маємо значимий позитивний торгівельний баланс по наступних категоріях товарів:

- транспортні послуги - використання даного від природи географічного положення;

- сільськогосподарська продукція, у якій ми маємо певні переваги, теж по природних причинах;

- мінеральні продукти, крім енергоносіїв;

- металургійна продукція.

Остання категорія, фактично, також дана Україні за визначенням - просто не від природи, а в спадщину від планової економіки СРСР, у якій Україна була великим металургійним центром.

Металургійна продукція має низьку додану вартість, а металургійні виробництва - низьку рентабельність. У країнах більш конкурентоспроможних вони, в основному, орієнтовані на внутрішній ринок, у першу чергу, на будівельну галузь.

Причому, більш складні й дорогі металургійні продукти - такі як автомобільний лист - в Україні не виробляються.

Україна має позитивний баланс торгівлі здебільшого в категоріях товарів з низькою доданою вартістю. Навпаки, товари з високою доданою вартістю ми, здебільшого, імпортуємо.

Величезною дірою у вітчизняному балансі торгівлі є енергоносії. Причина - висока енергетична неефективність української економіки. Україна витрачає енергоресурсів на одиницю ВВП в 2.6 рази більше, ніж у середньому у світі.

Різниця з європейськими сусідами на захід від границі ще вище. У результаті, імпорт енергоносіїв рівний 40% усього нашого експорту.

У галузях виробництва з високою доданою вартістю ми стабільно відстаємо. Машини й устаткування, транспортні засоби, фармацевтична продукція - усе це ввозиться в Україну на значно більші суми, ніж вивозиться.

Це не означає, що Україна зовсім нічого в них не експортує. Ми відправляємо в Росію досить велику кількість різноманітної машинобудівної продукції. Однак, тут спостерігається характерний для України факт - ми вивозимо більш дешеві й менш якісні продукти, які є мало конкурентоспроможними за межами слаборозвиненого російського ринку, а ввозимо більш дорогу продукцію.

Яскрава ілюстрація цього - хімічне і пов’язане з ним виробництво. Тут Україна експортує продукцію низького ступеню переробки на досить великі суми - добрива, продукти неорганічної хімії та інше.

У той же час, цей експорт повністю перекривається імпортом продукції з високою доданою вартістю - наприклад, фармацевтичної.

Географія балансу торгівлі

Така "недосировинна" економіка визначає й географічну структуру українського балансу торгівлі.

З наших основних торгівельних партнерів, Україна має позитивний баланс торгівлі лише із двома регіонами - Близьким Сходом і Південною Азією - Індія, Пакистан і їх сусіди.

Симптоматично, що саме вони є найбільш відсталими, з найбільш низькими ВВП на душу населення, низькими рівнями урбанізації й слаборозвиненими економіками.

Із країнами СНД Україна, традиційно, має негативний торгівельний баланс. Причиною цього є імпорт енергоносіїв, зокрема, природного газу, яких, як уже було сказано, у великих кількостях вимагає наша неефективна економіка.

Навіть незважаючи на нарощування експорту з України в РФ, бурхливий ріст цін на нафту в останнє десятиліття призвів до того, що негативний баланс торгівлі тільки збільшився.

Із двома іншими регіонами - ЄС і Східною Азією - ми мали позитивний баланс торгівлі до 2004 року включно. З 2005-го, однак, торгівельний баланс став погіршуватися й у 2008-му - з ЄС - у 2007 році приблизно зрівнявся з негативним балансом із СНД.

Відзначимо, що економіки ЄС і Східної Азії відносяться, по класифікації, яку ми вивели вище, до першої й другої категорії відповідно. Той факт, що з обома з них ми маємо негативний торгівельний баланс, додатково свідчить про сировинний характер нашої економіки.

Ситуація погіршується, нехай і не в таких масштабах - через менші обсяги - і в торгівлі з Північною Америкою. З 2007 року баланс став негативним і він поступово збільшується.

В цілому, баланси торгівлі відображають безрадісну картину абсолютної неконкурентоспроможності української економіки.

Далі буде...



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.