Мрійте далі

The Economist

Країни, що розвиваються, не мають покладати всю провину на решту світу.

П'ятнадцять років тому, в тому самому місяці, Тайланд нарешті дозволив своїй валюті впасти відносно долара, відмовившись від довгої битви з ринком.

У день девальвації голова центрального банку розповів: "Я не спав два місяці. Я думаю, що сьогодні я нарешті засну".

Слідом за тим були п'ять років жаху для зростаючих ринків, адже фінансова криза від Тайланду поширилася на сусідів, а тоді на Росію і Бразилію, і врешті досягла Аргентини і Бразилії у 2002 році.

Після заворушень 1997-2002 років наступне десятиліття було як у казці.

2003 року Китай повідомив про зростання на двозначну цифру. Економіка Індії зросла на 8%. Новий президент Бразилії Луїз Іна́сіу Лу́ла да Сі́лва заспокоїв МВФ та ринок облігацій, скоротивши державний борг і вперше за п'ять років показавши зростання.

Goldman Sachs оприлюднив перший зі своїх прогнозів "Мрії країн БРІК" – який став популярним акронімом для Бразилії, Росії, Індії і Китаю, заявивши, що ці чотири країни, що розвиваються, рано чи пізно завоюють світ.

Країни після кризи оговталися від девальвації, дефолту і очікувань, що не виправдалися, а також дешевих і гнучких валют, кількості запозичень і можливостей для зростання.

Світовий ринок капіталу був радий їх знову вітати, купував їхні акції і облігації, навіть деноміновані в їх власній валюті.

Популярний індекс зростаючих ринків виріс більше, ніж на 350% з кінця 2002 року до свого піку в жовтні 2007 року.

Замість того, щоб витрачати цей приток капіталу, зростаючі економіки їх використовували інакше.

Вони накопичували валютні резерви як гарантію проти можливої нової валютної кризи, або віддавали гроші МВФ.

Деякі навіть почали допомагати фонду боротися проти криз в інших країнах.

10 липня центральний банк Індонезії підтвердив, що він придбає один мільярд акцій МВФ, що отримати більший вплив.

Але після казкового десятиліття, щось пішло негаразд.

Китай тільки бореться за зростання не менше 8%. Зараз його ВВП зріс на 7,6% у річному розрахунку за підсумками другому кварталу.

Індія, яка колись надихала на мрії про двозначне зростання, зараз мріє тільки про те, щоб запобігти двозначної інфляції.

Жодна з великих країн з економікою, що розвивається, не стоїть на краю драматичної фінансової катастрофи, як їхні колеги з зони євро, або фінансової прірви, як американці.

Але їхні економічні перспективи почали впевнено котитися вниз.

Індекс країн, що розвиваються, вже рік не росте і досі знаходиться на 30% нижче свого піку, якого він досяг у 2007 році.

Лише 15 місяців тому МВФ прогнозував зростання бразильської економіки більше, ніж на 4% за рік. Цього тижня мова йшла всього лише про 2,5%.

За цей же період прогноз для Південної Африки скоротився з 3,8% до 2,6%.

Деякі з причин цього уповільнення можна покласти на події деінде.

Європейські проблеми, скажімо, зачепили не тільки її безпосередніх сусідів.

Європейський Союз залишається найбільшим іноземним ринком для більшості економік країн, що розвиваються. Європа скуповує близько 19% китайського експорту і 22% південноафриканського.

Європейські банки також почали продавати активи і скорочувати програми позик.

На їх частку припадало близько 45% кредитів для країн Європи, що розвиваються, і значна частка торговельних кредитів для країн Азії.

Деякий спад був спричинений урядами, занепокоєними ціновим тиском і бульбашкою на ринку нерухомості.

Центральний банк Польщі не пізніше, ніж в травні підняв ставки, щоб придушити інфляцію, яка наполегливо перевищує норму в 2,5%.

Прем'єр Китаю Вень Цзябао потрапив в прикру ситуацію. Він очікує від 50 тисяч китайських забудовників знизити ціни на нерухомість, хоча вони чекали, щоб він зняв численні обмеження на придбання житла.

З тим, як зростання сповільнюється, уряди послаблюють тиск у відповідь.

Але є ще дещо у цій історії.

Уповільнення - це не лише питання попиту, результат слабкого експорту та зростання нижче потенціалу.

Темпи сталого зростання можуть виявитися менш вражаючими, ніж очікувалося раніше.

Як зазначив МВФ цього тижня, минуле десятиліття жило за рахунок "перебільшених оптимістичних очікувань щодо потенціалу зростання".

Високі ціни на нерухомість підштовхнули деякі економіки країн, що розвиваються, таких як Бразилія, Росія та Південна Африка.

Крім того, через це були завищені акції цих країн.

За спостереженням американського банку Merrill Lynch, на видобуток природних ресурсів припадає більше третини ринкової капіталізації країн БРІК і більше чверті ринкової капіталізації індексу країн, що розвиваються.

Мрійливе десятиріччя було також підмащене швидким зростанням кредитів, згідно з висновками фонду.

Відношення банківських кредитів до ВВП різко виросло в країнах зі зростаючою економікою за останні десять років.

В Бразилії, Китаї, Чехії, Угорщині, Малайзії, Польщі, Південній Кореї, Тайвані і Туреччини на момент піку зростання становило більше 20% пунктів.

Майже таке саме зростання продемонстрували Індія і Росія.

В деяких країнах підйом розпочався в кінці десятиріччя.

В Китаї кредитний рейтинг виріс більше, ніж на 27 пунктів за один лише 2008 рік. На той момент в інших країнах зростання вже припинилося. З початку фінансової кризи у Південній Африці, Угорщині і Південній Кореї кредитний рейтинг суттєво обвалився.

Зростаючий кредитний рейтинг говорить про здоровий фінансовий ринок, адже банківська система бореться за приватні заощадження і перерозподіляє їх для кращого використання.

Але він так само може символізувати потенційно дестабілізуючий "фінансовий цикл", зростання кредитних та інших фінансових змінних, які накладаються і часто тривають довше, ніж коливання ВВП та інфляції, які демонструють звичайні цикли ділової активності.

Поворот фінансового циклу може спричинити зростання, адже простий кредит заохочує витрачати і спекулювати, а тоді отримувати подальші кредити ще простіше.

Можливо, це приспало увагу зростаючих економік і змусило думати, що вони можуть зростати швидше, ніж насправді. Так само як фінансова вседозволеність переконала багаті країни в тому, що їх зростання набагато більш стабільне, ніж виявилося.

Дев'яносто дев'ять кредитних бульбашок

Коли кредитні буми виникають в період інфляції, центральні банки зазвичай реагують швидко.

Але споживчі ціни часто залишаються в ручному управлінні, адже зростаючі курси валют і імпорт заповнюють прірву між зростаючим внутрішнім попитом і постачанням.

Це призводить до небезпечного збільшення бумів.

Співробітники МВФ Селім Елекдаг і Югунь Ву визначили 99 "кредитних бульбашок" - ситуацій за останні 50 років, коли в багатих і зростаючих економіках швидко зростали кількість кредитів.

З цих бульбашок, 44 закінчилися погано. Вони спричинили банківські кризи, кризи валют, або і те і інше. Інші 13 - ще гірше, - скороченням ВВП на 9% в середньому.

В Азії відношення по кредитах після Тайландської кризи продовжувало ще швидше зростати.

Незважаючи на це, головам центральних банків не треба втрачати сон. Тепер, на відміну від того часу, банківські кредити не випереджають депозити.

І у більшості країн внутрішні інвестиції не перевищують внутрішні заощадження.

Якщо зараз раптово вивести іноземний капітал, як це сталося 15 років тому, ефект не був би такий руйнівний.

Здебільшого іноземний капітал приходить не у формі кредиту, а у вигляді акцій, які скорочуються і прилаштовуються під здатність економіки виплачувати.

Борг азійських країн зараз частково номінований в їх власній валюті, що під час кризи зменшить тиск.

Якщо іноземний капітал залишить ринок, профіциту азійських країн має вистачити, щоб замінити його, хоча перехід не буде таким вже й легким.

У Європі ситуація виглядає інакше.

У Польщі, наприклад, кредитування приватного сектора зросло на неймовірні 36,6% за 2008 рік, що посилило поточний дефіцит у 9% від ВВП.

Криза призупинила ці надлишки, але не розвернула тенденцію. Дефіцит країни залишився на рівні більше 5% ВВП.

За останні місяці прямі іноземні інвестиції і портфельні інвестиції прийняли не той напрямок.

Якщо країна і далі буде скорочувати іноземні позики, це залишить її вразливою до євро кризи, каже Раффаелла Тенконі з американського банку Merrill Lynch.

Кого звинувачувати у разі, якщо буде втрачено контроль над кредитним циклом.

Політики країн, що розвиваються, іноді уявляють себе безсилими жертвами міцних глобальних сил, таких як "прилив ліквідності", що пройшовся світом, через близькі до нуля ставки в Америці, Японії і зони євро.

Але дослідження МВФ підтвердило, що завдяки таким зовнішнім факторам можна пояснити лише малу долю, 16%, змін у кредитному зростанні у країнах Азії.

Обмеження внутрішніх кредитів і надання більшої гнучкості своїм валютам, дозволить економікам повернути контроль.

Переживаючи уповільнення зростання, чи повинні зростаючі економіки забути про "омріяну епоху економік країн, що розвиваються", як це назвав Джонатан Андерсон з фінансової компанії UBS.

Не зовсім.

В 2010 році спільний ВВП у перерахунку на долари країн БРІК був на 75% більший, ніж Goldman Sachs передбачав 7 років раніше.

Існує таким чином велика можливість помилитися.

Може, країни зі зростаючою економікою вже ніколи не зростатимуть так, як після 2003 року.

Але за сценарієм, не всі вони і мають зростати.

Згідно з останніми прогнозами, що були оприлюднені минулого року, Goldman Sachs передбачає середнє зростання до кінця цього десятиліття на рівні 5,2% для Бразилії, 5,4% - для Росії, 6,3% - для Індії і 6,9% - для Китаю.

Таке відчуття, що Росія і Бразилія скоріш за все випадуть із цього списку. Проте Китай і Індія досі можуть мріяти виконати цей план.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Глобальне будівництво до 2025 року: прогноз позитивний

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.