Країни, що розвиваються: велике уповільнення

The Economist

Коли лідер перегонів перестає демонструвати свою найкращу швидкість, постає питання, чи він тимчасово не у формі, чи він назавжди втратив свій хист.

Те саме стосується і зростаючих ринків, спринтерів світової економіки у 21 столітті. Після десятків років швидкого зростання, яке призвело до глобального зростання і сприяло тому, що економіка докотилася до фінансової кризи, економіки-гіганти, що розвивалися, різко уповільнилися.

Китаю пощастить, якщо йому вдасться досягти свого офіційного плану у 7,5% зростання у 2013 році. Це далеко не ті двозначні цифри, які країна собі планувала у 2000 роках.

Зростання на 5% у Індії і на 2,5% у Бразилії і Росії становить ледь половину від рекорду їхнього зростання.

Разом зростаючі ринки лише можуть дотягнутися до темпів зростання минулого року - у 5%.

Це доволі непогана швидкість у порівнянні з кульгаючим світом заможних країн, але це найповільніше зростання економік, що розвиваються, за останні десять років

Це увінчує драматичну першу фазу ери ринків, що розвиваються, які пережили стрибок зростання від 38% світового виробництва до 50% за останнє десятиліття.

У наступні десять років економіки, що розвиваються, будуть досі рости, але поступово. Негайні наслідки уповільнення можна тримати під контролем. Але довгостроковий вплив на світову економіку буде суттєвим.

Знесилення

У минулому періоди зростання ринків, що розвиваються, закінчувалися провалом. Ось чому так мало зростаючих країн ставали заможними.

Переконаний песиміст може і сьогодні знайти причини для скиглення, зокрема вказуючи на ризики ще більшого уповільнення у Китаї або раптового світового посилення кредитно-грошової політики.

Але на сьогодні масштабний розвал зростаючих ринків виглядає малоймовірний.

Китай перебуває у процесі обережного переходу від зростання, спричиненого інвестиціями до більш збалансованої моделі, заснованої на споживанні.

Їх пошуки інвесторів вилилися у великі обсяги проблемної заборгованості. Але центральному уряду вистачає фінансових можливостей покривати втрати і стимулювати економіку, якщо необхідно.

Мало хто з країн, що розвиваються, могли б собі таке дозволити. Це робить катастрофу менш ймовірною.

І поки розвинені країни досі залишаються слабкими, навряд чи грошово-кредитні умови раптово посиляться.

Навіть якщо це станеться, більшість зростаючих економік вже можуть краще себе захистити, ніж раніше, за рахунок гнучких курсів, великої кількості накопиченого іноземного капіталу і відносно меншої заборгованості, більшість з якої знаходиться у внутрішній валюті.

Це хороша новина. Погана новина полягає в тому, що дні рекордних темпів зростання вже позаду.

Китайська модель залучення інвестицій і підсилення експорту вичерпала себе.

Через те, що населення країни швидко старішає, країна матиме менше працівників, а через те, що вона багатшає, в неї залишатиметься менше можливостей для зростання.

Десять років тому ВВП на душу населення в Китаї становило 8% від американського. Зараз воно виросло до 18%. Китай продовжуватиме наздоганяти, але повільніше.

Це стримує інші країни-гіганти, що розвиваються. Зростання Росії було спричинено зростанням цін на енергетику, яке призвело і до успіхів в Китаї.

Бразилія вистрибнула вперед через бум ринку товарів і внутрішнє кредитування. Її теперішнє поєднання зростаючої інфляції і уповільненого зростання демонструє, що її економічна швидкість не така висока, як вважала більшість людей.

Про Індію можна сказати те саме. Там подвійні цифри росту ВВП ввели в оману деяких політиків і багатьох інвесторів щодо того, що Індія неминуче наздожене решту успішних країн.

Зростання Індії може знову прискоритись, але не радикально, і звичайно воно вже не поб'є рекордів 2000 років.

Що попереду

Велике уповільнення означає, що зростаючі економіки вже не перекриють слабкість заможних країн.

Без достатнього відновлення США та Японії, а також оновлення єврозони світова економіка не ростиме вище сьогоднішніх 3%. Ситуація залишатиметься сумною.

Майбутнє розставить крапки над дивовижним минулим десятиріччям, в якому домінувало зростання Китаю, яке вражало не тільки через розміри країни, а й через зростання китайського експорту, жаги до товарів і накопичення валютних резервів.

У майбутньому зростання буде більш збалансованим.

Після Китаю і Індії десять наступних за розмірами економік від Індонезії до Тайланду мають меншу кількість населення, ніж один Китай.

У майбутньому зростання розшириться і буде менше залежати від країн БРІК.

Корпоративні стратеги, які вважали, що на економіки, які розвиваються, чекає швидке зростання, повинні переглянути свої розрахунки. Можливо, за декілька років Африка пережене деякі з країн БРІК.

Але найбільший виклик стоїть перед політиками країн, що розвиваються. Від них залежить уповільнення чи збільшення зростання.

Поки що Китай виглядає найбільш готовим до реформ. Росія Володимира Путіна, навпаки, перетворилася за сонну клептократію, засновану на ресурсах, чиї клієнти поступово переключаються на сланцевий газ.

На стороні Індії грає демографія, але Індія, як і Бразилія, мають відновити своє бажання реформувати, інакше їх середній клас буде незадоволений, як це показали останні мітинги на вулицях Делі і Сан-Паулу.

Економічні настрої також можуть змінитися. У 1990 роках Вашингтон нав'язував, деколи зверхньо, економічну ліберизацію і демократію країнам, що розвиваються.

В останні декілька років, коли Китай зростав, а Уолл-стріт і єврозона обвалилися, старі ліберальні цінності були поставлені під сумнів. Стали модними державний капіталізм і авторитарні модернізації.

Автократи і демократи за прикладом Пекіну відмовилися запроваджувати ліберальні реформи. Хоча необхідність зростання може повернути жагу до реформування. Тоді Захід відновить впевненість у собі.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Глобальне будівництво до 2025 року: прогноз позитивний

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.