Світ навиворіт

The Economist

Економіки, що розвиваються, які довгий час були джерелом дешевої робочої сили, починають конкурувати з розвиненим світом за інновації, говорить Adrian Wooldridge в інтерв’ю The Economist.

Коли у 80-их роках минулого століття Японія обійшла Сполучені Штати і стала лідером автомобілебудування на планеті, керівники американських автогігантів були настільки вражені, що почали навідуватися в Японію з метою дізнатися, що ж врешті-решт відбувається.

Як японці можуть робити автомобілі дешевшими і більш надійними? І як їм вдається так швидко впроваджувати у виробництво нові моделі?

Гості відкрили для себе неприємний факт - причиною цього не були ані промислова політика сприяння, ані державне субсидування галузі. Причиною були бізнес-інновації. Японці винайшли нову систему автомобільного виробництва, яка на Заході швидко отримала назву "ощадливого виробництва".

Сьогодні відбувається щось приблизно те саме у країнах, що розвиваються. Ця частина світової економіки стає колискою бізнес-інновацій. Майже так само як це відбувалося в Японії починаючи з кінця 50-их років ХХ століття нові країни виходять на ринок з продуктами і послугами значно дешевшими за свої західні аналоги: автівки – за 3000 доларів, комп’ютери – за 300 і мобільні телефони – за 30.

Мобільний зв’язок, на додачу до всього, покриває усю країну всього лиш за 2 центи на хвилину.

Країни що розвиваються створюють нові види виробничих систем і систем постачання готової продукції, а також експериментують з абсолютно новими бізнес-моделями.

Усі складові сучасного бізнесу - від управління поставками до найму і мотивації персоналу – якщо не наново винайдені на ринках, що розвиваються, то швидко і вправно скопійовані з відповідних західних моделей.

Ключове питання: чому країни, які буквально до останнього часу асоціювалися виключно з дешевою робочою силою стають лідерами бізнес-інновацій?

Найбільш вірогідна відповідь полягає у тому, що місцеві компанії ставлять перед собою все більші і більші задачі. Під тиском дивної суміші амбіцій і страху: амбіцій - підкорити світову економічну сцену і страху - ще дешевших конкурентів, наприклад, з Камбоджі чи В’єтнаму - під тиском цих факторів вони невідступно драпаються по драбині створення все більшої доданої вартості.

Великі гравці країн, що розвиваються, домінують не лише на власних ринках - їх цікавить планетарний масштаб.

У World Investment Report, що готується Організацією об’єднаних націй, на сьогоднішній день нараховується біля 21500 транснаціональних компаній (далі - ТНК), які походять з країн, що розвиваються.

Найкращі з них - такі як індійська Bharat Forge (лиття і ковка), китайська BYD (акумуляторні батареї) і бразильський Embraer (літакобудування) - майже нічим не відрізняються від своїх західних аналогів.

У списку Financial Times 500 протягом 2006-08 років кількість компаній з Бразилії, Індії, Китаю чи РФ збільшилася з 15 до 62. Протягом одного 2006 року ТОП-20 бразильських транснаціональних корпорацій більш ніж удвічі збільшили свої міжнародні активи.

У той же час західні ТНК покладають на ринки, що розвиваються, усе більші і більші надії. Вони вважають їх джерелом усе більшого економічного зростання і висококваліфікованих кадрів - факторів, які їм так сильно потрібні.

Західні ТНК прогнозують, що більш ніж 70% світового економічного зростання буде зґенеровано саме на ринках, що розвиваються. Причому, 40% - лише у двох конкретних країнах, Індії і Китаї.

Особливу увагу корпорації звернули на те, що протягом останніх декількох десятиліть Китай і, до меншої міри, Індія, вливають усе більше і більше ресурсів у навчальні програми.

В результаті цього Китай "продукує" щороку по 75 тисяч випускників з дипломами інженерного чи комп’ютерного напрямків, а Індія - по 60 тисяч щороку.

Найбільші світові ТНК усе з більшим задоволенням переносять свої науково-дослідні розробки у країни, що розвиваються. Компанії з списку Fortune 500 мають 98 лабораторій в Китаї і 63 – в Індії.

Деякі з компаній мають по декілька лабораторій. Американський гігант General Electric витратив більше 50 мільйонів доларів протягом останніх декількох років на будівництво свого найбільшого дослідного центру, що займатиметься питаннями охорони здоров`я в індійському місті Банґалор.

Компанія Cisco витратила більше 1 мільярда доларів на свій другий за величиною у світі головний офіс – Cisco East – який ось уже майже готовий. Дослідний центр Microsoft в Пекіні є найбільшим після американського головного офісу в Редмонді.

Науково-місткі фірми, такі як IT чи консалтингові компанії, суттєво збільшили кількість робітників у країнах що розвиваються. Наприклад, чверть усього персоналу Accenture знаходиться в Індії.

І західні і місцеві компанії починають усвідомлювати, що треба добре постаратися якщо вони хочуть досягти успіху на цих динамічних ринках. Замало привернути увагу до себе з боку гламурних тусовок Шанхая і Банґалора, переповнених Gucci i Mercedes, мова йде про швидко зростаючий середній клас менших міст, і навіть про фермерів з віддалених сіл.

А це означає переосмислення усього - від виробництва до системи розповсюдження.

Anil Gupta, з Університету Меріленда в Коледж Парку, звертає увагу на те, що ці ринки чи не найважчі у світі. Дистрибуційні системи можуть виявитися безнадійними, доходи від продажів - непередбачуваними, а стан довкілля - жахливим.

До того ж, додаткове роздратування можуть створювати уряди :іноді вони занадто втручаються, а іноді - не можуть дати собі ради з елементарними завданнями. Серйозні проблеми може створювати піратство і всюдисуща екстремальна бідність.

Острівці успішності оточені морем бід і проблем, які уже здолали багато кого з відважних першопроходців.

Так, наприклад, Yahoo! та eBay покинули китайський ринок. Та і Google нещодавно також забрався звідти до Гонконґу. Найбільший американський виробник усіляких інструментів, компанія Black&Decker - майже непомітна в Індії і Китаї, у країнах, де відбувається найбільше будівництво.

Але можливості також неймовірні. Потенційний ринок величезний - кількість населення тут уже зараз значно більша ніж у розвиненому світі і зростання відбувається значно більшими темпами.

Протягом наступних декількох десятиліть в Індії і в Китаї сотні мільйонів людей досягнуть рівня середнього класу. Економіки також зростатимуть швидшими темпами. До того ж в цих країнах дуже малі видатки на "юридичний супровід", такий дорогий у західному світі.

Висококваліфіковані кадри - дешеві і у великій кількості. Так, наприклад, в одному лиш Китаї вузи закінчують щороку по 5 мільйонів чоловік - в Індії - біля 3 мільйонів, або, відповідно - у чотири і у три рази більше, ніж десять років тому.

Поєднання викликів і можливостей стимулює креативність. Оскільки велика кількість споживачів, в основному, бідні, фірми мусять економити на масштабах. Але в силу розповсюдженого піратства їм також треба постійно покращувати продукцію.

Знову ж таки, схожість з Японією 80-их років минулого століття - неймовірна. Toyota і Honda перейшли на жорстку систему управління поставками і якістю готової продукції саме через високі ціни на землю і сировину.

Сьогоднішні країни, що розвиваються, у схожий спосіб перетворюють недоліки у переваги.

До цього часу вважалося, що процеси глобалізації починаються з Заходу і вже потім розповсюджуються на решту світу. Шефи з Нью-Йорка, Лондона чи Парижа контролюють процеси сидячи у своїх високих скляних вежах, а західні споживачі - першими пожинають плоди інновацій.

Але ситуація швидко змінюється. Потужні лідери з ринків, що розвиваються, такі як індійський металургійний гігант "АрселорМіттал", або мексиканський виробник цементу Cemex, поглинають західні компанії.

"Розумники" типу Infosys або Wipro перебирають на себе офісну рутинну роботу. А споживачі з країн ринкової економіки багатіють значно швидшими темпами, ніж споживачі у країнах Заходу.

У певних випадках навіть традиційні бізнес-моделі перевертаються з ніг на голову. Так, наприклад, бразильський Embraer більшість складових для виробництва літаків закуповує на Заході, а складання готової продукції відбувається у Бразилії.

Старі уявлення про інновації ставляться під сумнів. Населенню західних країн подобається думати, що їх компанії продукують нові ідеї у домашніх лабораторіях, а потім експортують їх у країни, що розвиваються, бо такі думки роблять більш прийнятною втрату робочих місць у виробництві.

Але сьогодні це не зовсім так. Західні компанії починають практикувати принцип "поліцентричних новацій " і поширюють свої дослідні центри по всьому світу. А крім того серйозними джерелами інновацій стають незахідні компанії.

Переосмислення інновацій

Суттєвого переосмислення вимагає сама природа інновацій. Більшість на Заході під цим терміном розуміє технологічні прориви, втілені у революційних продуктах, що спочатку стають прерогативою еліт.

І лише потім, з плином часу, можливо - проникають у маси.

Але величезна кількість найважливіших інновацій полягає у суттєвих покращеннях продуктів і процесів, цільовими аудиторіями яких є саме середні і нижні частини суспільної піраміди доходів.

Показовий приклад - система постачання мережі супермаркетів Wal-Mart, або застосування принципу вчасних поставок до виробництва комп’ютерів компанією Dell.

Країни, що розвиваються, безсумнівно, будуть збільшувати свій внесок у світовий потік проривних інновацій. Вони уже зараз залишили позаду західні країни у таких сегментах як мобільні гроші - використання мобілок для здійснення платежів та онлайн-ігри.

Дослідницькі центри Microsoft з Пекіна написали програми для розпізнавання почерку і перетворення фотографій у комікси. Компанія Huawei, китайський телекомунікаційний гігант, займає четверте місце у світі серед найбільших здобувачів патентів.

Але найбільш вражаючі інновації – інновації типу тих, які свого часу здійснили Wal-Mart і Dell: кращі методи розробки продукції і ефективніші канали постачання мільярдам нових споживачів.

Жоден з відвідувачів країн, що розвиваються не здатен опиратися ледь не всеосяжному оптимізму цих ринків, особливо порівнюючи з охопленим рецесією Заходом.

Опитування Pew Global Attitudes Project 2009 року підтверджує це враження. 94% індійців, 87% бразильців і 85% китайців вважають себе задоволеними своїм життям. Величезні кількості населення Індії і Китаю називають економічну ситуацію своєї країни хорошою, сподіваються, що ситуація буде і далі покращуватися і що їх діти житимуть краще за них.

Це регіон який, за влучним висловлюванням Черчіля "бачить можливості у труднощах, а не труднощі у можливостях".

Залишається питання – які наслідки це все матиме для розвиненої частини світу і для світового економічного розкладу ?

У минулому економічний прогрес країн був пов’язаний з новими управлінськими системами. Америка запровадила принципи конвеєрного виробництва Генрі Форда і багатопрофільної корпорації Альфреда Слоана - і виключила з боротьби решту аж до початку 60 років ХХ століття.

Потім Японія винайшла "ощадливе виробництво" і майже знищила американську автомобільну і електронну промисловість. Зараз нові країни, що розвиваються, розробляють свої власні управлінські ідеї і тепер уже настала черга західним компаніям вчитися у своїх конкурентів.

Якщо хтось звик вважати ринки що розвиваються просто джерелом дешевої робочої сили – саме час визнати, що вони можуть бути також і джерелом проривних інновацій.



Коментарі

Додати коментар


ss91

хороша стаття. Європі потрібний новий поштовх, інакше ми потрапимо у нове середньовіччя. Можливо криза в західних економіках призведе до введення якихось нових систем управліня...

Читайте у розділі

Глобальне будівництво до 2025 року: прогноз позитивний

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.