Бензиновий парашут Фірташа

Юрій Корольчук, для РЕ

Нафтовий ринок України завмер в очікуванні переформатування. Лисичанський НПЗ готується змінити московську прописку на київську.

Таким чином відомий олігарх Дмитро Фірташ вирішив доповнити свій бізнес - з газового барона перевтілилися у нафтового за допомогою купівлі "ЛИНОСа". Останнє слово у рішенні дозволити російсько-британській ТНК-ВР уступити Фірташу Лисичанський НПЗ скаже президент Росії Володимир Путін.

Епопея із Лисичанським НПЗ стартувала у березні цього року, коли ТНК і ВР увійшли в активну фазу поділу бізнесу. Завод зупинили і ринок пального відразу відреагував зростанням імпорту.

Хоча, на цінниках на АЗС це особливо не відобразилося, оскільки Лисичанський і Кременчуцький НПЗ - єдині, що можуть більш-менш повноцінно працювати - вже давно не церемонилися і підтягували свої ціни до рівня імпортного бензину.

Згодом події закрутилися як у дешевому детективному романі. Спершу Фірташ у травні оголосив про досягнення згоди із Ігорем Єремєєвим щодо купівлі Херсонського НПЗ.

Точніше, тих залишків нафтопереробного комплексу України, який одним із перших "помер" ще на початку 2000 років. І одразу оголосив свої плани збудувати сучасний, але орієнтований на нафтохімію, завод.

Тоді з’явилася інформація про можливість реприватизації Лисичанського НПЗ, яка сколихнула ринок пального і змусила занервуватися власників мереж АЗС, оскільки новий власник міг би впливати і на них.

Але не минуло і місяця як Луганська облдержадміністрація змінила стратегію і перестала готуватися до реприватизації, а заявила, що шукає нового власника для Лисичанського НПЗ.

А буквально за сім днів голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк втішив усіх, що інвестор знайшовся.

"На сьогодні є два великих інвестора, зацікавлених в придбанні підприємства. Уже в середині серпня передбачається почати відновлення виробничого процесу на заводі", - заявив він.

Звичайно, що подібне чудо могло статися лиш після розмови у кабінеті президента Януковича і за присутності прем’єра Азарова.

Можна жартувати, але насправді саме президент і прем’єр України після травневих зустрічей із кремлівськими товаришами домовилися про майбутню долю "ЛИНОСа".

Зважаючи на те, що процес переговорів завжди носить закритий і довготривалий характер, то не варто сумніватися, що вагання Фірташа між купівлею мережі АЗС, інвестиціями у Херсонський НПЗ та купівлі Лисичанського НПЗ підтверджує лише одне - волі власника Group DF у прийнятті рішення купувати Лисичанський НПЗ не було.

Дуже схоже, що він і надалі залишається найманим менеджером у компанії "Росукренерго", де першу скрипку продовжує грати "Газпром". І саме росіяни у майбутньому скажуть ключове слово щодо облгазів та хімзаводів, якими тимчасово розпоряджається Фірташ.

Увесь 2011 рік власник Group DF робив вигляд, що йому немає чого остерігатися. Продаж залишків від одинадцяти мільярдів кубометрів природного газу, відсуджених у "Нафтогазу", давало можливість хімічним заводам Фірташа почувати себе впевнено протягом цілого року.

Розповіді про туркменський газ мали лише продемонструвати самостійність газового олігарха. Але вже з початку року Ostchem AG змушений був купувати газ дорожче, ніж "Нафтогаз".

І якщо ситуація буде ускладнюватися, саме продаж бізнесу "Газпрому" може стати розплатою за рахунками. Саме тому передбачливий Фірташ розпочав думати про майбутнє. Оптимальним варіантом за прибутковістю та легкістю заробляння є торгівля пальним.

З 2010 року Дмитро Фірташ остаточно втратив позиції газового панування і він почав переорієнтовувати бізнес на життя без газу і хімії. Тим паче, що Росія вперлася лобом у газові переговори і не бажала чути аргументи про повернення газового посередника "Росукренерго".

Власне, у той час і з’явилися вперше розмови про бажання Дмитра Фірташа вкластися у бензиновий бізнес - у кінці 2010 року. Тоді Дмитра Фірташа пов’язали із планами державної компанії "Укргазвидобування" купити мережу АЗС на 200 мільйонів доларів.

Але на щастя плани так і залишилися планами і державна компанія залишилася із грішми. Але сам Фірташ лише укріпився у своїй правильній стратегії.

В результаті флагман вітчизняної нафтопереробної галузі Лисичанського НПЗ потрапить у власність Дмитра Фірташа.

При цьому, подейкують, що до Лисичанського НПЗ придивлялися також структури казахського "Казмунайгаз", який має досвід управління і модернізації НПЗ у Східній Європі. Зокрема у Румунії "Казмунайгаз" володіє компанією Rompetrol і двома заводами, із яких один працюючий - Petromidia Constanta Refinery.

Окрім того досі акціонерами ТНК-ВР розглядався варіант, що у процесі розлучення російської ТНК і британської ВР завод у Лисичанську перейде під контроль британської сторони - ВР.

Отож, луганський губернатор Пристюк можливо і мав на увазі якусь із цих двох компаній. Але їх шанси є мізерними, якщо врахувати політичні домовленості, яких досягнув Фірташ із Януковичем і Путіним.

І тут свою роль зіграла особиста увага російського президента до конфлікту всередині ТНК-ВР. Адже ще з часів російської паливної кризи весною-літом 2011 року Путін злився на ТНК-ВР.

Тоді на російському ринку бензину була складна ситуація і ТНК-ВР, на думку Путіна, не доклали достатньо зусиль для допомоги державі.

Саме "добротою" Путіна і користується зараз Дмитро Фірташ, якому треба хоча би щось отримати навзамін облгазів і хімзаводів, які ймовірно доведеться віддавати "Газпрому".

Останні два роки співвласник "Росукренерго" запекло торгувався із своїми російськими партнерами намагаючись втримати частину газового і хімічного бізнесу.

Фірташ вкотре вирулює із, здавалося, "мертвої петлі". Насправді у Лисичанському НПЗ він знову буде відігравати більше представницьку роль.

Адже не даремно можна прослідкувати особистий інтерес президента Віктора Януковича до подій навколо цього нафтопереробного заводу.

А якщо у майбутньому вдасться дотиснути впертого Ігоря Коломойського і змусити його "поділитися" хоча би половиною із своїх АЗС - нині мережа нараховує 1600 "заправок", то чиясь сім’я гарантовано відчує "покращення".

А на ринку пального з’явиться новий сильний гравець.

Зважаючи на усе це цілком логічною виглядає поява ідеї та схеми надання пільг для переробки 10 мільйонів тонн нафти. І державу не лякає те, що збитки бюджету від такої операції сягнуть більше 12 мільярдів гривень.

Навіть благородна ціль модернізації НПЗ і порятунок таким чином майбутнього вітчизняної нафтопереробки не вселяють оптимізм. Адже дотації держави приватному капіталу нічим не будуть гарантовані і коли через два-три роки новий власник Лисичанського НПЗ нічого не зробить для заводу.

Ну, і зрештою, Лисичанський НПЗ покликаний виконати також політичну місію. Перед виборами буде чудова можливість продемонструвати сумлінну роботу чинної влади на благо "маленького українця".

Адже запуск в дію заводу безумовно буде розрекламований як турбота влади про робочі місця, завантаженість нафтою конкретного НПЗ, зниження цін на пальне і порятунок нафтопереробної галузі в цілому. Але чи зросте рейтинг партії влади і особисто президента?

Юрій Корольчук, Інститут енергетичних досліджень



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.