Суверенні борги: стимули проти економії

The Economist

Економісти полюбляють сперечатися. Втім, до кризи більшість зійшлися на тому, що поняття фінансове стимулювання - це архаїчна реліквія.

Монетарної політики було цілком достатньо для того, щоб приборкати бізнес цикл.

Зусилля уряду збільшувати споживання або скорочувати податки для того, щоб боротися з безробіттям, лише погіршувало ситуацію. Хоча коли прийшов час кризи, консенсус знову було порушено.

Шалена швидкість, з якою розвивалася економічна криза, спонукала політиків до дій, незважаючи на критику з боку економістів. У 2009 році багато країн запропонували значно скоротити податки і стимулювати споживання в надії на зростання.

Таке стимулювання коштувало в середньому 2% ВВП для всіх членів Великої двадцятки.

Першими кроками президента Обами як президента у 2009 році стало підписання Акту американського відновлення і переінвестування - плану стимулювання вартістю 831 мільярд доларів, або майже 6% річного ВВП того року. Більшість з цих грошей були витрачені протягом наступних трьох місяців.

Кейнс на порятунок

Прихильники стимулювання звернулися до ідей британського економіста Джона Кейнса.

За його ствердженням, депресія відбувається тоді, коли занадто економлять.

Коли велика кількість людей хоче зекономити, і дуже мало хто - інвестувати, тоді ресурси не працюють. Компанії і сім'ї також економлять і відкладають через фінансову нестабільність, або тому що вони намагаються зменшити кількість свого боргу відносно своїх активів.

У нормальні часи центральні банки намагалися б прискорити зростання, пристосувавши відсоткові ставки так, щоб людям більше не цікаво було заощаджувати, а хотілося позичати.

Але на момент початку 2009 року центральні банки знизили свої основні відсоткові ставки майже до нуля, без бажаного результату.

Велика заборгованість, кажуть деякі, завадила людям позичати стільки, скільки б їм хотілося, незалежно від відсоткових ставок. Кейнсіанці переконані, уряди мають звертатися до компаній і сімей з проханням позичати і витрачати більше, щоб заощадження працювали.

Коли економіка переживає спад, фінансове стимулювання може бути особливо важливим через ефект "мультиплікації".

Долар, витрачений, скажімо, на залізницю, наприклад, може скласти частину оплати робіт з реконструкції. Працівник, який отримає цей долар, витратить його на овочі, збагативши продавця, якій у свою чергу, піде в магазин тощо.

Кожен долар стимулювання таким чином дорівнює двом доларам в результаті.

Такі мультиплікатори стосуються і державного скорочення, що прискорює падіння ВВП.

Стимулювання допомагає урядам долати важкі економічні часи за менший кошт.

Втім, найбільше стимулювання потрібно в той час, коли уряди мають зайві кошти. З 2007 по 2010 рік відношення боргу від ВВП у заможних країнах виросло в середньому з 74% до 101%.

Грецький дефіцит був настільки високим, що коли уряд оприлюднив його, це викликало кризу довіри до публічного фінансового центру у південній Європі, і довіри до євро.

Стимулювання було не головною причиною зростання боргу. Найбільше публічні фінанси потерпіли від зниження податків, викликане слабкими заробітками і високим рівнем безробіття.

Фінансова допомога підштовхнула до катастрофи, так само як і "автоматичні стабілізатори" - такі міри, як виплата з безробіття, які автоматично прискорюють витрати і потребу в допомозі під час настання рецесії.

МВФ підрахував, що борг виріс близько на 60%, починаючи з 2008 року через те, що закінчилися доходи, половина яких пішла на стимулювання і виплати підтримки.

Коли у 2010 році зростання відновилося, деякі лідери заявили про те, що час скоротити державні витрати.

Інші вважали, що зростання занадто слабке для того, щоб дозволити собі будь-який натяк на економію. Втім, мова не йшла про доречність "фінансової консолідації", говорилося лише про те, коли її розпочати.

Британія швидко повернула на шлях заощадження, завершивши стимулювання у 2010 році і запланувавши майбутнє скорочення. З 2010 року до 2011 уряд на 2% скоротив структурний дефіцит бюджету. У 2012 і 2013 роках скорочення продовжилося.

Деяким південнішим європейським державам довелося ще більше скорочувати із поширенням кризи. Але США продовжували витрачати, дозволивши ще одну перерву у сплаті податків, як ще один метод стимулювання. У результаті структурний дефіцит скорочувався повільніше.

Дискусія щодо цих політик велася невпевнено. Перша невпевненість базувалася на розмірі мультиплікатора. Скептики були переконані, що він був малим, і що ні стимулювання, ні економія не мають достатнього ефекту на виробництві і робочих місцях.

Стимулювання просто поглинає ресурси, які б у іншому випадку використали би приватні компанії. Більше того компанії і домашні господарства швидше відклали би замість того, щоб витратити свої заощадження, щоб підтримати економіку. Тобто поблажка держав лише тимчасова, і що невдовзі податки все одно повернуться.

Кейнсіанці зневажали цими занепокоєннями. При такому рівні безробіття і низькому приватному попиті на кредити, існував дуже маленький ризик того, що уряд витіснить приватну діяльність.

Дійсно, балансова рецесія із заборгованими домогосподарствами, які через падіння цін на нерухомість змушені були швидко виплачувати кредити, мала б користь від фінансового стимулювання, яке б прискорило відновлення.

Інше питання у тому, скільки боргу може потягнути заможна країна без шкоди економіці. Типово, ті кредитори попросять більші відсотки з держав із зростанням державного боргу. А через це зростуть ставки і для всіх інших, що стримає економічне зростання.

Але прихильники стимулювання казали, що слабка економіка з низькими ставками - не причина боятися проблем на ринку облігацій.

Час минав і став розставляти все на свої місця. Минулорічне дослідження Маккінзі показало, що скорочення частки позикових грошей у США проходить швидше, ніж у Британії та Європі.

Також минулого року МВФ опублікував економічний прогноз, який продемонстрував, що економія більше вплинула на зростання, ніж очікувалося. Але через скорочення економіка застрягла в рецесії. А чисте державне запозичення зросло.

У квітні цього року дослідники з Масачусетса заперечили твердження Реінхарт-Рогоффа про те, що зростання різко уповільнюється при досягненні боргу в 90% від ВВП.

Економісти досі не досягли єдиної думки про те, який рівень боргу шкодить зростанню, та чи існує взагалі таке поняття.

Це, звичайно, не означає, що роздутий державний борг - не причина для хвилювання. Нові дослідження доводять, що менш заборговані країни частіше звертаються до стимулів для економіки, мабуть, тому що відчувають запас для цього. Мабуть, це не швидкий, але досить прямий шлях до кризи.

Сильні економіки, як США або Швейцарія не викликають аж таку паніку у інвесторів. Найчастіше паніка трапляється у тих країнах, де уряд не контролює валюту, адже центральний банк там не виступає останньою інстанцією.

Наприклад, невпевненість у ЄЦБ зіграла свою роль у кризі євро.

День істини може бути ближчим, ніж здається. Банки на грані можуть зачислити кредити у проблемні. Перед кризою Ірландії, з 2007 року до 2012 року проблемні борги зросли з 25% до 117% стосовно ВВП.

Кожне скорочення має свою ціну

Економія має свою ціну. Поки деякі науковці проповідують скорочення витрат, інші доводять, що скорочення податків також працює.

Обидві теорії мають свою ціну. Податки впливають на ринки праці, податки на споживання збільшують інфляцію. Втім, скорочення витрат - непопулярний захід, що призводить до нерівності.

Досвід минулих декількох років залишив мало місця для суперечок навколо часу.

Найкращий момент звернутися до економії – в ідеалі, це той час, коли економіка може собі це дозволити. Не всі країни шикують, звичайно. Греція, наприклад, не могла собі дозволити економію, адже їй вже не було де позичати, щоб фінансувати свій дефіцит.

Ті, хто мають більше запасу міцності, мають намагатися стабілізувати свої борги у довгій перспективі, радить МВФ, відклавши плани зменшити дефіцит. Чим більше вони покладаються на свій план, тим більше вони мають бути готові відійти від нього. Як кажуть кейнсіанці, економити треба в часи зростання, а не навпаки.



Коментарі

Додати коментар


Читайте у розділі

Глобальне будівництво до 2025 року: прогноз позитивний

Відео

Загрузка...

Тест-драйв

закрити
E-mail
Пароль
Також, ви можете авторизуватись через Facebook Facebook login

Якщо ви не зареєстровані, пройдіть цю просту процедуру.